Протокол № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1

Рим, 4 листопада 2000 року

(витяги)

Стаття 1. Загальна заборона дискримінації. 1. Здійснення будь-якого перед­баченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.

<...>

Протокол № 13 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який стосується скасування смертної кари за будь-яких обставин1

Вільнюс, 3 травня 2002 року

(витяги)

Стаття 1. Скасування смертної кари. Смертна кара скасовується. Жодна людина не може бути засуджена до такого покарання або страчена.

Стаття 2. Заборона відхилень. Жодні відхилення від положень цього Прото­колу на підставі статті 15 Конвенції не допускаються.

Стаття 3. Заборона застережень. Жодні застереження до положень цього Протоколу на підставі статті 57 Конвенції не допускаються.

<...>

ЗАКОН УКРАЇНИ

від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР

Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції

(витяги)

Верховна Рада України постановляє:

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи № 4 і № 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи № 2 і № 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі, ратифікувати з такими заявами та застереженнями:

1. Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компе­тенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядо­вої організації або групи осіб заяви на ім’я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов’язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Україна повністю визнає на своїй території дію статей 25 та 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо протоколів № 4 і № 7 до Конвенції.

<...>

Голова Верховної Ради України О. МОРОЗ

Європейська угода про осіб, що беруть участь у процесі Європейського суду з прав людини1

Страсбург, 5 березня 1996 року

(витяги)

Стаття 1. 1. До осіб, до яких застосовується ця Угода, належать:

a) будь-які особи, що беруть участь у процесі, порушеному в Суді, як сторони процесу, їхні представники чи консультанти;

b) свідки та експерти, викликані Судом, та інші особи, запрошені Головою Суду взяти участь у процесі.

2. <...> Термін «участь у процесі» включає також направлення повідомлень з метою подання скарги проти держави – учасниці Конвенції.

3. Якщо під час виконання Комітетом міністрів своїх функцій за пунктом 2 статті 46 Конвенції будь-яка особа, згадана у пункті 1 вище, викликається постати перед Комітетом міністрів або якщо їй пропонується подати йому письмові заяви, до такої особи застосовуються положення цієї Угоди.

Стаття 2. 1. Особи, згадані у пункті 1 статті 1 цієї Угоди, користуються імуні­тетом від юридичного процесу стосовно усних або письмових заяв, зроблених у Суді чи до нього, або документів чи інших доказів, пред’явлених у Суді чи пода­них до нього.

2. Цей імунітет не застосовується до повідомлення за межами Суду про будь-які такі заяви, документи чи докази, подані до Суду.

Стаття 3. 1. Договірні Сторони поважають право осіб, згаданих у пункті 1 статті 1 цієї Угоди, на безперешкодне листування із Судом.

2. Стосовно затриманих осіб здійснення цього права, зокрема, передбачає, що:

a) їхня кореспонденція відправляється та доставляється без надмірних затри­мок і без змін;

b) до таких осіб не застосовуються дисциплінарні заходи у жодній формі на підставі будь-якого повідомлення, надісланого до Суду належними каналами;

c) у зв’язку із будь-якою заявою до Суду чи будь-якою процедурою, яка може з неї випливати, такі особи мають право листуватися та спілкуватися за межами чутності інших осіб з адвокатом, що має право виступати в судах країни, у якій їх затримано.

<...>

Стаття 4. 1. a) Договірні Сторони зобов’язуються не перешкоджати вільному пересуванню та подорожуванню осіб, згаданих у пункті 1 статті 1 цієї Угоди, з метою участі у процедурі Суду та повернення.

<...>

Стаття 5. 1. Імунітети та привілеї надаються особам, згаданим у пункті 1 статті 1 цієї Угоди, тільки з метою забезпечення їм свободи слова та незалежності, необхідних для виконання ними їхніх функцій, завдань чи обов’язків або для здійснення їхніх прав стосовно Суду.

<...>

ЗАКОН УКРАЇНИ

від 23 лютого 2006 року № 3477-IV