Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Білети до ДЕК БС.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
20.11.2019
Размер:
719.36 Кб
Скачать

3. Платіжні системи та роль центрального банку в їх організації та регулюванні

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні відносини у сфері переказування грошей регулюються Конституцією України, законами України «про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про зв’язок», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами НБУ, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Міжнародними правилами щодо договірних гарантій Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказування грошей. Обробка та передання в межах України електронних і паперових документів на переказ грошей, документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів і документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють в Україні. Система міжбанківських розрахунків призначена для переказування грошей у межах України між банками на виконання зобов’язань їх клієнтів, а також власних зобов’язань цих банків, система масових платежів призначена для переказування грошей за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особами із застосуванням платіжних документів (крім міжбанківських розрахунків). Небанківські платіжні системи мають право здійснювати діяльність пов’язану із переказуванням, виключно після їх реєстрації в НБУ та отримання відповідного дозволу НБУ. Частина міжбанківських розрахунків призначена для здійснення економічних зв’язків між кредитними та фінансовими установами зокрема для: розміщення грошових коштів у формі депозитів і кредитів; переоблік у векселів; отримання кредитів центрального банку в порядку рефінансування; купівлі та продажу цінних паперів включаючи державні.

Білет № 17

3. Грантування банківських вкладів

У сучасних умовах у більшості ринкових економік (більше ніж у 70 країнах) функціонують спеціальні системи (колективні фонди, корпорації) гарантування (страхування) вкладів (депозитів). Вони гарантують вкладникам банку у разі його банкрутства відшкодування (повернення) їхніх вкладів у певних межах. Основні цілі, які держава в особі законодавчих органів та регулятивно-наглядових банківських органів, зокрема центрального банку, намагається досягти при створенні системи гарантування вкладів: сприяння створенню і мобілізації заощаджень, що має важливе значення для забезпечення реальних інвестицій в економіку; підвищення ступеня довіри до банківської системи; забезпечення стійкості банківської системи і грошового обороту; захист дрібних вкладників від ризиків, які вони не спроможні оцінити і врахувати в своїх економічних рішеннях. Гарантування вкладів певною мірою гарантує їх ліквідність, а також сприяє запобіганню масового вилучення вкладів із банків. Проте накопичений досвід функціонування систем захисту банківських вкладів у різних країнах виявив і певні проблеми. Зокрема, наявність системи гарантування вкладів, з одного боку, спонукає банки до надмірно ризикованої діяльності, а з іншого – зменшує стимул суб’єктів економіки щодо зваженого вибору банку для розміщення вкладів, аналізу діяльності банку, в якому розміщені вклади, провокує розміщення вкладів у банках, що займаються надмірно ризикованою діяльністю. Основні джерела формування коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: початкові збори з банків – учасників Фонду у розмірі 1 % від зареєстрованого статутного капіталу; регулярні збори з банків – учасників Фонду – двічі на рік по 0,25 % від загальної суми вкладів, у тому числі нараховані проценти; спеціальні збори з банків – учасників Фонду; кошти, внесені Національним банком України в розмірі 20 млн. грн.; доходи, одержані від інвестування коштів Фонду в державні цінні папери України; кредити, залучені від Кабінету Міністрів України, Національного банку України, банків та іноземних кредиторів. Об’єктом гарантування виступають вклади фізичних осіб в національній та іноземній валютах, у тому числі нараховані проценти, розміщені на іменних рахунках у банку – учасникові Фонду чи залучені банком у формі емітованих ощадних сертифікатів.