- •Колектив авторів
- •Скорочення
- •Розділ I. Загальні положення цивільного права
- •Глава 1. Цивільне право – галузь приватного права
- •§ 1. Поняття цивільного права як приватного права
- •§ 2. Предмет та метод цивільного права
- •§ 3. Функції цивільного права
- •§ 4. Принципи1 цивільного права
- •§ 5. Система цивільного права
- •Глава 2. Акти цивільного законодавства
- •§ 1. Поняття та види актів цивільного законодавства
- •§ 2. Дія актів цивільного законодавства
- •§ 3. Застосування актів цивільного законодавства
- •Глава 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн
- •§ 1. Основні цивільно-правові системи світу
- •§ 2. Романо-германська цивільно-правова сім’я.
- •§ 3. Англо-американська цивільно-правова система
- •Отже, до основних функцій зазначеної навчальної дисципліни належать: а) онтологічна; б) пізнавально-навчальна; в) евристична; г) методологічна; д) виховна; е) прикладна; є) прогностична.
- •Розділ іі. Цивільні правовідносини
- •Глава 5. Поняття і особливості цивільних правовідносин
- •§ 1. Поняття цивільних правовiдносин
- •§ 2. Елементи цивiльних правовiдносин
- •§ 3. Види цивiльних правовiдносин
- •§ 4. Пiдстави виникнення, змiни та припинення цивiльних правовiдносин
- •Глава 6. Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин
- •§ 1. Поняття фізичної особи як людини
- •§ 2. Цивільна правоздатність фізичної особи
- •§ 3. Цивільна дієздатність фізичної особи
- •§ 4. Опіка та піклування
- •§ 5. Місце проживання фізичної особи та його цивільно-правове значення. Підстави, порядок та наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою
- •§ 6. Акти цивільного стану
- •§ 7. Фізична особа − підприємець
- •Глава 7. Юридичні особи як суб’єкти цивільних відносин
- •§ 1. Сутність юридичної особи
- •§ 2. Поняття та ознаки юридичної особи
- •§ 3. Класифікація юридичних осіб
- •§ 4. Створення юридичної особи
- •§ 5. Індивідуалізація юридичної особи
- •§ 6. Цивільна правоздатність і цивільна дієздатність юридичної особи
- •§ 7. Органи юридичної особи.
- •§ 8. Організаційно-правові форми юридичних осіб
- •§ 9. Філії та представництва
- •§ 10. Припинення юридичних осіб
- •Глава 8. Держава україна, автономна республіка крим,територіальні громади – учасники цивільних правовідносин
- •Глава 9. Об’єкти цивільних прав
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 3. Гроші та валютні цінності
- •§ 4. Цінні папери
- •§ 5. Дії (результати робіт, послуги)
- •§ 6. Нематеріальні блага
- •§ 7. Особисті немайнові блага фізичної особи
- •Глава 10. Особисті немайнові права
- •§ 1. Поняття і класифікація особистих немайнових прав
- •§ 2. Окремі види особистих немайнових прав
- •§ 3. Цивільно-правова охорона особистих немайнових прав
- •§ 4. Способи захисту особистих немайнових прав
- •§ 2. Види правочинів
- •§ 3. Умови дійсності правочину
- •§ 4. Способи волевиявлення. Форма правочину
- •§ 5. Державна реєстрація правочину
- •§ 6. Недійсність правочину
- •§ 7. Правові наслідки недійсності правочину Визнання нікчемного правочину дійсним
- •Глава 12. Представництво і довіреність
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Підстави виникнення та види представництва
- •§ 3. Комерційне представництво
- •§ 5. Представництво без повноважень або з їх перевищенням
- •Глава 13. Здійснення та захист суб’єктивних цивільних прав
- •§ 1. Здійснення суб’єктивних цивільних прав та виконання обов’язків
- •§ 2. Способи захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів
- •§ 3. Юрисдикційні форми захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів
- •§ 4. Самозахист суб’єктивних цивільних прав та інтересів
- •Глава 14. Цивільно-правова відповідальність
- •§ 1. Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності
- •§ 2. Види та форми цивільно-правової відповідальності
- •§ 3. Підстави та умови цивільно-правової відповідальності
- •§ 4. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності
- •Глава 15. Строки та терміни в цивільному праві. Позовна давність § 1. Поняття і обчислення строків
- •§ 2. Види цивільно-правових строків та термінів
- •§ 3. Поняття, значення, види і межі дії строків позовної давності
- •§ 4. Початок перебігу, зупинення і перерив строків позовної давності
- •§ 5. Поновлення строків позовної давності. Наслідки спливу строків позовної давності
- •Глава 16. Загальна характеристика права власності
- •§ 1. Власність I право власностi
- •§ 2. Право власностi в об’єктивному та суб’єктивному розуміннi
- •§ 4. Об’єкти права власності
- •Право власності на природні ресурси. Крім цк, право власності на природні ресурси регулюється законами «Про охорону навколишнього природного середовища»3, «Про тваринний світ»4 та ін.
