Розділ 6. Стратегії інтеграції

6.1. Сутність і мотиви інтеграції підприємств

Інтеграція (від лат. integratio — відновлення, поповнення) — це:

• об’єднання в ціле будь-яких частин, елементів;

• рівень співробітництва між частинами організації, який забез­печує досягнення стратегічних цілей у відповід­ності з вимогами бізнес-середовища;

• об’єднання кількох компаній під одним контролем з метою взаємної вигоди, зменшення конкуренції, зниження рівня витрат за рахунок скорочення накладних розходів, розширення частки ринку, поєднання технічних і фінансових ресурсів, співробітництва в галузі досліджень і розробок;

• узгоджений розвиток і взаємне доповнення підпри­ємств, галузей економіки, регіонів, країн в інтересах більш ефективного використання ресурсів і задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах і послугах.

Із перелічених визначень видно, що економічна інтегра­ція має місце як на рівні національних господарств країн, так і між підприєм­ствами, фірмами, корпораціями. Економічна інтеграція проявляється у поширенні та поглибленні вироб­ничо-технічних зв’язків, спільному використанні ресурсів, об’єднанні капіталів, створенні благоприємних умов здійснен­ня економічної діяльності, знятті взаємних бар’єрів.

Виявлення мотивів інтеграції дуже важливо, вони розкри­ва­ють причини зростання ринкової вартості компаній в результаті їх об’єд­нання. Зростання капіталізованої вартості об’єднаної компанії є метою більшості випадків злиття і поглинання.

На основі аналізу і систематизації сучасної практики бізнесу виділяються наступні мотиви інтеграції:

1. Забезпечення економії за рахунок масштабів діяльності.

Економія від зростання масштабів діяльності досягається, коли середній рівень витрат на одиницю продукції зменшується по мірі збільшення обсягів виробництва продукції. Основна ідея економії за рахунок масштабу полягає в тому, щоб виконати більший обсяг роботи на тих самих потужностях, тією ж кількістю роботників, при тій же системі розподілу.

Інтеграція підприємств може забезпечувати економію, одержану за рахунок централізації маркетингу, наприклад, через об’єднання зусиль і придання гнучкості збуту, пропозицію дистриб’юторам більш широкого асортименту продукції, використання спільних рекламних матеріалів.

Одержання економії за рахунок масштабів діяльності характерно для горизонтальної інтеграції. Але і при створенні конгломератів добиваються економії за рахунок усунення дублювання функцій підрозділів, централізації таких послуг як бухгалтерський облік, фінансовий контроль, діловиробництво, підвищення кваліфікації персоналу, спільне стратегічне управління компанією.

2. Одержання синергетичного ефекту — взаємодопов­нюючої дії активів інтегрованих підприємств, сукупний результат яких значно перевищує суму результатів окремих дій цих організацій. Синергетичний ефект при інтеграції може виникнути завдяки комбінуванню взаємодоповнюючих ресурсів як великих компаній, так і малих підприємств. Малі підприємства здатні забезпечувати відсутні компоненти для успішного функціонування великих компаній. Невеликі підприємства часто є власниками нових технологій, вони здатні створювати унікальну продукцію, але відчувають дефіцит в інвестиціях, виробничих, технічних і збутових структурах для організації масштабного виробництва і збуту.

3. Фінансова економія за рахунок трансакційних витрат.

4. Посилення впливу на галузевому ринку.

Інколи при інтеграції, в першу чергу горизонтального типу, вирішальну роль відіграє прагнення організацій посилити своє положення на ринку. Інтеграція в даному випадку дає можливість послабити цінову конкуренцію, через яку підприємства вимушені знижувати ціни і одержувати менші прибутки. Але необхідно мати на увазі, що антимонопольне законодавство обмежує злиття з явними намірами підвищення цін. Інколи великі компанії об’єднуються з невеликими фірма­ми для їх знищення, закриття.

5. Податкові мотиви.

В результаті інтеграції можна забезпечити зниження рівня податків, одержання податкових пільг. Наприклад, високоприбуткова фірма, яка відчуває значне податкове навантаження, може придбати підприємство з істотними податковими пільгами, які будуть використані для створеної корпорації в цілому. У підприємства може бути потенційна можливість економії на податкових відрахуваннях в бюджет, але рівень її прибутків — недостатнім, щоб скористатися цією перевагою.

6. Диверсифікація виробництва, можливість використан­ня надлишкових ресурсів.

Диверсифікація в інші види бізнесу допомогає стабілізувати поток доходів, що однаково вигідно і самому підприємству, і його постачальникам та споживачам (через розширення асортименту товарів і послуг).

