Додатковий протокол до Конвенції про режим судноплавства на Дунаї від 18 серпня 1948 року1

Будапешт, 26 березня 1998 року

(витяги)

Стаття 1. 1. Федеративна Республіка Німеччина приєднується до Конвенції про режим судноплавства на Дунаї від 18 серпня 1948 року як Договірна Сторона на рівних правах з державами-учасницями та їхніми правонаступницями.

2. Державами-учасницями та їхніми правонаступницями є Австрійська Рес­публіка, Республіка Болгарія, Угорська Республіка, Республіка Молдова, Росій­ська Федерація, Румунія, Словацька Республіка, Україна, Республіка Хорватія і Союзна Республіка Югославія.

Стаття 2. Стаття 2 Конвенції приймається у такій редакції:

«Конвенція поширюється на судноплавну частину Дунаю від Кельхейма до Чорного моря через Сулинське гирло з виходом до моря через Сулинський канал».

Стаття 3. Стаття 5 приймається у такій редакції:

«Засновується Дунайська Комісія, далі «Комісія», до складу якої входять по одному представнику від кожної Договірної Сторони».

<...>

Договір про Антарктику1

Вашингтон, 1 грудня 1959 року

(витяги)

Стаття I. 1. Антарктика використовується тільки в мирних цілях. Заборо­няються, зокрема, будь-які заходи військового характеру, такі як створення вій­ськових баз і укріплень, проведення військових маневрів, а також випробування будь-яких видів зброї.

2. Цей Договір не перешкоджає використанню військового персоналу чи оснащення для наукових досліджень або для будь-яких інших мирних цілей.

Стаття II. Свобода наукових досліджень в Антарктиці і співробітництво з цією метою, як вони застосовувались протягом Міжнародного геофізичного року, продовжуватимуться відповідно до положень цього Договору.

Стаття III. 1. Для сприяння міжнародному співробітництву у наукових до­слідженнях в Антарктиці, як це передбачено в Статті II цього Договору, Договірні Сторони погоджуються, що в максимально можливому і практично здійсню­ваному ступені:

a) проводиться обмін інформацією щодо планів наукових робіт в Антарктиці з тим, щоб забезпечити максимальну економію коштів та ефективність робіт;

b) проводиться обмін науковим персоналом в Антарктиці між експедиціями і станціями;

c) проводиться обмін даними і результатами наукових спостережень в Антарктиці та забезпечується вільний доступ до них.

<...>

Стаття IV. 1. Ніщо, що міститься в цьому Договорі, не повинно тлумачитись як:

a) відмова будь-якої з Договірних Сторін від раніше заявлених прав або пре­тензій на територіальний суверенітет в Антарктиці;

b) відмова будь-якої з Договірних Сторін від будь-якої основи для претензії на територіальний суверенітет в Антарктиці або скорочення цієї основи, яку вона може мати в результаті її діяльності чи діяльності її громадян в Антарктиці або з інших причин;

c) таке, що завдає шкоди позиції будь-якої з Договірних Сторін щодо визнання або невизнання нею права чи претензії, або основи для претензії будь-якої іншої держави на територіальний суверенітет в Антарктиці.

2. Ніякі дії або діяльність, що мають місце, поки цей Договір залишається чин­ним, не створюють основи для заяви, підтримання або заперечення будь-якої претензії на територіальний суверенітет в Антарктиці і не створюють ніяких прав суверенітету в Антарктиці. Ніяка нова претензія або розширення існуючої претен­зії на територіальний суверенітет в Антарктиці не заявляється, поки цей Договір залишається чинним.

Стаття V. 1. Будь-які ядерні вибухи в Антарктиці і видалення в цьому районі радіоактивних матеріалів забороняються.

2. У разі укладення міжнародних угод, в яких братимуть участь усі Договірні Сторони, представники яких мають право брати участь у нарадах, передбачених Статтею IX, стосовно використання ядерної енергії, включаючи ядерні вибухи і видалення радіоактивних відходів, в Антарктиці застосовуватимуться правила, встановлені такими угодами.

Стаття VI. Положення цього Договору застосовуються до району південніше 60-ї паралелі південної широти, включаючи всі шельфові льодовики, але ніщо в цьому Договорі не зачіпає і жодним чином не зачіпає прав будь-якої держави або здійснення цих прав, визнаних міжнародним правом щодо відкритого моря, в межах цього району.

Стаття VII. 1. Для сприяння досягненню цілей і для забезпечення додержання положень цього Договору кожна Договірна Сторона, представники якої мають право брати участь у нарадах, передбачених у Статті IX цього Договору, має пра­во призначати спостерігачів для проведення будь-якої інспекції, передбаченої цією Статтею. Спостерігачі повинні бути громадянами тих Договірних Сторін, які їх призначають. Прізвища спостерігачів повідомляються кожною з Договірних Сторін, що має право призначати спостерігачів; подібне повідомлення робиться і про закінчення строку їх призначення.

2. Кожний спостерігач, призначений відповідно до положень пункту 1 цієї Статті, має повну свободу доступу в будь-який час у будь-який або всі райони Антарктики.

3. Всі райони Антарктики, включаючи всі станції, установки та устаткування в цих районах, а також усі морські й повітряні судна в пунктах розвантаження і навантаження вантажу або персоналу в Антарктиці, завжди відкриті для інспекції будь-якими спостерігачами, призначеними відповідно до положень пункту 1 цієї Статті.

4. Спостереження з повітря може проводитись у будь-який час над будь-яким або всіма районами Антарктики кожною Договірною Стороною, що має право призначати спостерігачів.

5. Кожна з Договірних Сторін після набуття для неї чинності цим Договором інформує інші Договірні Сторони і надалі повідомляє їх завчасно:

a) про всі експедиції в Антарктику або в межах Антарктики, які проводяться її суднами або громадянами, і всі експедиції в Антарктику, що організуються на її території або направляються з її території;

b) про всі станції в Антарктиці, які займають її громадяни;

c) про будь-який військовий персонал або оснащення, призначене для направ­лення нею в Антарктику з додержанням умов, передбачених у пункті 2 Статті I цього Договору.

Стаття VIII. 1. Для сприяння здійсненню ними своїх функцій на підставі цьо­го Договору і без шкоди для відповідної позиції кожної Договірної Сторони стосовно юрисдикції над усіма іншими особами в Антарктиці спостерігачі, приз­начені відповідно до положень пункту 1 Статті VII, і науковий персонал, яким обмінюються згідно з підпунктом 1 «b» Статті III Договору, а також персонал, що супроводжує будь-яких таких осіб, перебувають під юрисдикцією тільки тієї До­говірної Сторони, громадянами якої вони є, щодо всіх дій або упущень, які мають місце під час їх перебування в Антарктиці для виконання своїх функцій. <...>

РОЗДІЛ V.

МІЖНАРОДНо-правовий режим

МОРСЬКого ПРОстору

Конвенція Організації Об’єднаних Націй з морського права¹

Монтего-Бей, 10 грудня 1982 року

(витяги)