Розділ V. Положення про спільну закордонну та безпекову політику

Стаття 11. 1. Союз визначає і реалізує спільну закордонну та безпекову політику, що охоплює всі галузі закордонної та безпекової політики, цілями якої є:

– охороняти спільні цінності, основні інтереси, незалежність і цілісність Союзу з дотриманням принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй;

– зміцнювати безпеку Союзу всіма можливими способами;

– зберігати мир і зміцнювати міжнародну безпеку відповідно до принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй, а також принципів Гельсінського Заключ­ного акту та цілей Паризької Хартії, включно з тими, що стосуються зовнішніх кордонів;

– сприяти міжнародному співробітництву;

– розвивати й укріплювати демократію та верховенство права, а також поважати права людини й основні свободи.

2. Держави-Члени активно й беззастережно підтримують зовнішню та безпе­кову політику Союзу в дусі лояльності та взаємної солідарності.

Держави-Члени працюють разом, щоб посилювати та розвивати свою взаємну політичну солідарність. Вони утримуються від будь-якої дії, що суперечить інте­ресам Союзу або може ослабити його ефективність як згуртованої сили в між­народних відносинах.

<...>

Стаття 17. 1. Спільна закордонна та безпекова політика включає всі питання, що стосуються безпеки Союзу, в тому числі поступове формування спільної обо­ронної політики, яка могла б привести до спільної оборони, якщо так вирішить Європейська Рада. У такому випадку вона рекомендує Державам-Членам прий­няття такого рішення згідно з їхніми відповідними конституційними вимогами.

Політика Союзу відповідно до цієї статті не повинна зашкоджувати особли­вому характеру безпекової та оборонної політики окремих Держав-Членів і повинна поважати зобов’язання за Північноатлантичним договором окремих Держав-Членів, що вбачають свою спільну оборону реалізованою в Організації Північноатлантичного Договору (НАТО), а також повинна бути сумісною зі спільною закордонною та безпековою політикою, встановленою в межах такої структури. <...>

4. Положення цієї статті не перешкоджають розвитку більш тісного спів­робітництва між двома чи більше Державами-Членами на двосторонньому рівні, в рамках Західноєвропейського Союзу (ЗЄС) та НАТО, за умови, що таке співро­бітництво не повинно йти всупереч або перешкоджати тому, що передбачено в цьому Розділі.

<...>

Стаття 18. 1. Президентство представляє Союз у справах, що стосуються спільної закордонної та безпекової політики.

2. Президентство несе відповідальність за реалізацію рішень, ухвалених згідно з цим Розділом; у такому статусі воно в принципі висловлює позицію Союзу в міжнародних організаціях і на міжнародних конференціях.

3. Президентству допомагає Генеральний Секретар Ради, який виконує обов’яз­ки Високого Представника з питань спільної закордонної та безпекової політики.

<...>

Стаття 24. 1. Коли необхідно укласти угоду з однією чи більше Державами або міжнародними організаціями для реалізації цього Розділу, Рада може надати дозвіл Президентству, якому в належних випадках допомагає Комісія, розпочати переговори з цією метою. Такі Договори укладаються Радою за рекомендацією від Президентства. <...>

5. Жодна угода не є обов’язковою для Держави-Члена, чий представник у Раді заявляє, що він має виконувати вимоги своєї власної конституційної процедури; інші Члени Ради можуть погодитися, що угода, тим не менше, буде застосо­вуватися тимчасово.

6. Договори, укладені згідно з умовами, викладеними цією статтею, є обов’яз­ковими для інституцій Союзу.

<...>