- •§ 5. Зміст права власності
- •§ 6. Загальні засади здійснення права власності
- •Глава 17. Набуття та припинення права власності
- •§ 1. Поняття і види підстав набуття права власності
- •§ 2. Первісні та похідні, загальні та спецальні підстави набуття права власності
- •§ 3. Момент набуття права власності
- •§ 4. Підстави припинення права власності
- •Глава 18. Право спільної власності § 1. Загальна характеристика та види права спільної власності
- •§ 2. Право спільної часткової власності
- •§ 3. Право спільної сумісної власності
- •Глава 19. Захист права власності
- •§ 1. Загальні положення про захист права власності
- •§ 2. Окремі види позовів про захист права власності
- •Глава 20. Речові права на чуже майно
- •§ 1. Загальна характеристика речових прав на чуже майно
- •§ 2. Право володіння чужим майном
- •§ 3. Право обмеженого користування чужим майном (сервітут)
- •§ 4. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •§ 5. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •Розділ V. Спадкове право
- •Глава 21. Загальні положення про спадкування
- •§ 1. Поняття та значення спадкування
- •§ 2. Основні поняття спадкового права
- •§ 3. Відкриття спадщини
- •§ 4. Спадковий договір
- •Глава 22. Спадкування за заповітом
- •§ 1. Поняття заповіту та його зміст
- •§ 2. Форма заповіту
- •§ 3. Особливі заповідальні розпорядження заповідача
- •§ 4. Право на обов’язкову частку у спадщині
- •§ 5. Недійсність заповіту
- •Глава 23. Спадкування за законом
- •§ 1. Поняття спадкування за законом і коло спадкоємців за законом
- •§ 2. Спадкування за правом представлення
- •§ 3. Розподіл спадщини між спадкоємцями
- •Глава 24. Здійснення спадкових прав
- •§ 1. Прийняття спадщини
- •§ 2. Спадкова трансмісія
- •§ 3. Відмова від спадщини
- •§ 4. Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця
- •§ 5. Відшкодування витрат, які падають на спадкоємців
- •Глава 25. Загальна характеристика права інтелектуальної власності
- •§ 1. Поняття права інтелектуальної власності та його джерела
- •§ 2. Загальні положення інтелектуальної власності
- •Глава 26. Авторське право і суміжні права
- •§ 1. Поняття авторського права
- •§ 2. Об’єкти та суб’єкти авторського права
- •§ 3. Особисті немайнові та майнові права автора
- •§ 4. Строк чинності авторського права
- •§ 5. Суміжні права
- •§ 6. Захист авторських і суміжних прав
- •§ 7. Представництво при здійсненні майнових авторських та суміжних прав
- •Глава 27. Патентне право
- •§ 1. Поняття патентного права. Умови надання правової охорони і критерії патентоздатності винаходу, корисної моделі та промислового зразка .
