- •Авіаційне обладнання військових літальних апаратів
- •1. Класифікація авіаційного обладнання та завдання, які вирішуються при його використанні
- •1.1. Завдання, які вирішує авіаційне обладнання
- •1.2. Класифікація авіаційного обладнання
- •1.2.1. До електрообладнання відносяться:
- •1.2.2. До електричних систем та пристроїв управління силовими установками відносяться:
- •1.2.3. До електронної автоматики авіаційного обладнання відносяться:
- •1.2.4. До приладного обладнання відноситься:
- •1.2.5. До кисневого обладнання відносяться:
- •1.2.6. До висотного спеціального спорядження відносяться:
- •1.2.7. До фотографічних і теплових засобів розвідки і пошуку відносяться:
- •1.2.8. До спеціальних (не радіотехнічних) засобів пошуку підводних човнів відносяться:
- •1.2.10. До пілотажних, навігаційних та комплексних тренажерів відносяться:
- •2. Умови роботи авіаційного обладнання та тактико-технічні вимоги до нього
- •2.1. Умови роботи авіаційного обладнання
- •2.2. Тактико-технічні вимоги до авіаційного обладнання
- •1.2. Основні параметри атмосфери
- •1.3. Види польотів літаків в залежності від висоти
- •2. Вплив атмосферних параметрів
- •3. Вплив факторів, пов'язаних з динамікою польоту
- •4. Вплив факторів, пов'язаних з перебуванням екіпажу в герметичній кабіні літального апарата
- •5. Способи забезпечення життєдіяльності екіпажу. Системи індивідуального захисту
- •6. Принципи побудови герметичної кабіни вентиляційного типу
- •6.1. Призначення
- •6.2. Принципи побудови системи кондиціонування повітря
- •7. Засоби регулювання температури і тиску повітря
- •7.1. Програми регулювання тиску повітря в герметичній кабіні літака
- •7.2. Способи регулювання температури повітря в герметичній кабіні літака
- •Тема 2. Кисневе обладнання і висотне спеціальнеспорядження військових літальних апаратів
- •1. Класифікація систем кисневого живлення
- •1.1. Систем кисневого живлення безупинної подачі
- •1.2. Систем кисневого живлення перериваної подачі
- •1.3. Систем кисневого живлення комбінованої подачі
- •2. Заходи безпеки при роботі з кисневим обладнанням
- •3. Вимоги щодо експлуатації систем кисневого устаткування
- •3.1. Загальні питання
- •3.2. Вимоги щодо експлуатації систем кисневого живлення
- •3.3. Можливі несправності кисневого устаткування
- •4. Висотне спеціальне спорядження літака-штурмовика
- •4.1. Киснева маска км-34
- •4.2. Захисний шолом зш-5а
- •4.3. Протиперевантажувальний костюм ппк-1у
- •4.4. Вентиляційний костюм вк-зм
- •5. Кисневе обладнання
- •5.1. Основна киснева система
- •5.2. Крісельна киснева система
- •6. Катапультне крісло
- •6.1. Система управління катапультуванням
- •6.2. Електрообладнання катапультного крісла к-36л
- •6.3. Робота механізму управління катапультуванням
- •7. Особливості експлуатації системи кисневого живлення і висотного спеціального спорядження літака-штурмовика
- •7.1. Перевірка висотного спеціального спорядження
- •7.2. Заправка системи газоподібним киснем
- •7.3. Перевірка готовності кисневого обладнання до застосування
- •8. Висотне спеціальне спорядження літака-винищувача
- •8.1. Висотно-компенсаційний костюм вкк-6м
- •8.2. Герметичний шолом гш-6м
- •9. Комплект системи кисневого живлення літака-винищувача
- •9.1. Основна киснева система
- •9.2. Крісельна киснева система
- •10. Кисневий прилад кп-52м
