Глава IV. Медичний і духовний персонал, затриманий

ДЛЯ ПОДАННЯ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИМ

Стаття 33. Медико-санітарний склад і духовний персонал, затримані тримаю­чою у полоні Державою, з метою подання допомоги військовополоненим, не повинні вважатися військовополоненими. Вони, проте, користуватимуться, при­наймні, перевагами і покровительством цієї Конвенції, і їм будуть також надані всі можливості, необхідні для подання медичної і духовної допомоги військово­полоненим.

Вони продовжуватимуть виконувати свої медичні і духовні обов’язки в інтересах військовополонених, переважно належних до збройних сил, за якими вони лічаться, в рамках військових законів і статутів тримаючої у полоні Держави і під керівництвом її компетентних органів, а також відповідно до їх професійної етики. ...

Глава V. Релігія, інтелектуальна і фізична діяльність

Стаття 34. Військовополоненим буде надана цілковита свобода для виконан­ня обрядів їх релігії, включаючи відвідування богослужінь, при умові додержання ними дисциплінарного порядку, визначеного військовими властями.

...

Стаття 38. Ставлячись з повагою до особистих нахилів кожного військово­полоненого, тримаюча у полоні Держава заохочуватиме інтелектуальну, просвіти­тельську і спортивну активність військовополонених, а також активність по орга­нізації розваг; вона повинна вжити для цього необхідних заходів шляхом надання в їх розпорядження відповідних приміщень і необхідного інвентаря.

Військовополонені повинні будуть мати можливість займатися фізичними вправами, включаючи спорт і спортивні ігри, і перебувати на відкритому повітрі. У всіх таборах для цього буде відведено вільні площі достатнього розміру.

Глава VI. Дисципліна

Стаття 39. Кожний табір військовополонених буде поставлений під безпосе­реднє керівництво відповідального офіцера, який належить до регулярних зброй­них сил тримаючої у полоні Держави. Цей офіцер матиме текст даної Конвенції; він слідкуватиме за тим, щоб її положення були відомі всьому персоналу табору, і буде відповідальний за її застосування під контролем свого уряду.

...

Стаття 42. Застосування зброї проти військовополонених, зокрема, проти тих, які тікають або роблять спробу втекти, є заходом надзвичайного характеру, якому завжди повинні передувати попередження, що відповідають обставинам.

...

Частина ІІІ. ПРО РОБОТУ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ

Стаття 49. Тримаюча у полоні Держава може використовувати працездатних військовополонених як робочу силу з урахуванням їх віку, статі, звання, а також фізичних здібностей, зокрема, для того, щоб підтримувати їх у доброму фізичному і моральному стані.

Від військовополонених унтер-офіцерів можна тільки зажадати здійснення нагляду за роботами. Унтер-офіцери, не поставлені на таку роботу, можуть про­сити дати їм іншу підходящу для них роботу, яка, по можливості, буде їм надана.

Якщо офіцери або прирівнені до них особи просять дати підходящу для них роботу, така, по можливості, буде їм надана., їх не можна ні в якому разі приму­шувати до роботи.

Стаття 50. Крім робіт по управлінню, обладнанню і утриманню в порядку свого табору, військовополонені можуть бути притягнуті в примусовому порядку тільки до робіт, що належать до перелічених нижче категорій:

а) сільське господарство;

b) добувні або обробні галузі промисловості, за винятком металургійної, машинобудівної і хімічної промисловості, а також громадських робіт і будівни­цтва, які мають воєнний характер або матимуть воєнні цілі;

с) роботи на транспорті або вантажно-розвантажувальні, що не мають воєнного характеру або призначення;

d) торговельна діяльність, мистецтво і ремесло;

e) роботи по домашньому господарству;

f) комунальні послуги, що не мають воєнного характеру або призначення.

У разі порушення вказаного вище положення військовополоненим дозволяє­ться використати своє право оскарження відповідно до статті 78.

Стаття 51. Військовополоненим повинні надаватися відповідні умови для. роботи, особливо квартира, харчування, одяг і спорядження; ці умови не повинні поступатися перед умовами, що створюються для громадян тримаючої у полоні Держави, при їх використанні на аналогічних роботах. Слід також брати до уваги кліматичні умови.

Тримаюча у полоні Держава, використовуючи працю військовополонених, забезпечить в місцях їх роботи додержання національних законів про охорону праці і, зокрема, правил техніки безпеки. ...

Ні в якому разі не можна створювати більш важкі умови роботи шляхом застосування дисциплінарних заходів.

Стаття 52. Жодний військовополонений не може бути використаний на роботах, що загрожують здоров’ю або небезпечні, якщо він не погоджується на це добровільно.

Жодний військовополонений не буде використаний на роботах, розцінюваних як принизливі для військовослужбовця тримаючої у полоні Держави.

Витягання мін або інших подібних снарядів розглядатиметься як небезпечна робота.

...

Стаття 54. Розмір належної військовополоненим плати за роботу вста­новлюється згідно з постановами статті 62 цієї Конвенції.

Військовополоненим, які потерпіли від нещасних випадків на роботі або захворіли під час роботи чи в зв’язку з нею, надаватиметься медична допомога, якої вимагає їх стан. Крім того, тримаюча у полоні Держава видасть їм медичне свідоцтво, яке дозволить їм обґрунтувати свої права перед Державою, за якою вони лічаться, і дублікат цього свідоцтва вона передасть до Центрального Агентства у справах військовополонених, передбаченого у статті 123.

Стаття 55. Придатність військовополонених до праці перевіряється періо­дично, не менш, ніж один раз на місяць, шляхом медичних оглядів. При проведенні медичних оглядів треба особливо зважати на характер робіт, які військовополонені змушені виконувати.