- •§ 2. Суб’єкти права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
- •§ 3. Охоронні документи на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
- •§ 4. Права та обов’язки, що випливають із патенту. Обмеження прав патентовласника
- •§ 5. Припинення дії патенту і визнання його недійсним
- •§ 6. Патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразка в іноземних державах
- •Глава 28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг
- •§ 1. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •§ 2. Право інтелектуальної власності на торговельну марку
- •§ 3. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення
- •Глава 29. Інші об’єкти інтелектуальної власності
- •§ 1. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття
- •§ 2. Право інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми
- •§ 3. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію
- •§ 4. Право інтелектуальної власності на селекційні досягнення
- •§ 5. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
- •§ 6. Право інтелектуальної власності на «ноу-хау»
- •Література до всіх розділів
- •Розділ 1. Загальні положення цивільного права
- •Глава 1. Цивільне право – галузь приватного права
- •Глава 2. Акти цивільного законодавства
- •Глава 3. Загальна характеристика цивільного права зарубіжних країн
- •Глава 4. Наука цивільного права і цивільне право як навчальна дисципліна
- •Розділ п. Цивільні правовідносини
- •Глава 5. Поняття і особливості цивільних правовідносин
- •Глава 6. Фізична особа як суб’єкт цивільних правовідносин
- •Глава 7. Юридична особа як суб’єкт цивільних відносин
- •Глава 8. Держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади – учасники цивільних відносин
- •Глава 9. Об’єкти цивільних прав
- •Глава 10. Особисті немайнові права
- •Глава 11. Правочини
- •Глава 12. Представництво і довіреність
- •Розділ ш. Здійснення та захист суб’єктивних цивільних прав
- •Глава 13. Здійснення та захист суб’єктивних цивільних прав
- •Глава 14. Цивільно-правова відповідальність
- •Глава 15. Строки та терміни в цивільному праві. Позовна давність
- •Розділ 1у. Право власності та інші речові права
- •Глава 16. Загальна характеристика права власності
- •Глава 17. Набуття та припинення права власності
- •Глава 18. Право спільної власності
- •Глава 19. Захист права власності
- •Глава 20. Речові права на чуже майно
- •Розділ у. Спадкове право
- •Глава 21. Загальні положення про спадкове право
- •Глава 22. Спадкування за заповітом
- •Глава 23. Спадкування за законом
- •Глава 24. Здійснення спадкових прав
- •Розділ у1. Право інтелектуальної власності
- •Глава 25. Загальна характеристика права інтелектуальної власності
- •Глава 26. Авторське право і суміжні права
- •Глава 27. Патентне право
- •Глава 28. Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг
- •Глава 29. Інші об’єкти інтелектуальної власності
§ 3. Момент набуття права власності
Важливим при набутті права власності є момент, з якого особа вважається власником. Враховуючи те, що право власності може набуватися первісними та похідними способами, різняться моменти набуття права власності.
За загальним правилом, момент набуття права власності за договором пов’язується з переданням майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК).
З цього можно зробити принаймні два висновки: для набуття права власності на майно потрібно два правочини – договір, який є підставою набуття права власності, та передання майна, який є способом набуття права власності; правила щодо передачі як умови виникнення права власності свідчать про розмежування зобов’язання (договору) і речового права (власності).
Домовленість, що закріплена у договорі, стосується обов’язку продавця в майбутньому передати річ, тобто перенести право власності на неї на іншу особу – набувача. Адже, за загальним правилом, право власності на майно, що є предметом консенсуального договору, виникає не одномоментно з його укладенням. Виняток становлять реальні договори, які вважаються укладеними з моменту передання майна. Специфічним є момент набуття права власності на майно за договорами, які потребують нотаріального посвідчення та державної реєстрації (частини 3 та 4 ст. 334 ЦК). Не позбавлено особливостей набуття права власності на земельну ділянку згідно із земельним законодавством (ст. 125 ЗК).
Відтак, набуття права власності відповідно до ЦК пов’язано з: а) переданням майна; б) нотаріальним посвідченням договору; в) державною реєстрацією договору; г) державною реєстрацією прав на земельну ділянку.
Переданням майна є його вручення однією особою іншій із наміром перенести право власності. У такому разі не викликає сумніву наявність правочину, який є наслідком виконання сторонами умов договору і являє собою дії з передання (та, відповідно, прийняття) майна.
Зайвим є передання, коли: набувач вже володіє річчю (наприклад, при набутті права власності орендарем, який і так вже тримає в себе цю річ, що була йому передана ще при укладанні договору оренди. Схожа ситуація спостерігається при перетворенні юридичної особи, внаслідок чого майно, що належить одній юридичній особі, з її перетворенням на іншу не передається останній, а вважається таким, що їй належить. Наприклад, коли у процесі приватизації державна юридична особа перетворюється на акціонерне товариство); річ, яку відчужує власник, перебуває у іншої особи, і тому фактично власник поступається правом на позов.
Способами передання є: а) вручення майна як фізичний акт, яким здійснюється перенесення володіння самим майном; б) вручення «замінника» майна – коносаменту або іншого товарно-розпорядчого документа на майно, внаслідок чого без фізичного переміщення майна «з рук в руки» воно вважається переданим набувачеві; в) здавання речей на пошту, організації зв’язку перевізникові для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання доставки (ч. 2 ст. 334 ЦК).