- •11. Принцип роботи кко-5
- •11.1. Призначення та склад комплекту кисневого обладнання кко-5
- •11.2. Режими роботи кко-5
- •11.2.1. Робота комплекту кко-5 у герметичній кабіні
- •11.2.2. Робота комплекту кко-5 при розгерметизації кабіни на висоті понад 12 км
- •11.2.3. Робота комплекту кко-5 при аварійному покиданні льотчиком літального апарату
- •1.2. Коротка історія тактичних засобів повітряної розвідки
- •1.3. Характеристика об'єктів розвідки
- •1.4. Задачі повітряної розвідки
- •2. Класифікація та коротка характеристика тактичних засобів повітряної розвідки
- •2.1. Класифікація тактичних засобів повітряної розвідки
- •2.2. Коротка характеристика тактичних засобів повітряної розвідки
- •3. Особливості повітряного фотографування та обробки його результатів
- •3.1. Особливості повітряного фотографування
- •3.2. Організація аерофотослужб у військах
- •4. Призначення аерофотообладнання
- •5. Види повітряного фотографування
- •6. Класифікація аерофотоапаратів
- •7. Типова схема й основні вузли аерофотоапаратів
- •8. Склад і будова світлочутливих матеріалів
- •9. Поняття про сенсибілізацію і десенсибілізацію
- •9.1. Світлочутливі характеристики фотоматеріалів
- •9.2. Спектральні характеристики фотоматеріалів
- •10. Одержання зображення й обробка розвідматеріалів. Сенситометрія
- •10.1. Одержання фотографічного зображення
- •10.2. Сенситометрія
- •10.2.1. Основні поняття, що використовуються в сенситометрії:
- •10.2.2. Сутність випробування негативних аерофотоматеріалів полягає в наступному:
- •11. Кольорові та спектрозональні матеріали
- •12. Аерофотознімальні світлофільтри
- •13. Дефокусування оптичного зображення
- •14. Засоби компенсування дефокусування
- •15. Поняття про зсув зображення
- •16. Механічна компенсація зсуву зображення
- •17. Оптична компенсація зсуву зображення
- •17.1. Оптична компенсація зсуву зображення поворотом аерофотоапарата
- •17.2. Оптична компенсація зсуву зображення поворотом дзеркала чи призми
- •17.3 Оптична компенсація зсуву зображення поворотом оптичних клинів
- •Тема 4. Конструкція та технічне обслуговування аерофотоапаратів
- •1. Загальні відомості про кадрові аерофотоапарати
- •1.1. Аерознімок і його параметри
- •1.2. Склад кадрового аерофотоапарата
- •1.3. Елементи і механізми кадрових аерофотоапаратів
- •1.3.1. Аерофотооб'єктиви
- •Аерофотооб'єктиви
- •1.3.2. Аерофотозатвори
- •Параметри і характеристики аерофотозатворів
- •Вимоги до аерофотозатворів
- •Шторні аерофотозатвори
- •Жалюзійні аерофотозатвори
- •Центральні аерофотозатвори
- •1.3.3. Механізми транспортування аерофотоматеріалу Призначення та склад
- •Конструкція котушки для аерофотоплівки
- •Фрикційні муфти
- •1.3.4. Механізми вирівнювання аерофотоматеріалу
- •Вимоги до точності вирівнювання аерофотоплівки
- •Механізми вирівнювання аерофотоматеріалу механічного типу
- •Механізми вирівнювання аерофотоматеріалу пневматичного типу
- •Механізми вирівнювання аерофотоматеріалу пнемомеханічного типу
- •Електричні механізми вирівнювання аерофотоматеріалу
- •1.3.5. Аерофотоілюмінатори
- •1.3.6. Аерофотоустановки
- •Вимоги до аерофотоустановок
- •Класифікація аерофотоустановок
- •Конструкції амортизаторів
- •2. Конструкції кадрових аерофотоапаратів
- •2.1. Денні однокамерні кадрові аерофотоапарати
- •2.1.1. Малоформатний кадровий аерофотоапарат а-39
- •2.1.2. Аерофотоапарат афа-ба з великим форматом кадру
