Глава II. Представники військовополонених

Стаття 79. У всіх місцях, де знаходитимуться військовополонені, за винятком тих місць, де є офіцери, військовополонені вільно, шляхом таємного голосування, обиратимуть кожні шість місяців, а також у випадках відкритих вакансій, довіре­них осіб, які повинні їх представляти перед військовою владою, Державами-Покровительками, Міжнародним Комітетом Червоного Хреста та перед усякою іншою організацією, яка надає їм допомогу. ...

Всяка обрана довірена особа, перш ніж приступити до виконання своїх обов’язків, повинна бути затверджена тримаючою у полоні Державою. В разі, коли тримаюча у полоні Держава відмовиться затвердити військовополоненого, обраного його товаришами по полону, вона повинна буде вказати причини такої відмови Державі-Покровительці.

В усіх випадках громадянство, мова і звичаї довіреної особи повинні бути однаковими з громадянством, мовою і звичаями військовополонених, яких вона представляє. Таким чином, військовополонені, розподілені по різних секторах табору відповідно до їх громадянства, мови і звичаїв, матимуть у кожному секторі свою довірену особу відповідно до постанов попередніх абзаців.

Стаття 80. Довірені особи повинні сприяти фізичному, моральному та інте­лектуальному добробуту військовополонених. ...

Стаття 81. Довірені особи не примушуватимуться ні до якої іншої роботи, якщо це утруднюватиме виконання їх функцій. ...

Довіреним особам повинно бути дозволено відвідувати приміщення, в яких інтерновані військовополонені; останні матимуть право вільно консультуватися із своєю довіреною особою.

Так само довіреним особам будуть надані всі можливості для їх поштового і телеграфного листування з тримаючими у полоні властями, з Державами-Покро­вительками, Міжнародним Комітетом Червоного Хреста та їх представниками, із змішаними медичними комісіями, а також з організаціями, які надаватимуть допо­могу військовополоненим. ...

ГЛАВА ІІІ. КРИМІНАЛЬНІ І ДИСЦИПЛІНАРНІ ПОКАРАННЯ

І. Загальні положення

Стаття 82. Військовополонені підлягають законам, статутам і наказам, що діють у збройних силах тримаючої у полоні Держави. Остання матиме право вжити судових або дисциплінарних заходів щодо будь-якого військовополоне­ного, який порушив ці закони, статути або накази. Проте не слід допускати судочинства або покарань, що суперечать положенням цієї глави.

...

Стаття 84. Тільки військові суди можуть судити військовополоненого, якщо тільки законодавство тримаючої у полоні Держави не надає спеціально право цивільним судам судити осіб, які належать до складу збройних сил цієї Держави, за той самий злочин, в якому обвинувачується військовополонений.

Ні в якому разі військовополонений не судитиметься будь-яким судом, що не надає основних загальновизнаних гарантій незалежності і безсторонності, і, зокре­ма, судова процедура якого не забезпечує прав і засобів оборони, передбачених статтею 105.

...

Стаття 87. Військові власті і суди тримаючої у полоні Держави не повинні присуджувати військовополонених ні до яких інших покарань, крім тих, що передбачені за такі самі провини, зроблені особами, які належать до складу збройних сил тримаючої у полоні Держави. ...

Забороняються всякі колективні покарання за індивідуальні провини, всякі тілесні покарання, ув’язнення у приміщення, позбавлені денного світла, і взагалі будь-які види тортур або прояву жорстокості.

Тримаюча у полоні Держава не може позбавити жодного військовополоненого його звання або можливості носити знаки розрізнення.

...