Раздел VI. Органы содружества

Совет глав государств и Совет глав правительств

Статья 21. Высшим органом Содружества является Совет глав государств.

Совет глав государств, в котором на высшем уровне представлены все государства-члены, обсуждает и решает принципиальные вопросы, связанные с деятельностью государств-членов их общих интересов.

Совет глав государств собирается на заседания два раза в год. Внеочередные заседания Совета могут созываться по инициативе одного из государств-членов.

Статья 22. Совет глав правительств координирует сотрудничество органов исполнительной власти государств-членов в экономической, социальной и иных сферах общих интересов.

Совет глав правительств собирается на заседания четыре раза в год. Внеоче­редные заседания Совета могут созываться по инициативе правительства одного из государств-членов.

Статья 23. Решения Совета глав государств и Совета глав правительств принимаются с общего согласия – консенсусом. Любое государство может зая­вить о своей незаинтересованности в том или ином вопросе, что не должно рассматриваться в качестве препятствия для принятия решения.

<...>

Совет министров иностранных дел

Статья 27. Совет министров иностранных дел на основе решений Совета глав государств и Совета глав правительств осуществляет координацию внешне­политической деятельности государств-членов, включая их деятельность в международных организациях, и организует консультации по вопросам мировой политики, представляющим взаимный интерес.

<...>

Экономический суд

Статья 32. Экономический суд действует в целях обеспечения выполнения экономических обязательств в рамках Содружества.

К ведению Экономического Суда относится разрешение споров, возникающих при исполнении экономических обязательств. Суд может разрешать и другие споры, отнесенные к его ведению соглашениями государств-членов.

Экономический Суд вправе толковать положения соглашений и иных актов Содружества по экономическим вопросам.

Экономический Суд осуществляет свою деятельность в соответствии с Соглашением о статусе Экономического Суда и Положением о нем, утверждае­мым Советом глав государств.

Местом пребывания Экономического Суда является город Минск.

<...>

Раздел VII. Межпарламентское сотрудничество

Статья 36. Межпарламентская ассамблея проводит межпарламентские консуль­тации, обсуждает вопросы сотрудничества в рамках Содружества, разрабатывает совместные предложения в сфере деятельности национальных парламентов.

Статья 37. Межпарламентская ассамблея состоит из парламентских делегаций.

<...>

РОЗДІЛ Х.

ПРАВО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Договір про Європейський Союз¹

Маастрихт, 7 лютого 1992 року

(витяги)

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Цим Договором Високі Договірні Сторони засновують поміж собою Європейський Союз, що тут і надалі іменується «Союз».

Цей Договір відзначає новий етап у процесі створення дедалі міцнішого союзу поміж народами Європи, в якому рішення ухвалюються максимально відкрито і максимально наближено до громадянина.

Союз ґрунтується на Європейських Співтовариствах, доповнених політиками і формами співробітництва, що встановлені цим Договором. Його завдання полягає в організації – у спосіб, що свідчить про узгодженість і солідарність, – відносин між Державами-Членами та між їхніми народами.

Стаття 2. Союз ставить перед собою такі цілі:

– сприяти соціальному та економічному прогресу і високому рівню зайнятості, а також досягти збалансованого і сталого розвитку, зокрема через створення простору без внутрішніх кордонів, через зміцнення економічної та соціальної згуртованості та через створення Економічного і валютного союзу, що зрештою включає єдину валюту відповідно до положень цього Договору,

– утверджувати свою ідентичність на міжнародній арені, зокрема через реалі­зацію спільної закордонної та безпекової політики, що включають поступове фор­мування спільної оборонної політики, яка може привести до спільної оборони, відповідно до положень статті 17,

– зміцнювати захист прав та інтересів громадян своїх Держав-Членів через запровадження громадянства Союзу,

– підтримувати та розвивати Союз як простір свободи, безпеки і спра­ведливості, в якому забезпечене вільне пересування осіб у поєднанні з належними заходами щодо перевірок на зовнішньому кордоні, притулку, імміграції, а також щодо попередження та боротьби зі злочинністю,

– підтримувати в цілісності acquis communautaire і розбудовувати його, щоб визначити, якою мірою політики і форми співробітництва, запроваджені цим Договором, можуть потребувати перегляду з метою забезпечення ефективності механізмів та інституцій Співтовариства.