- •2.1.3. Середньофокусний аерофотоапарат а-42 з великим форматом кадру
- •2.1.4. Середньофокусний аерофотоапарат а-54 з великим форматом кадру Комплект а-54 і основні конструктивні особливості
- •Камерна частина
- •Об’єктивна частина
- •Командний прилад
- •Електроблок
- •Світлоприймаючий пристрій
- •2.2. Денні багатокамерні кадрові аерофотоапарати
- •Двохкамерний аерофотоапарат а-72
- •2.3. Нічні однокамерні кадрові аерофотоапарати
- •Аерофотоапарат на-мк-75
- •3. Особливості експлуатації кадрових аерофотоапаратів
- •3.1. Експлуатаційні вимоги до розміщення фотоустаткування на летальних апаратах
- •3.2. Загальні вимоги до експлуатації аерофотоустаткування
- •3.3. Наземна експлуатація аерофотоапаратів
- •3.3.1. Попередня і передполітна підготовка
- •3.3.2. Підготовка до повторного вильоту і післяполітна підготовка
- •3.3.3. Регламентні роботи
- •3.3.4. Особливості технічної експлуатації при зміні зовнішніх умов
- •3.3.5. Ремонт фотоустаткування
- •4. Призначення, складові та принцип дії щілинних аерофотоапаратів
- •4.1. Призначення і принцип дії щілинних аерофотоапаратів
- •4.2. Структурна схема щілинного аерофотоапарата
- •4.3. Види аерофотографування, які виконуються за допомогою щілинних аерофотоапаратів
- •4.4. Особливості кінематичної й електричної схем щілинних аерофотоапаратів
- •5. Конструкції щілинних аерофотоапаратів
- •5.1. Основні технічні дані щілинних аерофотоапаратів
- •5.2. Автоматичний щілинний аерофотоапарат ащафа-5
- •5.2.1. Загальна характеристика аерофотоапарата ащафа-5
- •5.2.2. Основні технічні дані ащафа-5
- •5.2.3. Опис аерофотоапарата ащафа-5
- •Камерно-касетна частина
- •Об'єктивна частина
- •Командний прилад
- •Блок керування
- •Електромашинний підсилювач удм-150а
- •5.2.4. Взаємодія частин аерофотоапаратів й опис принципової електричної схеми
- •Вирішуючий пристрій
- •Електропривід
- •Механізм відпрацьовування ширини щілини
- •Механізм дистанційного переводу діафрагми
- •Випрямляч
- •6. Особливості експлуатації щілинних аерофотоапаратів
- •7. Аерофотоприставки
- •7.1. Призначення та режими роботи аерофотоприставок
- •7.1.1. Призначення і будова аерофотоприставок
- •7.1.2. Режими роботи аерофотоприставок
- •7.2. Конструкція та принцип дії аерофотоприставки фарм-2
- •7.2.1. Основні дані фотоприставки фарм-2
- •7.2.2. Опис основних частин фотоприставки фарм-2
- •Фотокамера
- •Командний прилад
- •Лупа наведення
- •7.3. Принципова схема аерофотоприставки фарм-2
- •Тема 5. Спеціальні технічні засоби повітряної розвідки
- •1. Інфрачервоні засоби повітряної розвідки
- •1.1. Особливості інфрачервоних засобів повітряної розвідки і їх класифікація
- •1.2. Типові схеми інфрачервоних систем повітряної розвідки
- •1.2.1. Інфрачервоні фотографічні системи
- •1.2.2. Аерофотоапарати із застосуванням електронно-оптичних перетворювачів (афа-еоп)
- •1.2.3. Евапорограф
- •1.2.4. Шаровий перетворювач
- •1.2.5. Іч телевізійні системи
- •1.2.6. Тепловізори
- •1.3. Пристрої розгортки
- •1.3.1. Прямолінійна рядкова розгортка
- •1.3.2. Криволінійна рядкова розгортка
- •1.4. Основні характеристики інфрачервоних засобів повітряної розвідки
- •1.4.1. Порогова чутливість системи Dпор
- •2. Аеромагнітометри
- •2.1. Коротка характеристика магнітного поля Землі
- •2.2. Принцип дії магнітометричних систем
- •2.3. Ферозондові аеромагнітометри