Інші моменти набуття права власності за договором: нотаріальне посвідчення договору в разі якщо такий договір потребує нотаріального посвідчення згідно з ч. 1 ст. 209 ЦК; набрання законної сили рішенням суду про визнання дійсним договору, не посвідченого нотаріально (така можливість передбачена ст. 220 ЦК); державна реєстрація договору, який має бути зареєстрований (ст. 210 ЦК).
Як правило, договори, які підлягають нотаріальному посвідченню, також мають піддаватися і державній реєстрації. Як нотаріальне посвідчення, так і державну реєстрацію договорів здійснюють нотаріуси1, тому проблем із визначенням моменту набуття права власності не виникає.
Інша справа – набуття права власності на земельну ділянку за договором, який також має бути нотаріально посвідчений та зареєстрований (ч. 4 ст. 132 ЗК). Утім для набуття права власності на такий об’єкт цього недостатньо, оскільки потрібна державна реєстрація права на земельну ділянку, із чим пов’язується момент виникнення права власності на неї у набувача. Це правило є винятком із загального правила про те, що основоположним для набуття права власності на майно за договорами, які потребують державної реєстрації, є момент державної реєстрації договорів.
Момент набуття права власності на майно, що виникає з первісних підстав. Хоча момент набуття права власності традиційно розглядається стосовно похідних способів набуття цього права, але він є вагомим і при первісних способах. Право власності виникає:
за набувальною давністю: зі спливом встановленого строку або з моменту державної реєстрації нерухомого майна (абз. 3 ч. 1 ст. 344 ЦК);
при створенні нової речі – у момент її створення, оскільки власника у неї не було, бо не було самого об’єкта права власності до його створення;
на новостворене нерухоме майно (будівлі, споруди тощо) – з моменту завершення будівництва (створення майна) (ч. 2 ст. 311 ЦК); з моменту його прийняття до експлуатації, якщо законом або договором передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації; з моменту державної реєстрації, якщо право власності на нерухоме майно, відповідно до закону, підлягає такій реєстрації.
Наведені норми свідчать про те, що набуття права власності первісним способом пов’язане з його державною реєстрацією. Це стосується передусім прав на нерухоме майно. Водночас можуть виникати питання щодо набуття права власності на самочинне будівництво, оскільки у ст. 376 ЦК лише встановлюється, що це можливо за рішенням суду (за наявності певних умов, небхідних для цього) і не вказується на необхідність державної реєстрації прав на нього. Враховуючи спрямованість закону на державну реєстрацію всіх прав на нерухомість із наданням значення саме їй у механізмі набуття права власності, правильним буде стверджувати, що воно набувається не з моменту набрання рішенням суду законної сили, а з моменту державної реєстрації права на об’єкт, який було самочинно побудовано і яка здійснюється на підставі рішення суду.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових право на нерухоме майно, є: державний акт про право власності на земельну ділянку у випадках, визначених законом; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об’єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об’єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації тощо.
Ці документи мають істотне значення, оскільки за невідповідності їх вимогам, встановленим зазначеним Законом або іншими нормативно-правовими актами, у державній реєстрації права власності може бути відмовлено. Усі дії по державній реєстрації здійснюються органами державної реєстрації, передбаченими Законом.
Правовстановлювальні документи. Правовстановлювальними документами є ті, на підставі яких набуте право власності. Як правило, це договір або рішення суду. Іноді мають місце ситуації, коли: право виникло, але нічим не підтверджено, або існує сумнів щодо наявності в особи права власності, або право власності не виникло, але особа намагається здійснити дії, які залежать від неї, з набуття нею права власності.
Випадки, коли право виникло, але у його носія немає правовстановлювальних документів, мають місце, коли право власності виникає внаслідок приписів закону. Частиною 3 ст. 384 ЦК передбачається, що у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником. При цьому про виникнення права власності свідчить сам факт повної оплати членом кооперативу вартості його квартири. Квитанція ж про сплату не є правовстановлювальним документом. Члену кооперативу слід звернутися до місцевих органів державної реєстрації для отримання свідоцтва про державну реєстрацію свого права.
Підлягає окремій державній реєстрації право на об’єкт нерухомості (будівлю, споруду), що входить до складу майнового комплексу як іншого об’єкта права власності, правовий режим якого також прирівнюється до нерухомості, а, отже, підлягає державній реєстрації сам по собі.