§ 4. Пiдстави виникнення, змiни та припинення цивiльних правовiдносин

Цивільні правовідносини виникають, змінюються або припиняються лише з настанням певних життєвих обставин (фактів реальної дійсності), що враховуються законодавством. Такі обставини отримали назву юридичних фактів. Отже, серед фактів реальної дійсності юридичними фактами є лише тi з них, з якими норми права пов’язують виникнення, змiну або припинення цивiльних правовiдносин. Наприклад, якщо в вiддаленiй мiсцевостi сталася повiнь, то це не означатиме виникнення юридичного факту, якщо така повiнь не спричинила настання якихось юридично значущих наслiдкiв (наприклад, виникнення страхового правовідношення). Коли ж стихiйне лихо стає об’єктивною причиною неможливостi виконання учасниками договірних відносин своїх обов’язкiв, то ця обставина стає фактом, що має юридичне значення, або юридичним фактом, тому що з нею пов’язується настання відповідних юридичних наслідків. Отже, юридичний факт – головна умова виникнення і динаміки (зміни та припинення) цивільних правовідносин.

Залежно від правових наслідків, які виникають унаслідок настання того чи іншого юридичного факту, юридичні факти поділяються на правоутворюючі, провозмінюючі та правоприпиняючі.

Цивільне законодавство мiстить перелiк юридичних фактiв, що є пiдставою виникнення, змiни чи припинення цивiльних правовiдносин (ст. 11 ЦК). З урахуванням цього юридичні факти класифiкованi на певнi види.

За вольовою ознакою юридичні факти подiляються на юридичні дiї та юридичні подiї.

Юридичні дiї – це факти, якi породжують, змінюють або припиняють юридичні правовідносини на основі волевиявлення осіб. За правилом, цивiльнi правовiдносини пов’язанi з активними дiями їх учасникiв (укладення договору, передача майна, видача довіреності тощо). Однак в окремих випадках цивiльнi правовiдносини можуть бути пов’язанi не лише з активними діями, а саме з пасивною поведiнкою їх учасникiв, тобто фактом утримання від здійснення певної дiї. Так, за договором найму житлового примiщення наймач зобов’язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, забезпечувати збереження житла, підтримувати його в належному стані, тобто проводити поточний ремонт. Утім він не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця (ст. 815 ЦК).

Юридичні дії поділяються на правомірні та неправомірні, причому обидва види дiй можуть бути пiдставою виникнення, змiни або припинення цивiльних правовiдносин.

У свою чергу правомірні дії поділяються на юридичні акти – дії, спрямовані на досягнення правового результату, і юридичні вчинки – дії, які тягнуть правові наслідки незалежно від спрямованості волі учасника цивільних відносин.

Основне значення серед правомірних дій мають саме юридичні акти. Вони передбачають цілеспрямовані, вольові дії учасників цивільних правовідносин, які створюють, змінюють або припиняють цивільні права та обов’язки за волею осіб. Серед них розрiзняють кiлька самостiйних видiв: правочини; акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування; рішення суду.

Правочини, безумовно, є найпоширенішим видом юридичних актів у цивільно-правовій сфері. Згідно із законом правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 202 ЦК). Вчиняючи правочин, учасники правовідносин діють для досягнення певної юридичної мети (наприклад, для отримання майна у власність або користування).

Акти органів державної влади, органів АРК та органів місцевого самоврядування – це владні розпорядження уповноважених органів, які спричиняють виникнення, зміну та припинення цивільних правовідносин і є обов’язковими для відповідних суб’єктів (наприклад, видача фізичній особі свідоцтва про народження, реєстрацію шлюбу, усиновлення, видача громадянину ордера на житлове приміщення). Вказані акти мають бути видані відповідними органами, які не є безпосередньо учасниками правовідносин, але з їх виданням виникають права та обов’язки у осіб, відносно яких відповідний акт було видано.

Рішення суду, як правило, є підставою виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин тільки в сукупності з іншими юридичними фактами. При цьому рішення суду стає одним із важливіших фактів, що породжує правові наслідки. Наприклад, фізична особа може бути оголошена померлою за наявності таких юридичних фактів: а) якщо в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування; б) строк, протягом якого людина є відсутньою, складає не менш як три роки; в) є відповідне рішення суду, яке набуло сили, про оголошення особи померлою. Після набуття чинності рішенням суду виникають відповідні правові наслідки – відкривається спадщина, визначається коло спадкоємців, кредиторів, склад спадщини тощо.

На відміну від юридичних актів юридичні вчинки – це правомірні дії, що спричиняють виникнення, зміну та припинення цивільних правовідносин незалежно від волі осіб, які їх вчинили. Так, автор відкриття або винаходу не обов’язково усвідомлює юридичні наслідки такого вчинку. Безпосередньою метою його діяльності є саме досягнення наукового результату, але у зв’зку з цим виникає низка цивільно-правових наслідків – автор отримує певні майнові та немайнові права. На цій підставі створення результату творчої праці є юридичним вчинком, а не юридичним актом.

Неправомiрними визнаються дiї, якi суперечать нормам актів цивiльного законодавства, порушують права інших осіб, тобто цивільні правопорушення. Найпоширенішим прикладом неправомiрних дiй є дiї із заподiяння шкоди. У результатi вчинення таких дiй мiж особою, яка заподiяла шкоду, та потерпiлим виникає цивiльне правовiдношення, на підставі якого правопорушник зобов’язаний вiдшкодувати потерпiлому завданi збитки, а потерпілий має право вимагати цього.