- •2.4. Ядерні аеромагнітометри
- •3. Гідроакустичні станції повітряної розвідки
- •3.1. Стислі відомості про гідроакустичне поле
- •3.2. Гідроакустичні датчики
- •3.2.1. П'єзоелектричні перетворювачі
- •3.2.2. Магнітострикційні перетворювачі
- •3.3. Структурні схеми авіаційних гідроакустичних систем
- •3.4. Особливості використання гідроакустичних систем
- •Список літератури
- •Тема 1. Забезпечення життєдіяльності екіпажу військових літальних апаратів в умовах висотного польоту 11
- •Тема 2. Кисневе обладнання і висотне спеціальнеспорядження військових літальних апаратів 23
- •Тема 3. Повітряна розвідка та основи повітряного фотографування 61
- •Тема 4. Конструкція та технічне обслуговування аерофотоапаратів 112
- •Тема 5. Спеціальні технічні засоби повітряної розвідки 201
3.2.2. Магнітострикційні перетворювачі
Якщо в постійне магнітне поле внести стрижень (рис. 5.24) з якого-небудь феромагнітного матеріалу (нікелю, кобальту і т.п.) так, щоб магнітні силові лінії пронизували стрижень уздовж його довжини, то під дією цього поля стрижень змінить свою довжину на величину Δl, тобто деформується (прямий магнітострикційний ефект).
Рис. 5.24. Прямий магнітострикційний ефект
Якщо той же стрижень (рис. 5.25) заздалегідь намагнітити так, щоб магнітні силові лінії були паралельні довжині, і піддати його деформації, то напруженість поля Ho зміниться на величину ΔН. Явище зміни магнітного стану матеріалу стрижня при деформації його під дією зовнішньої сили називається зворотним магнітострикційним ефектом.
Рис. 5.25. Зворотний магнітострикційний ефект |
Рис. 5.26. Відносна деформація різних матеріалів |
Залежність відносної деформації Δl/l стрижня від величини магнітної індукції B зображена на рис. 5.26, з якого видно, що найбільш яскраво магнітострикційні властивості виражені у нікелю, який і використовується частіше за все для виготовлення перетворювачів.
На практиці для створення магнітного поля замість постійних магнітів використовують електромагніти, по обмоткам яких пропускають струм. В даний час для виготовлення гідроакустичних перетворювачів використовують ферити, які за своїми електричними властивостями відносяться до напівпровідників.
3.3. Структурні схеми авіаційних гідроакустичних систем
Гідроакустичні системи (ГАС) можуть бути розділені на пасивні, працюючі в режимі шумопеленгування, і активні, працюючі в режимі лунопеленгування. Іноді використовується змішаний принцип роботи, при якому спочатку система працює в пасивному режимі, а при визначенні дальності від джерела звуку переводиться в активний звуковий режим. Конструктивно гідроакустичні системи виконуються в двох варіантах:
- вертолітні ГАС;
- літакові ГАС.
В першому випадку зв'язок між приймачем звуку і індикаторними пристроями здійснюється по дротах. У разі літакового варіанту для цієї мети використовується радіоканал.
Структурна схема вертолітної ГАС показана на рис. 5.27.
Рис. 5.27. Структурна схема вертолітної ГАС
Станція складається з двох зв'язаних кабелем частин: бортової I і що опускається на кабелі II.
Частина II, що опускається, включає:
- п'єзоелектричний приймач звуку – гідрофон 6;
- індукційний датчик 5 для визначення положення приймача щодо магнітного меридіана;
- сельсин-датчик 4, який видає сигнал про кутове положення приймача звуку щодо корпусу частини, що опускається.