Якщо військовополонений вважає себе непрацездатним, йому буде дозволено показатися медичному персоналу свого табору. Лікарі можуть рекомендувати звільнити від роботи полонених, які, на їх думку, непрацездатні.

...

Частина IV. ГРОШОВІ ЗАСОБИ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ

Стаття 58. З самого початку воєнних дій і до укладення угоди в цьому питанні з Державою-Покровителькою тримаюча у полоні Держава може встановити максимальну суму грошей готівкою або в іншому аналогічному вигляді, яку військовополонені можуть мати при собі. Всі відібрані або відраховані у військовополонених лишки, що є їх законною власністю, як і всякий внесений ними грошовий вклад, будуть зараховані на їх особовий рахунок і не можуть бути обернені в іншу валюту без їх згоди. ...

Стаття 60. Тримаюча у полоні Держава щомісячно сплачуватиме всім вій­ськовополоненим аванс у рахунок грошового забезпечення, розмір якого визна­читься шляхом перерахунка на валюту зазначеної Держави таких сум:

Категорія І: полонені в званні нижче сержанта – вісім швейцарських франків;

Категорія II: сержанти та інші унтер-офіцери або полонені відповідного звання – дванадцять швейцарських франків;

Категорія III: офіцери до звання капітана включно або полонені відповідного звання – п’ятдесят швейцарських франків;

Категорія IV: майори, підполковники, полковники або полонені відповідного звання – шістдесят швейцарських франків;

Категорія V: генерали або полонені відповідною звання – сімдесят п’ять швейцарських франків.

...

Стаття 61. Тримаюча у полоні Держава буде приймати грошові суми, що їх висилатиме військовополоненим Держава, за якою вони лічаться, як додаткове забезпечення, при умові, що ці суми розподілятимуться порівну між військовополоненими однієї категорії і сплачуватимуться всім військовополоненим цієї категорії, які лічаться за цією Державою, і заноситимуться на окремі особисті рахунки відповідно до положень статті 64 в якомога коротший строк. ...

Стаття 62. Військовополонені одержуватимуть безпосередньо від утримую­чих їх властей справедливу плату за роботу, розмір якої встановлюється цими властями, але яка не може бути нижча однієї четвертої швейцарського франка за повний робочий день. Тримаюча у полоні Держава повідомить полонених; а також Державу, за якою вони лічаться, через Державу-Покровительку про розмір встановленої нею поденної ставки заробітної плати.

...

Стаття 63. Військовополоненим буде дозволено одержувати грошові перека­зи, адресовані їм персонально або колективно.

...

Частина V. ЗНОСИНИ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ

З ЗОВНІШНІМ СВІТОМ

...

Стаття 70. Кожний військовополонений, з моменту взяття його в полон або найпізніше через тиждень після його прибуття до табору, навіть коли це транзит­ний табір, а також у разі захворювання, або відправки в лазарет чи інший табір, повинен одержати можливість послати, з одного боку, безпосередньо своїй сім’ї, а з другого – Центральному Агентству у справах військовополонених, передбаче­ному в статті 123, поштову листівку, складену, коли можливо, за доданим до цієї Конвенції зразком, з повідомленням про взяття в полон, про стан свого здоров’я і з зазначенням своєї адреси. Ці листівки повинні пересилатися якомога швидше, і їх передача не може бути уповільнена яким би то не було чином.

Стаття 71. Військовополоненим буде дозволено як відправляти, так і одержу­вати листи і поштові листівки. Якщо тримаюча у полоні Держава визнає за необхідне обмежити цю кореспонденцію; вона повинна, принаймні, дозволити відправку двох листів і чотирьох листівок на місяць, не рахуючи листівок, передбачених у статті 70, складених по можливості за зразками, доданими до цієї Конвенції. ...

Стаття 72. Військовополоненим буде дозволено одержувати поштою чи всякими іншими способами індивідуальні або колективні посилки, що містять, зокрема, продукти харчування, одяг, медикаменти і предмети, призначені для задоволення їх релігійних по треб, для їх освіти чи розваги, включаючи книги, предмети культу, апаратуру для наукових робіт, екзаменаційні матеріали, музичні інструменти, спортивний інвентар і матеріали, що дають змогу військово­полоненим продовжувати вчитися або займатися художньою діяльністю.

...

Стаття 76. Цензура кореспонденції, адресованої військовополоненим або ними відправленої, повинна провадитися в якомога коротший строк. Вона може здійснюватися тільки Державами – відправниками І одержувачами і лише по одному разу кожною з них.

...

Стаття 77. Тримаючі у полоні Держави нададуть усі можливості для передачі через Державу-Покровительку або через передбачене в статті 123 Центральне Агентство у справах військовополонених актів, паперів і документів, адресованих військовополоненим, або таких, що виходять від них, зокрема, довіреностей і заповітів.

В усіх, випадках тримаючі у полоні Держави сприятимуть військовополоне­ним у складанні цих документів, зокрема, дозволяючи їм консультуватися з юристом, і вживуть необхідних заходів для забезпечення засвідчення підпису полонених.

Частина VI. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ

З ВЛАСТЯМИ

ГЛАВА І. СКАРГИ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ З ПРИВОДУ

РЕЖИМУ ПОЛОНУ

Стаття 78. Військовополонені мають право подавати військовим властям, під владою яких вони є, просьби з приводу встановленого для них режиму перебу­вання в полоні.

Вони також мають право звертатися без усяких обмежень через довірену осо­бу або безпосередньо, якщо вони вважатимуть це потрібним, до представників Держав-Покровительок, щоб звернути їх увагу на ті моменти режиму полону відносно яких у них є скарги. ...