Подiї – це обставини, настання яких не залежить вiд волi та свiдомостi людини. До цієї групи включаються найрiзноманiтнiшi види юридичних фактiв, як такi, що повнiстю не пiдпадають пiд контроль людини (стихiйнi лиха – повенi, землетруси, смерчi, зсуви тощо), так i такi, котрi тiєю чи iншою мiрою пов’язанi з людською дiяльнiстю, однак в силу об’єктивного характеру свого розвитку не можуть бути пiдкоренi волi людини (вiйни, епiдемiї, епiзоотiї, тощо). Самі по собі події не мають нічого юридичного, але закон пов’язує з ними певні юридичні наслідки. Наприклад, унаслідок смерчу майно, що належало певній особі, було повністю або частково пошкоджене. Проте власник застрахував його, уклавши договір страхування з відповідною страховою організацією. Внаслідок виникнення страхового випадку (смерчу) виникає і обов’язок страховика сплатити власнику майна відповідну страхову суму.

Вище було розглянуто окремі види юридичних фактів (дії та події), які є підставою виникнення юридичних наслідків. Утім у деяких випадках для виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин необхідна наявність не одного, а кількох юридичних фактів, тобто їх сукупності. У такому випадку йдеться про юридичний склад.

У праві розрізняють три види юридичних складів відповідно до того, яким чином пов’язані між собою юридичні факти, що до них входять:

а) склад із незалежним накопиченням елементів;

б) склад із послідовним накопиченням елементів;

в) альтернативний склад¹.

У першому, найбільш поширеному випадку, юридичний склад моделюється таким чином, що окремі юридичні факти, які входять до нього, можуть виникати незалежно один від іншого в будь-якій послідовності. Після появи останнього з необхідної сукупності фактів юридичний склад стає завершеним. Це спричиняє виникнення, зміну або припинення правовідношення (суб’єктивних прав та обов’язків його учасників). Отже, тут діє принцип незалежного накопичення елементів складу. При цьому не має значення, який із наведених фактів виник раніше. Важливим є результат – наявність усіх фактів у сукупності. Прикладом такого правовідношення можна вважати правовідношення щодо заміни боржника у зобов’язанні (ст. 520 ЦК). Для такої заміни потрібні два юридичних факти: 1) згода кредитора щодо заміни боржника на іншу особу; 2) договір між первісним та новим боржникми. При цьому не має значення, який із двох вказаних юридичних фактів виникне останнім – договір боржників або згода кредитора. Головне – існування обох юридичних фактів. Останній із них і буде тією остаточною «краплею», яка зробить юридичний склад завершеним і спричинить появу правовідношення щодо заміни боржника у зобов’язанні.

Склад із послідовним накопиченням елементів передбачає певний порядок появи кожного з елементів складу. Цей принцип діє, наприклад, у разі виникнення правовідношення із відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, що потерпіла від злочину. Для виникнення юридичних прав та обов’язків сторін необхідна така послідовність юридичних фактів: 1) заподіяння шкоди потерпілому внаслідок скоєння злочину та 2) здійснення закладом охорони здоров’я певних витрат на стаціонарне лікування потерпілого. Зрозуміло, що фактичний склад у цьому випадку може формуватися лише у такій послідовності.

Склад, який моделюється за альтернативним типом зв’язку юридичних фактів, передбачає наявність низки юридичних фактів, кожен із яких може стати підставою настання юридичних наслідків (виникнення, зміни чи припинення правовідношення). Прикладом такого зв’язку юридичних фактів може служити виникнення відповідальністі підрядника за незалежну якість роботи. Підрядник буде нести відповідальність за наявності одного з двох юридичних фактів: а) виконання роботи з відступами від договору, які її погіршили; б) виконання з іншими недоліками, які роблять її непридатною для передбаченого в договорі використання. Таким чином, обов’язок підрядника виникає при наявності першої або другої обставини (альтернативно).

У літературі зазначалося, що в праві існує особлива категорія юридичних фактів – це факти, які мають складну структуру (складні юридичні факти) і характеризується за допомогою не однієї, а декількох ознак¹. Такі складні факти треба відрізняти від юридичного складу як сукупності юридичних фактів. Наприклад, заподіяння шкоди виступає як єдиний юридичний факт, який тягне за собою виникнення певних юридичних наслідків (обов’язок особи, яка завдала шкоду, її відшкодувати і право потерпілого на відшкодування). Водночас заподіяння шкоди характеризується сукупністю таких елементів, як: а) протиправна поведінка; б) шкода; в) причинний зв’язок між протиправною поведінкою та заподіянням шкоди та г) вина особи, яка заподіяла шкоду. Однак ці елементи складають не окремі юридичні факти, а ознаки єдиного складного юридичного факту – факту заподіяння шкоди потерпілому.

Питання для самоконтролю

1. Наведіть поняття та визначте правову природу цивільного правовідношення.

2. З яких елементів складається цивільне правовідношення?

3. Що становить юридичний зміст цивільних правовідносин?

4. Наведіть поняття суб’єктивного цивільного права та суб’єктивного цивільного обов’язку.

5. Які існують види цивільних правовідносин і що є критерієм їх поділу?

6. Які існують види юридичних фактів?

7. На які види розподіляють юридичні факти за вольовою ознакою?

8. Що таке юридичний склад і чим він відрізняється від складного юридичного факту?