6.5.7. Трест

Трест – об’єднання власності та управління підприємств однієї чи кількох галузей з повною ліквідацією їх виробничої та комерційної самостійності.

Трест, як організаційна форма інтеграції, має такі особливості:

• це сама жорстка із всіх форм об’єднань підприємств;

• при цій формі інтеграції поєднуються всі сторони господарської діяльності підприємств;

• в рамках тресту підприємства не мають власної юридичної, господарської, виробничої і комерційної самостійності;

• всі підприємства – учасники тресту підпорядковуються одній головній компанії, яка здійснює оперативне керівництво як виробничим комплексом, так і зв’язаними з ним обслуговуючими і торговельними підприємствами.

Трести створюються у формі акціонерних товариств. Власники підприємств після вступу у трест стають його акціонерами, при цьому їх підприємства підпорядковуються єдиному керівництву – головній (холдінговій) компанії. Холдінгова компанія тресту на основі володіння контрольним пакетом акцій чи особливим довірчим сертифікатом управляє виробництвом, збутом продукції, фінансовими справами всіх підприємств, що входять до об’єднання. Кожен учасник тресту у відповідності з часткою внесеного капіталу одержує певний пакет акцій, право на участь в діяльності об’єднання і на певну частку прибутку.

Способи об’єднання, підприємств у трести:

• повне злиття активів окремих підприємств з активами холдінгової компанії, в результаті чого підприємства стають її власністю;

• придбання головною компанією тресту тільки частини акціонерного капіталу підприємств, в цьому випадку управління підприємствами здійснюється через систему участі в акціонерному капіталі.

Трест відрізняється від інших видів об’єднань виробничою однорідністю діяльності, що проявляється в спеціалізації на одному чи кількох аналогічних видах продукції.

Форма тресту була зручною також для організації комбінованого виробництва – об’єднання підприємств різних галузей промисловості, в яких здійснюються послідовні стадії обробки сировини, чи які відіграють допоміжну роль по відношенні одна до одної (вертикальне трестування).

В наш час значення трестів, як організаційної форми інтеграції підприємств втрачається, в тому числі і в результаті введення антитрестовського антимонопольного законодавства. На зміну трестам прийшли більш розвинуті форми об’єднань – концерни, конгломерати, промислово-фінансові групи.

6.5.8. Концерн

Концерн - (анг.concern - фірма, підприємство) – об‘єднання підприємств різних галузей,учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює за іншими учасниками обєднання фінансовий контроль.

Закон України “Про підприємства в Україні “ визначає концерн як статутне обєднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств[].

До особливостей концерну відносяться наступні:

• високий ступінь централізаціїї функцій фінансово-економічного управління, проведення науково-технічної, кадрової політики, ціноутворення, використання виробничих потужностей;

• склад підприємств різних галузей (промислові підприємства, банки та ін;)

• жорсткі звязки між учасниками, технологічна та коопераційна єдність;

• створення окремого апарату управління концерну (у вигляді холдингової компанії);

• зрощування промислового та банківського капіталу;

• можливість заборони підприємству – учаснику бути одночасно у декількох концернах ( згідно з засновницькими документами ).

Підприємства – учасники концерну номінально залишаються самостійними юридичними особами, але фактично контролюються головною компанією через:

• систему участі в акціонерному капіталі ;

• персональні унії (участь представників керівництва головної компанії концерну в роботі органів управління підконтрольних підприємств);

• патентно –ліцензійні угоди ;

• фінансування ;

• виробниче співробітництво [].

До другої світової війни в концерні обєднувались переважно підприємства однієї галузі промисловості, після другої світової війни виникнення і розвиток концернів відбуваються на основі диверсифікації виробництва (розширення номенклатури продукції на міжгалузевій основі).

Зараз концерни діють в тих галузях економіки, де розвинуте масове виробництво, використовуються високі технології. Найчастіше за все це чорна і кольорова металургія, машинобудування, автомобільна, хімічна та електротехнічна індустрія.

До складу великих концернів входять від 10до 100 і більше виробничих, науково-дослідних, фінансових, збутових та інших фірм.

Наприклад , GENERAL MOTORS поєднує 126 заводів у США, 13 в Канаді, виробничі та збутові підрозділи в 36 країнах світу . Продукція концерну реалізується через власні збутові мережі та мережі ділерів ( більше 15 тис. фірм .)

В залежності від характеру інтераграційних звязків між компаніями розрізняють вертикальні та горизонтальні концерни .

Вертикальний концерн об‘єднує компанії різних галузей, що звязані послідовністю технологічного процесу виробництва кінцевої продукції (гірничовидобувні, металургійні, машинобудівні.)

Класичним прикладом вертикального концерну є “Форд Моторс Со”, до складу якого входили металургійні, машинобудівні, торгові та сервісні компанії, які приймали участь у виробництві, продажі та сервісному обслуговуванні автомобілів.

Горизонтальний концерн (багатогалузевий, диверсифікований концерн, конглгмерат) поєднує підприємства різних галузей промисловості , не зв‘язані між собою.

З точки зору системи участі в капіталі виділяють концерн підпорядкування і концерн координації.

Концерн підпорядкування організується у вигляді материнської і дочірніх компаній шляхом придбання контрольного пакету акцій для об‘єднання виробництв за технологічним принципом.

Головне виробництво концерну підпорядкування належить холдинговій компаніїї, інші виробництва є дочірними підприємствами.

Материнська компанія володіє контрольними пакетами акцій своїх дочірних підприємств, виконує функції стратегічного управління і не втручається в їх виробничу діяльність, якщо інше не передбачено їх статутами чи угодами з головним підприємством.

Концерн координації створюється шляхом взаємного обміну акціями сестринських товариств (технологічно не зв‘язаних між собою підприємств) з метою проведення єдиної фінансової, кадрової, науково-технічної політики, узгодженого виробничого розвитку. Таким чином, всі члени концерну координаціїї здійснюють взаємний вплив на політику, що проводиться керівництвом концерну .

Концерни, до складу яких входять іноземні дочірні компанії, називаються міжнародними . В залежності від кількості країн, які представляють дочірні компанії, міжнародні концерни можуть бути транснаціональними і мультинаціональними.