§ 3. Види цивiльних правовiдносин

Цивiльнi правовiдносини можуть бути класифiкованi за рiзними ознаками.

Залежно вiд особливостей суб’єктного складу виокремлюють абсолютнi та вiдноснi правовiдносини. Прикладом абсолютних є речові правовідносини. Особливiстю цього роду вiдносин є те, що управомочена особа в них завжди чiтко визначена (наприклад, власник майна). Що ж до зобов’язаної особи, то нею виступає будь-який i кожний, хто так чи iнакше взаємодiє із власником майна i в силу цього має обов’язок утримуватися вiд будь-яких дiй, що порушують iнтереси власника. Отже, лише одна із сторін абсолютного правовідношення – власник (суб’єкт іншого речового права) є чітко визначеною; в той час як інша – зобов’язана сторона не має такої ознаки.

На відміну від цього вiдноснi правовiдносини встановлюються мiж чітко визначеними суб’єктами, коли управомоченiй особi протистоїть не кожна особа, а лише визначений, конкретний суб’єкт. Наприклад, при укладеннi договору пiдряду має бути встановлена особистiсть як замовника, так i пiдрядника, тому обов’язок з виконання забов’язання покладається на конкретного пiдрядника, який i протистоїть замовниковi як зобов’язана особа. Невизначеність сторін (наприклад, особи підрядника) унеможливлює виконання договору в цілому. Важливість встановлення особи – учасника відносних правовідносин має велике значення в разі застосування засобів цивільно-правового захисту їх прав. За договором підряду, наприклад, перед замовником відповідає тільки підрядник – особа, яка є безпосереднім учасником правовідношення. Будь-яких вимог до інших осіб висунуто бути не може. Якщо ж виконання певної частини робіт покладено на іншу особу – субпідрядника, ця обставина має зазначатися в договорі.

У рядi випадкiв у вiдносних правовiдносинах може виникнути необхiднiсть замiни їх учасників. При згоді кредитора боржник, наприклад, має право перевести свій борг на іншу особу, яка і буде надалі виступати як учасник правовідношення. Можлива також і зміна кредитора. У будь-якому випадку замiна учасника проводиться за спецiальними правилами, передбаченими законодавством. Однак це не порушує загального принципу щодо необхiдностi визначеностi суб’єктiв вiдносних правовiдносин, оскільки i пiсля проведеної замiни склад учасникiв правовiдношення залишається чітко визначеним. У деяких випадках заміна учасників правовідносин взагалі не може мати місця як, наприклад, у разі завдання шкоди. Тільки особа, якій було заподіяно шкоду (потерпіла), має право на її відшкодування і це право не може бути передано іншій особі. У свою чергу лише особа, яка завдала шкоду, може визначатися як зобов’язана сторона.

Треба звернути увагу на одну важливу особливість відносин права власності. Вони, як вже відзначалося, є абсолютними правовідносинами, оскільки виникають між конкретно визначеними особами: власником майна та будь-якою іншою особою, яка тим чи іншим способом взаємодіє з ним. У разі порушення права власності виникає вже конкретне правовідношення, обидві сторони якого чітко визначені – це власник майна та особа, яка порушила належне йому право власності – правопорушник. Це правовідношення є вже відносним, а не абсолютним.

2. Залежно вiд характеру вимог, що належать управомоченiй особi, видiляють речовi та зобов’язальні правовiдносини. У речових правовiдносинах управомочена особа має права, об’єктом яких виступає безпосередньо рiч, а в зобов’язальних правовiдносинах таким об’єктом будуть дiї боржника. Так, власник майна має право володіти, користуватися та розпоряджатися річчю на власний розсуд. Для цього вона не потребує виконання іншою особою будь-яких дій. У зобов’язальних правовiдносинах, що випливають, наприклад, із договору перевезення вантажу, уповноважена особа (вантажовiдправник) має право вимагати вiд зобов’язаної особи (перевiзника) вчинення передбачених договором дій, а саме – дiй із перевезення вантажу.

3. Залежно від об’єкта правовідносини класифiкуються на особистi немайновi та майновi. Особистi немайновi правовiдносини утворюються з приводу нематерiальних благ. Об’єктом майнових правовiдносин постають предмети матерiального свiту, майновi права та обов’язки. Цим пояснюється те, що при порушенні майнових прав учасників правовідносин застосовуються засоби майнового характеру (відшкодування шкоди, повернення майна тощо), а при порушенні особистих немайнових прав – засоби немайнового (визнання прав автора твору), або немайнового і майнового характеру (спростування відомостей, які принижують честь, гідність особи, і відшкодування завданої моральної шкоди).

4. За функціональним призначенням виокремлюють регулятивні й охоронні правовідносини. До першого виду належать правовідносини, які виникають при позитивному розвитку взаємодії сторін і здійснюються у правомірних діях суб’єктів. Договір купівлі-продажу, перевезення, позики тощо – це приклади правовідносин регулятивного характеру. На відміну від цього охоронні правовідносини виникають лише внаслідок вчинення цивільного правопорушення. Якщо, наприклад, одна особа завдала іншій шкоду, потерпіла сторона звертається до суду з позовом про її відшкодування. Правовідношення, яке при цьому виникає, передусім спрямоване на охорону прав потерпілої сторони. Отже, сутність правовідносин такого роду полягає в охороні прав потерпілої особи.

5. Залежно від часу їх дії цивільні правовідносини можуть бути довгостроковими та короткостроковими. Нерідко між учасниками цивільних правовідносин виникають довгострокові договірні зв’язки. Такі зв’язки передбачає, наприклад, договір найму житла, договір банківського рахунка, договір про спільну діяльність тощо. Проте правовідношення може мати і короткостроковий характер. Наприклад, за договором роздрібної купівлі-продажу правовий зв’язок між продавцем та покупцем існує кілька хвилин. Незважаючи на це такий правовий зв’язок є повноцінним цивільним правовідношенням, який складає сукупність прав та обов’язків сторін.