9. Поняття про сенсибілізацію і десенсибілізацію

9.1. Світлочутливі характеристики фотоматеріалів

Галоїдне срібло, що входить до складу світлочутливого шару, здатне поглинати кванти променистої енергії лише визначеної довжини хвилі, тобто його спектральна чутливість дуже обмежена і відноситься лише до області синіх і фіолетових променів видимого спектра.

Як видно з кривих, границя чутливості бром-срібного шару, лежить близько 500 Нм, тоді як границя чутливості ока людини дорівнює 760 Нм (рис. 3.6).

Рис. 3.6. Границі чутливості бром–срібного шару та людського ока

Тому вже давно виникло запитання, як наблизити спектральну чутливість фотоматеріалу до спектральної чутливості ока. Слово сенсибілізація означає посилення світлочутливості. Сенсибілізація буває хімічна й оптична. У результаті хімічної сенсибілізації відбувається загальне збільшення світлочутливості шару без розширення її спектральних границь.

О птична сенсибілізація полягає в розширенні спектральної чутливості фотоматеріалу.

Оптична сенсибілізація здійснюється різними способами. Найчастіше, перед поливом на підложку фотоемульсії до неї додають спеціальні речовини, які називаються оптичними сенсибілізаторами. Це є різні органічні барвники, що поглинають світло з тією довжиною хвиль, для яких емульсію треба зробити чутливою.

При виготовленні емульсії частинки сенсибілізатора міцно абсорбуються на поверхні кристала бромистого срібла, тобто зв'язуються з ними в єдине ціле. Без такого зв'язку, сенсибілізатор виконати свої функції не може. Сам сенсибілізатор у фотохімічній реакції участі не бере і після передачі спожитої променистої енергії галоїдному сріблу переходить до початкового стану.

Десенсибілізація – зниження світлочутливості фотошарів під дією речовин, що називаються десенсибілізаторами.

Десенсибілізацію проводять після експонування фотоматеріалу, щоб можна було обробляти його при візуальному контролі, тобто при порівняно яскравому освітленні. Безумовно, при цьому не повинні руйнуватися центри прихованого зображення. Десенсибілізацію проводять зануренням фотоматеріалу в розчини деяких речовин. Найбільш розповсюдженими з них є феносафранін жовтий і зелений пінокриптол. Після занурення в розчин десенсибілізатора ізопанхроматичні фотоматеріали, що обробляють у темряві, можна обробляти при зеленому освітленні.

Рис. 3.7. Сорти фотоматеріалів

9.2. Спектральні характеристики фотоматеріалів

Застосовуючи різні види сенсибілізаторів можна значно розширювати діапазон спектральної чутливості фотоматеріалів. Усі негативні матеріали, як правило, сенсибілізуються. Для позитивних (наприклад, фотопапір) сенсибілізація не виконується.

У залежності від характеру оптичної сенсибілізації, усі фотоматеріали можна розділити на такі сорти (рис. 3.7):

1. Несенсибілізовані фотоматеріали мають чутливість, що відповідає природній чутливості галоїдного срібла з межею до 500 Нм.

2. Ортохроматичні фотоматеріали мають боковий поріг сенсибілізації до 580 Нм зі зниженням її в області 500-525 Нм, спектральна чутливість їх поширюється на жовту зону спектра.

3. Панхроматичні матеріали чутливі до променів усього видимого спектру до 680-700 Нм. У зеленій області (500-550 Нм) їхня світлочутливість трохи знижується.

4. Ізопанхроматичні матеріали мають порівняно рівномірну чутливість до всіх променів видимого спектру.

5. Інфрахроматичні матеріали мають чутливість до інфрачервоної зони спектру.

Між зоною природної і додаткової чутливості існує дуже широкий діапазон, у якому вони не чутливі до світла.

В залежності від кольору одержаного зображення, фотоматеріали підрозділяються на:

• чорно-білі, на яких зображення виходить у чорних, білих і сірих (ахроматичних) тонах;

• кольорові, на яких зображення виходить у кольорах, близьких до натуральних кольорів об'єкту;

• спектрозональні, на яких об'єкти зображуються в умовних хроматичних кольорах, що різко відрізняються один від одного (наприклад, червоний і зелений).

Серед чорно-білих фотоматеріалів, найбільш широке застосування при повітряному фотографуванні мають панхроматичні аероплівки, що мають високу світлочутливість і гарне збереження.

Панхроматичні аероплівки чутливі до всіх променів видимої частини спектру і тому, в основному, правильно передають на аерознімці різницю в яскравостях об'єктів, які фотографуються.

Вони мають високу загальну світлочутливість і відносно велику розрізняльну здатність. Фотолабораторна обробка панхроматичних аероплівок вимагає найменшої витрати часу.

Час, витрачений на обробку знятої аероплівки 32 3000 см і виготовлення позитивних відбитків з отриманого аерофільму, орієнтовно такий:

• у випадку застосування панхроматичної аероплівки 2-3 год.;

• у випадку застосування кольорової аероплівки 10-12 год.;

• у випадку застосування спектрозональної аероплівки 6-8 год.

При повітряному фотографуванні в умовах сильної атмосферної імли, або при перспективному фотографуванні з великих відстаней, застосовується інфрахроматична плівка.

Інфрахроматичні аероплівки чутливі не тільки до видимих, але і значною мірою до інфрачервоних променів. Застосування інфрахроматичних аероплівок полегшує розкриття маскування супротивника. Фотолабораторна обробка їх не відрізняється від обробки панхроматичних плівок.

Для одержання найбільшого ефекту фотографування в інфрачервоних променях при застосуванні інфрахроматичної аероплівки об'єктив аерофотоапарата закривають темно-червоним світлофільтром зі скла КС-14. При цьому, для забезпечення високої різкості зображення, світлофільтр повинен бути фокусуючим, тобто мати невелику спеціально розраховану кривизну поверхні скла.

Для розкриття маскування під природну зелень чи для детального вивчення характеру грунтово-рослинного покриву місцевості (особливо для виявлення заболочених ділянок), застосовується фотографування на кольорових спектральних фотоматеріалах.

Фотографування на них відбувається аерофотоапаратом, у першому випадку без світлофільтрів, у другому з обов'язковим застосуванням жовтого, жовтогарячого чи червоного світлофільтра, тому що від старіння чутливість аероплівки до інфрачервоних променів зменшується швидше.

Правильність обраного світлофільтра перевіряється не рідше 1 разу на місяць. Для здійснення фотографування на кольорові і спектрозональні аерофотоматеріали застосовують тришарові і двошарові негативні і позитивні аероплівки ЦН, ЛН, ЦП, СН, СП, ЦО і кольорові фотопапери типу Ф-1, Ф-2, ЦБ-1. На збереження фотоматеріалів значною мірою впливає вологість, шкідливі гази (окис вуглецю, сірководню, сірчистий газ) і в меншому ступені підвищена температура.