Цілі Союзу досягаються як це обумовлено в цьому Договорі та відповідно до викладених у ньому умов і графіку, одночасно поважаючи принцип субсидіар­ності, як визначено у статті 5 Договору, що засновує Європейське Співтовариство.

Стаття 3. Союз обслуговується єдиною інституційною структурою, яка забез­печує узгодженість і наступництво діяльності, що здійснюється з метою досяг­нення його цілей, одночасно поважаючи та розбудовуючи acquis communautaire.

Союз, зокрема, забезпечує узгодженість у цілому своєї зовнішньої діяльності в контексті своїх політик з питань зовнішніх зносин, безпеки, економіки і розвитку. Рада і Комісія несуть відповідальність за забезпечення такої узгодженості та спів­працюють з цією метою. Вони забезпечують, відповідно до своїх повноважень, реалізацію цих політик.

Стаття 4. Європейська Рада надає Союзу необхідний імпульс для його розвитку та визначає його загальні політичні орієнтири.

Європейська Рада об’єднує разом глав держав або урядів Держав-Членів і Го­лову Комісії. Їм допомагають міністри закордонних справ Держав-Членів і Член Комісії. Європейська Рада збирається щонайменше двічі на рік під головуванням глави держави або уряду Держави-Члена, що обіймає Президентство в Раді.

Європейська Рада подає до Європейського Парламенту звіт після кожного свого засідання і щорічний письмовий звіт про прогрес, досягнутий Союзом.

Стаття 5. Європейський Парламент, Рада, Комісія, Суд Правосуддя і Рахун­кова Палата здійснюють свої повноваження на умовах і заради завдань, перед­бачених, з одного боку, положеннями Договорів, що засновують Європейські Співтовариства, і наступних Договорів та Актів, що вносять зміни та доповнення до них, і, з другого боку, – іншими положеннями цього Договору.

Стаття 6. 1. Союз ґрунтується на принципах свободи, демократії, поваги до прав людини й основних свобод, а також верховенства права, – принципах, спіль­них для Держав-Членів.

2. Союз поважає основні права, – як вони гарантовані Європейською Конвен­цією про захист прав людини та основних свобод, підписаною в Римі 4 листопада 1950 року, і як вони випливають з конституційних традицій, спільних для Держав-Членів, – як загальні принципи права Співтовариства.

3. Союз поважає національні ідентичності своїх Держав-Членів.

4. Союз забезпечує себе засобами, необхідними для досягнення своїх цілей і здійснення своїх політик.

Стаття 7. 1. На обґрунтовану пропозицію однієї третини Держав-Членів, Європейського Парламенту або Комісії, Рада, постановляючи більшістю в чотири п’ятих від своїх членів після отримання згоди Європейського Парламенту, може визначити, що існує очевидний ризик тяжкого порушення Державою-Членом принципів, згаданих у частині 6 статті 6, та направити належні рекомендації такій Державі. <...>

2. Зібравшись у складі глав держав або урядів і постановляючи одноголосно на пропозицію однієї третини Держав-Членів або Комісії та після отримання згоди Європейського Парламенту, Рада може визначити наявність тяжкого та постій­ного порушення Державою-Членом принципів, згаданих у частині 1 статті 6, після запрошення уряду зазначеної Держави-Члена надати свої зауваження.

3. Якщо визначення згідно з частиною 2 було ухвалене, Рада, постановляючи кваліфікованою більшістю, може вирішити призупинити окремі права, які випли­вають із застосування цього Договору, щодо зазначеної Держави-Члена, включаю­чи права представника уряду такої Держави-Члена голосувати в Раді. Діючи таким чином, Рада враховує можливі наслідки такого призупинення для прав і зобов’язань фізичних і юридичних осіб.

Зобов’язання зазначеної Держави-Члена за цим Договором у будь-якому випадку залишаються обов’язковими для неї.

<...>