6.5.6. Консорціум

Консорціум - (лат. сonsortium – співучасть, співтовариство) – тимчасове об’єднання великих фірм (підприємств, банків, наукових центрів, державних структур) для спільного проведення фінансових операцій, здійснення масштабних капіталомістких проектів, в тому числі і міжнародних.

Цілями створення консорціуму можуть бути високоякісне виконання термінових, маштабних заказів та проектів, що потребують консолідації зусиль і ресурсів фінансових, виробничих, науково – технічних і обслуговуючих компаній, наприклад:

• спільна розробка родовищ корисних копалин;

• здійснення фінансових операцій на національному і міжнародному ринках;

• реалізація великих промислових, науково-технічних, будівельних проектів;

• спільне проведення науково-дослідних робіт.

Приклади діяльності консорціумів:

• в середині 60-х років 20 століття з метою проектування і виробництва літаків створено західноєвропейський авіабудівний консорціум Airbus Industry, учасниками якого стали провідні авіабудівні компанії: Aerospatiale (Франція), Daimler Chreysler Aerospacte (Німеччина), British Aerospace (Великобританія) і CASA (Іспанія);

• для розробки нафтових копалин на шельфі Каспійського моря створено консорціум нафтодобувних компаній: Брітіш Петролеум, Шелл, Амко, Шеврон, Туркіш Петролеум, російського акціонерного товариства “Лукойл” і державної нафтової компанії Азербайджану;

• ІНТЕЛСАТ – Міжнародний консорціум супутникового зв’язку, членами якого є уряди різних країн.

До особливостей консорціуму відносяться:

• рівноправність учасників, спільність економічних, інтересів, організація відносин на договірній основі;

• здійснення цільових програм та проектів, що потребують значних фінансових ресурсів;

• обмеженість термінів функціонування;

• координаційність відносин юридично самостійних підприємств-членів консорціуму ( а не субординаційність )

• вузькоцільова спрямованість;

• спільне розміщення позики або проведення комерційних операцій великого масштабу на підставі угоди між декількома банками, що створили консорціум.

Організація консорціуму оформлюється угодою. Організаційно-правовою формою консорціуму може бути акціонерне товариство, чи інші господарські товариства. Як правило, в межах консорціуму учасники не створюють ніяких організаційних структур, за винятком невеликого апарату управління ( наприклад, ради директорів консорціуму ).Компанії-члени консорціуму повністю зберігають свою економічну і юридичну самостійність, за виключенням тієї частини діяльності, яка зв’язана з досягненням цілей консорціуму. Компанії можуть одночасно входити до складу кількох консорціумів, приймати участь у здійсненні кількох проектів.

При створенні консорціуму всі його учасники підпорядковуються лідеру ( наприклад, великому банку ), несуть солідарну відповідальність по зобов’язанням консорціуму в межах власної частки участі, забезпечують фінансування власної частки робіт і приймають на себе комерційні та технічні ризики, що зв’язані з виконанням власної частини зобов’язань.

Лідер консорціуму – фірма або організація, яка координує роботу консорціуму згідно з консорціальною угодою і представляє його інтереси перед покупцями, замовниками та іншими суб'єктами бізнесу. Діє у межах наданих йому повноважень, узгоджує найважливіші питання з учасниками консорціуму.

Основні функції лідеру консорціуму :

• відкриття представництва в країні-замовнику і на місці спорудження об’єкта;

• координація дій членів консорціуму:

• проведення спільних нарад та інші.

За виконання своїх функцій лідер консорціуму отримує винагороду в розмірі 3-5 % від частки учасника в загальному контракті.

Розвиток діяльності консорціумів мав таку послідовність:

• кінець XIX - початок XX століття – консорціуми створювались банками для здійснення фінансових операцій на національному і міжнародних ринках;

• середина XX століття – консорціуми стали широко розповсюджуватися в сфері промисловості для реалізації масштабних промислових, науково-технічних, будівельних проектів;

• кінець XX століття – консорціуми створюються для спільного проведення науково-дослідних робіт в галузях, що зв’язані з новими технологіями, на межі різних сфер діяльності.

Для сучасних консорціумів характерно багатонаціональне придставництво.

Сьогодні у світовій практиці бізнесу найбільш часто зустрічаються такі види консорціумів.

Експортний консорціум – зовнішньоторговельне об’єднання, що створюється в кількох країнах для сприяння експортним операціям компаніям, які входять до нього.

Фінансовий консорціум – тимчасова угода, союз кількох банків для проведення крупних фінансових операцій, наприклад, розміщення займів.

Гарантійний консорціум – угода між кількома компаніями різних видів діяльності, які розподіляють взятий ними на себе ризик і забезпечують його відшкодування.

Підписний консорціум – створюється для реалізації займу чи розміщення нових цінних паперів.

Банківський консорціум – тимчасово організована група банків для спільного проведення кредитних, гарантійних та інших банківських операцій, розширення сфери діяльності чи виходу на нові ринки.