Бортова частина станції I складається з наступних елементів:
- підсилювача 3;
- індикатора звуку 2;
- сельсин-приймача з індикатором пеленга на ціль 1.
Робота ГАС відбувається таким чином. Приймач звуку, що володіє направленою дією, опускається з вертольота у воду і приводиться в обертання від двигуна, що знаходиться на корпусі частини, що опускається. Звуковий сигнал, сприйнятий приймачем звуку, перетворюються в електричний сигнал, який по екранованому кабелю подається на підсилювач, а потім на стрілочний індикатор і телефон.
За сигналами, що поступають з сельсина-датчика і індукційного датчика, визначається напрям, звідки прийшов звуковий сигнал, тобто пеленг на ціль. Така ГАС працює в пасивному режимі, тому координати цілі можуть бути визначені лише при одночасній пеленгації цілі з двох або більш точок.
Більш ефективними є ГАС, працюючі в пасивному і активному режимах. В них при роботі в пасивному режимі визначається пеленг на ціль, а потім в напрямі на знайдену ціль посилається звуковий імпульс (активний режим). Відображена від цілі звукова хвиля сприймається гідрофоном. Дальність до цілі визначається за часом між посилкою імпульсу і його прийомом. Як індикатор в таких системах звичайно використовується електронно-променева трубка (ЕПТ). На екрані ЕПТ в пасивному режимі спостерігається лінія, що світиться, напрям якої дає пеленг на ціль. Дальність визначається по відстані від центру екрану трубки до точки, що світиться, яка має назву «мітка цілі».
Як джерело і приймач звуку служить один і той же пристрій, в якому використовується принцип оборотності п'єзоелектричного або магнітострикційного ефектів.
До комплекту літакової ГАС входить бортова частина (УКХ приймач) і комплект гідроакустичних буїв (до 20 шт.), що скидаються з літака у воду в районі спостереження цілі.
Гідроакустичний буй призначений для одноразової дії. Його структурна схема показана на рис. 5.28.
Рис. 5.28. Структурна схема гідроакустичного буя
Звуковий сигнал від цілі сприймається за допомогою магнітострикційного приймача звуку 1, де він перетвориться в електричний сигнал у вигляді напруги звукової частоти, яка поступає на вхід підсилювача низької частоти 2. Після посилення сигнал подається на вхід модулятора 3, в якому коливання високої частоти модулюються спектром шумів цілі (5-10 кГц). З виходу модулятора сигнал поступає на передавач 4.
Радіобуй може працювати в одному з двох режимів:
При приводнюванні буя включається тільки підсилювач низької частоти, а модулятор і передавач включаються за допомогою автопуску 5 при перевищенні сигналом на виході підсилювача заданого рівня шумів.
При приводнюванні одночасно включається підсилювач низької частоти, модулятор і передавач (автопуск при цьому не працює).
Для того, щоб можна було визначити, в районі якого з буїв знаходиться ціль, передавач кожного буя працює на своїй фіксованій хвилі. Живлення усіх елементів буя здійснюється від джерела, час дії якого складає декілька десятків годин.
Гідроакустичний буй забезпечений механізмом самоліквідації, що затопляє його через певний час. Для полегшення пошуку буя, що працює в режимі передачі, він забезпечений пакетом з фарбником, що створює навкруги буя яскраву забарвлену пляму, видиму з літака на відстані до 2 км.
Установка буїв проводиться скиданням їх в районі нагляду з висоти 200 м на швидкостях польоту до 500 км/год. Скидання здійснюється за допомогою парашута, який у момент зіткнення буя з поверхнею воли відділяється і тоне. Одночасно з цим висувається антена і відділяється приймач звуку (гідрофон), який під дією сили тяжіння занурюється на глибину, яка визначається довжиною кабелю, що сполучає гідрофон з буєм.