2. Залізничний транспорт

Переваги: низька вартість перевезення (друга після найдешевшого водного транспорту), доступність для перевізників, учасників ЗЕД. Залізничний транс­порт здатний перевозити великогабаритні вантажі, продукцію видобувної промисловості та інші найрізноманітніші вантажі.

Недоліки: недостатня надійність, це особ­ливо актуально для України, з огляду на зношені залізнич­ні колії та рухомий склад; низька швид­кість перевезення.

Основним документом, що оформлює перевезення товарів залізницею з країни в країну, є залізнична накладна, що виконує функції договору про перевезення, товаророзпорядчого документа та підтвердження про прийом вантажу до переве­зення. Цей документ не є зворотнім. Вантаж передається у розпорядження названого вантажоодержувача після пред'яв­лення ним документа, що засвідчує його особу.

Оскільки у світі існує кілька систем залізничного сполучення, які відрізняють­ся між собою шириною колії, габаритами локомотивів і вагонів, умовами перевезень тощо, то регулювання міжнародних залі­зничних перевезень здійснюється кількома незалежними одна від одної міжнародними конвенціями, кожна з яких застосо­вується конкретно до певної системи і визначає форму заліз­ничної накладної.

Європейські країни керуються Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), учасниками якої є 33 держа­ви (більшість країн Європи, а також деякі країни Азії та Північної Африки). КОТІФ визначає умови перевезення ван­тажів, зокрема встановлює, що ставки перевізних платежів ре­гулюються національними та міжнародними тарифами. Перед­бачено граничні строки доставки вантажів. Так, за правилами КОТІФ, загальні строки доставки вантажів складають для ван­тажів великої швидкості 400 км, а для вантажів малої швид­кості — 300 км за добу. Разом з тим за залізницями зберігаєть­ся право встановлювати для окремих сполучень спеціальні строки доставки, а також додаткові терміни при виникненні суттєвих ускладнень у перевезеннях та інших особливих об­ставин.

3. Повітряний транспорт

Більше 10 % світового вантажообігу в наш час перевозить повітряний транспорт.

Тарифи вантажних авіаперевезень набагато вищі за­лізничних або автомобільних тарифів, транспортування по­вітрям є ідеальним у тих випадках, коли основне значення має швидкість або/і коли необхідно досягти віддалених ринків. Серед вантажів, що найчастіше доставляються повітрям, — продукти, що швидко псуються (свіжа риба, живі квіти, фрук­ти), і невеликі вироби високої вартості (прилади, ювелірні вироби). Використання авіаційного транспорту дозволяє під­приємствам знизити необхідний рівень товарних запасів, змен­шити число складів, скоротити витрати на упаковку.

Перевезення вантажів повітряним транспортом оформля­ються авіавантажною накладною, що виконує функції:

1. Договору про повітряне перевезення.

2. Товаросупровідного документа.

3. Розписки авіакомпанії про прийом вантажу.

4. Митної декларації.

Плата за авіафрахт зазвичай нараховується за масу в кіло­грамах, яка заокруглюється на півкілограма у більший бік. Коли співвідношення маси й об'єму вантажу перевищує 6 (для Великої Британії — 5), тоді плата стягується з огляду на об'єм вантажу.

Для вирішення комерційних питань, зменшення конкуренції і роз­ширення взаємодії авіакомпаній на міжнародних повітряних лініях у 1945 р. була створена спеціалізована неурядова органі­зація — Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА). Ця організація координує діяльність авіакомпаній, регулює комерційні угоди між ними, удосконалює систему встановлен­ня тарифів на світовому ринку повітряних перевезень. На додаток до ІАТА в 1947 р. була створена організація ци­вільної авіації (ІКАО), що є спеціалізованою установою ООН. ІКАО покликана сприяти міжнародному співробітництву в цивільній авіації з метою забезпечення безпеки, регулярності й економічної ефективності міжнародних повітряних сполучень.