3. Вимоги щодо експлуатації систем кисневого устаткування

3.1. Загальні питання

Стану кисневого устаткування і висотного спеціального спорядження в процесі експлуатації повинна приділятися особлива увага, оскільки від цього залежить не тільки виконання завдання, але і життя екіпажу.

Для забезпечення життєдіяльності екіпажу в польоті в бортових кисневих системах використовується тільки медичний кисень ДСТ 5583-77. Якість кисню перевіряється лікарем частини, про що в паспорті на кисень робиться відповідний запис.

Технічний стан АКЗС перевіряється начальником групи обслуговування авіаційної ескадрильї з АО, при цьому у формулярі АКЗС робиться запис «Заправлення дозволяю», ставиться дата і розпис перевіряючого.

Перед заправленням необхідно перевірити зовнішній стан роздавального шлангу, продути його киснем і потім приєднати до зарядного штуцера. При цьому необхідно контролювати стан різьблення на зарядному штуцері і накидній гайці роздавального шланга. Від'єднання шланга АКЗС від бортового зарядного штуцера проводиться тільки після зниження тиску кисню зі шланга. При перевірці кабіни на герметичність необхідно зняти кисневий прилад (КП) разом з верхньою колодкою рознімання (ОРК) й заглушити верхню і нижню колодки роз’єму заглушками.

Для запобігання ушкодження шлангів, засмічення КП, необхідно під час стоянки літака на штуцери приладу установити заглушки, надягти на прилад чохол і прибортувати гумовим амортизатором.

При зовнішньому огляді комплекту кисневого обладнання (ККО) необхідно:

• переконатися у відсутності зовнішніх ушкоджень і надійності кріплення приладів комплекту;

• перевірити надійність кріплення кисневих балонів і стан трубопроводів кисневої системи на відсутність деформацій, тріщин;

• перевірити запас кисню в бортовій кисневій системі за ІК;

• перевірити положення рукояток на пульті дистанційного управління подачі кисню (ДУ). Рукоятка додаткової подачі повинна бути в положенні «Смесь», а аварійної подачі і вентиляції – у положенні «Викл.».

При експлуатації ГШ необхідно стежити за зовнішнім станом і справністю основних його елементів: каски, світлофільтра, клапанів, кріпильних замків, оглядового щитка, шлангів, електричного ланцюга обігріву скла, герметизуючої шийної частини і застібок «блискавка».

Кисневі маски є спорядженням індивідуального користування і підганяються заздалегідь до обличчя і шоломофона самостійно кожним членом екіпажу. Надягнута на обличчя маска після підтягування стрічки повинна рівномірно прилягати до обличчя по всьому периметру обтюратора, не викликаючи болючих відчуттів. Перед кожним польотом льотний склад повинен перевірити герметичність прилягання маски до обличчя при розрідженні і надлишковому тиску.

Кисневі маски зберігаються в індивідуальних чохлах у закритих сухих приміщеннях з температурою повітря +5 – +20°С.

ВКК, як і киснева маска, є особистим спорядженням льотчика. Підбір і підготовку ВКК роблять фахівці групи висотного устаткування і спец спорядження разом з лікарем частини. Розмір ВКК визначається основними антропометричними даними льотчика.

ВКК необхідно зберігати в розгладженому вигляді в сухому провітрюваному приміщенні при температурі 15-30° С з вологістю 40-70%. Сушити костюм дозволяється в сушильній шафі при температурі повітря не більш 50°С.

Ретельне індивідуальне припасування костюма має велике значення для зменшення недокомпенсації надлишкового тиску в легенях. На умови компенсації впливає також величина тертя між натільною білизною і ВКК.

До польотів із застосуванням ВКК допускається льотний склад, що добре вивчив його устрій, принцип роботи, правила експлуатації й успішно пройшов тренування дихання під надлишковим тиском. ВКК надіваються безпосередньо перед польотом. Перевіряється герметичність системи і робота натяжного пристрою. При створенні надлишкового тиску в системі повинне відчуватися щільне обтиснення тіла тканиною костюму. У противному випадку слабину в костюмі необхідно усунути шнурівкою. Якщо при диханні на манометрі М-2000 спостерігається зменшення тиску при вдиханні і збільшення при видиханні, то роботу костюму варто вважати нормальною.

Між вильотами ГШ може бути знятий, тривале перебування в ньому втомлює. Знаходячись у кабіні в очікуванні вильоту, льотчик повинен бути в костюмі і ГШ, оглядовий щиток ГШ при цьому повинен бити відкритий. На чергуванні, коли екіпаж знаходиться в приміщенні, ГШ зняті, а передній замок застібки «блискавка» костюма можна розстебнути.

Під час висотного польоту екіпаж літака повинен уважно стежити по приладах за роботою всіх елементів системи кисневого живлення і вживати необхідні заходи щодо безперебійного надходження кисню до дихальних шляхів. Якщо утрудняється дихання чи з'являється погане самопочуття, необхідно відкрити кран аварійної подачі кисню. У цьому випадку кисень для дихання буде надходити безупинним потоком, але необхідно пам'ятати, що в цьому режимі запас кисню буде витрачатися швидше.

Технічні характеристики СКЖ і їхніх окремих елементів визначаються за допомогою перевірочних кисневих установок (КУ). При проведенні перевірок безпосередньо на літаку використовується переносна установка КУ-8.