Мотивом для інтеграції може стати поява у підприємства тимчасово вільних ресурсів. Припустим, підприємство діє у зрілій галузі, створює значні обсяги грошових ресурсів, але має незначний вибір привабливих інвестиційних можливостей. Надлишкові засоби доцільно використовувати для диверси­фікації та об’єднання з іншими підприємствами. У противному випадку підприємство само може стати об’єктом поглинання великими компаніями.

7. Спекулятивний мотив. Іншими словами цей мотив можна зформулювати так: можливість «дешево купити і дорого продати». Нерідко ліквідаційна вартість підприємства-мішені вища його поточної ринкової вартості. У цьому випадку підприємтво навіть за умови придбання його за ціною, дещо вищою поточної ринкової вартості, в подальшому може бути розпроданим по частинам, з одержанням продавцем значного прибутку.

8. Особисті мотиви менеджерів, прагнення збільшити політичну вагу вищого керівництва компанії.

Є приклади, коли рішення про інтеграцію підприємств грунтуються не на економічному аналізі, а на особистих мотивах вищого керівництва. Це зв’язано з тим, що керівники компаній люблять владу і претендують на вищу оплату праці, а межі влади і грошова винагорода знаходяться у тісному зв’язку із масштабами бізнесу підприємств. Прагнення до розширення масштабів компанії сприяє застосуванню опціонів, як засобу довгострокового заохочення менеджерів. Опціони складають значну частину оплати менеджерів і прив’язані до вартості капіталу керованих ними компаній. У зв’язку з цим існують прямі стимули використати прибуток на придбання все нових активів у будь-яких сферах бізнесу.

Інколи причиною інтеграції підприємств є самовпевне­ність керівників, які вважають, що майбутня угода буде вдалою і прибутковою. Вони переповнюються азартом мисливства, в результаті якого здобич повинна бути настигнута будь-якою ціною.

9. Протистояння експансії на український ринок потужних зарубіжних конкурентів.

6. 2. Еволюція інтеграційних процесів у США

і країнах Західної Європи

Об’єднання, злиття і поглинання компаній на протязі історії розвитку бізнесу у США і країнах Західної Європи пройшло кілька періодів.

1. Період об’єднань 1887—1904 рр. Укрупнення підприємств було викликано змінами законодавчої бази і виключно неблагоприємними умовами для ведення бізнесу. Більшість об’єднань здійснювались за принципом горизонтальної інтеграції. Практично у всіх галузях домінували монополії. Згодом були створені підприємства, які можна вважати попередниками сучасних вертикально інтегрованих корпорацій.

Відмінною рисою більшості об’єднань цього періоду був їх чисельний характер: 75% загальної кількості об’єднань включали не менше 5 фірм; у 25% об’єднань приймало участь 10 і більше компаній. Інколи об’єднувалися кілька сотень фірм.

2. Злиття компаній в 1916—1929 рр. У зв’язку із дією антимонопольного законодавства злиття компаній в галузях призводить до формування олігополістичної моделі конкуренції (домінування незначної кількості великих фірм в галузі). Для цього періоду розвитку інтеграції характерні вертикальне злиття і диверсифікація. Створення конгломератів значно ініціювалося завданнями мілітаризації економіки.

3. 60—70 рр. ХХ століття. Період конгломератних об’єднань. Характеризується зростанням кількості об’єднань конгломератного типу (інтеграція фірм, що зайняті в різних видах бізнесу). За оцінкою Федеральної торговлі комісії США, з 1965 по 1975 рр. антимонопольне законодавство призвело до обмеження горизонтальної та вертикальної інтеграції. Кількість горизонтальних об’єднань скоротилась із 39% у 1958—55 рр. до 12% у 1964—71 рр. У 70-ті роки ХХ ст. активна діяльність великих компаній по їх диверсифікації продовжувалась, вона була зв’язана в першу чергу з прагненням придбання активів у сферах електроніки і телекомунікації.

4. Період об’єднань у 80-ті роки ХХ століття. У цей період відносна вага об’єднань конгломератного типу зменшилась Створення нових корпорацій супроводжувалось розпадом конгломератів, які виникли 10—20 років тому. Стає помітною тенденція ворожих поглинань. Як результат послаблення антимонопольної політики, в цей період найбільш розповсюджені горизонтальні злиття.

5. Період об’єднань у другій половині 90-х років. Основним мотивом об’єднань стало прагнення забезпечити стабільність в умовах динамічного бізнес-середовища. Найбільш популярним типом об’єднання компаній стає горизонтальна інтеграція. Розвивається об’єднання транснаціональних корпорацій. Значне поширення одержали злиття і поглинання у фінансовій сфері.

За думкою експертів, причини значного збільшення об’єднань в кінці 90-х років ХХ століття зв’язані із загальними процесами глобалізації в економіці, очікуваннями створення європейського економічного і валютного союзу.