3.4. Особливості використання гідроакустичних систем
Бортова апаратура ГАС застосовується в двох режимах:
Автоматичний режим. При цьому відбувається пошук працюючого в режимі передачі буя шляхом послідовної автоматичної перебудови на всіх фіксованих хвилях (число яких рівне числу буїв, обслуговуваних бортовою апаратурою). З отриманням сигналу від одного з буїв перебудова автоматично припиняється.
Режим підстроювання. Оператор проводить у ручну точну настройку на необхідну фіксовану хвилю і здійснює прослуховування сигналу працюючого буя. Після цього приймальний пристрій перемикається оператором в компасний режим. До входу приймального пристрою підключається антена направленої дії, за допомогою якої здійснюється виведення літака в район працюючого буя.
Основним показником ефективності авіаційних гідроакустичних систем є дальність виявлення об'єкту розвідки, що є джерелом шуму.
В гідроакустиці розрахунок дальності дії станції проводять шляхом підрахунку дальності, обмеженої рефракцією (геометрична дальність), і дальності, обмеженої енергетичними можливостями апаратури (енергетична дальність).
Під геометричною дальністю розуміється горизонтальна відстань D від джерела звуку до проекції цілі на поверхню моря (рис. 5.29):
Рис. 5.29. Геометрична дальність при позитивній рефракції
де с0 – швидкість звуку на рівні джерела;
G – градієнт швидкості звуку;
h1 – глибина джерела звуку;
h2 – глибина занурення цілі.
Енергетична дальність дії визначається тією мінімальною інтенсивністю сигналу Imin, при якій сигнал може бути зареєстрований на фоні гідроакустичних перешкод:
де Iп – інтенсивність гідроакустичної перешкоди в точці прийому, на фоні якої приймається сигнал;
δ – коефіцієнт розпізнавання.
Величина Imin залежить від відстані до цілі. Чим менша ця відстань, тим більша інтенсивність корисного сигналу. Отже, збільшення сили корисного сигналу еквівалентне зменшенню дальності дії станції (при незмінних її параметрах). З другого боку, з формули виходить, що при даному рівні перешкод із зменшенням коефіцієнта розпізнавання мінімально необхідний рівень корисного сигналу зменшується, що еквівалентне збільшенню дальності дії станції.
Список літератури
Доброленский Ю.П. и др. Авиационное оборудование. - М.: Воениздат, 1989.
Артеменко Ю.Д. и др. (под ред. Чинаева П.И.). Авиационное оборудование самолетов. - М.: Воениздат, 1976.
Лебедев А.А. Автоматическое и электрическое оборудование летательных аппаратов.- М.: Воениздат, 1979.
Брускин Д.Э. и др. Автоматическое и электрическое оборудование летательных аппаратов. - М.: Воениздат, 1969.
Иваненко А.П. (под ред. Брускина Д.Э.). Автоматическое, приборное и высотное оборудование летательных аппаратов. - М.: Воениздат, 1971.
Демушкин С.К. и др. (под ред. Лебедева А.А.). Системы электронной автоматики, приборное и высотное оборудование летательных аппаратов. - М.: Воениздат, 1978.
Шумихин В.А. и др. (под ред. Лебедева А.А.). Основы авиационной техники. Ч.ІІ. Авиационное оборудование. Радиоэлектронное оборудование. - М.: Воениздат, 1978.
Алексеев В.И., Бондарский И.А. Разведывательное и светотехническое оборудование летательных аппаратов. - М.: ВВИА им. проф. Н.Е. Жуковского, 1971.
Городниченко С.И., Тепляков Н.А. Описание щелевого аэрофотоаппарата АЩАФА-5. - Киев: КВИАВУ ВВС, 1963.
Илюшин Ю.С., Олизаров В.В. Кислородное оборудование летательных аппаратов и высотное спецснаряжение. - М.: Воениздат, 1970.
Косюк Ю.В. Фотоприставка ФАРМ-2. - Киев: КИИГА, 1976.
Богачков Н.И., Кононов В.И., Рукосуев Б.Г., Тепляков Н.А. Технические средства воздушной разведки. - Киев: КВВАИУ, 1974.
ЗМІСТ
ВСТУП 6
1. КЛАСИФІКАЦІЯ АВІАЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ ТА ЗАВДАННЯ, ЯКІ ВИРІШУЮТЬСЯ ПРИ ЙОГО ВИКОРИСТАННІ 6
1.1. Завдання, які вирішує авіаційне обладнання 6
1.2. Класифікація авіаційного обладнання 6
2. УМОВИ РОБОТИ АВІАЦІЙНОГО ОБЛАДНАННЯ ТА ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ ДО НЬОГО 8
2.1. Умови роботи авіаційного обладнання 8
2.2. Тактико-технічні вимоги до авіаційного обладнання 9
РОЗДІЛ І. КИСНЕВЕ ОБЛАДНАННЯ ТА ЗАХИСНЕ СПОРЯДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ 11