Рекомендована література

1. Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108 / 95- ВР // Голос України, 1995 -- № 95.

2. Блонська В.І., Васильків Т.Г., Гриневич С.С., Заярна Н.М. та ін. Економіка підприємства: теорія і практикум (За редакцією доц. Міценко Н. Г., доц. Ященко О.І.): Навчальний посібник. – Львів:«Магнолія 2006», 2008.– С. 148 -- 222.

3. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник.— Вид. 2-ге доповн. і переробл. -- К.: Атіка, 2007. -- С. 116 – 148, 315 -- 345.

4. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник – К.: В-во А.С.К., 2004. -- С. 153 – 243.

5. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.-- Вид.

3-тє, без змін. – К.: КНЕУ, 2006, -- С. 74 – 99, 369 -- 402.

6. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 679 с. -- (Вища освіта ХХІ століття). – С. 248 – 271, 590 -- 626.

7. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємств. Навч.посіб.—К.: „Каравела”, 2003. -- С. 126 – 151.

План практичного заняття № 5

Тема: Розрахунок показників основних фондів

(2 години)

Вимоги до змісту і обсягу теоретичної підготовки

Студент повинен знати економічну сутність та матеріально-речовий зміст основних фондів, їх класифікацію за різними ознаками, структуру, види оцінки та зносу основних фондів.

Вимоги до вмінь та навичок

Студент повинен вміти визначати структуру основних фондів, первісну, залишкову, балансову та середньорічну вартість основних фондів.

Питання для обговорювання

1. Економічна сутність та класифікація основних фондів.

2. Структура основних фондів та фактори, що її визначають.

3. Облік та оцінка основних фондів.

Методичні поради щодо самостійної роботи з підготовки до практичного заняття

Починаючи роботу над темою, студент повинен усвідомлювати, що основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживній формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовлюваної продукції частинами в міру спрацювання.

Структура основних фондів -- це співвідношення різних груп, видів та частин основних фондів в їх загальній вартості.

Кожен студент -- як майбутній фахівець повинен знати, що облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формі.

Залежно від стану основних фондів та часу визначення їх­ньої вартісної оцінки розрізняють вартість: первісну, відновлену, залишкову, справедливу, переоцінену, ліквідаційну, яка амортизується, середньорічну.

Студент повинен характеризувати кожну з них.

При розв'язанні задач треба пам'ятати, що є багато показників, які характеризують ефективтивність використання основних фондів. Основними із загальних показників використання основних фондів є:

1. Фондовіддача, яка визначається за формулою:

Фв = Q / ОФсер.річ , грн.,

де Q – річний обсяг випуску продукції (вартість товарної або реарізованої продукції), грн.;

ОФсер.річ – середньорічна вартість основних фондів, грн.

2. Фондомісткість, яка визначається за формулою:

Фемк = ОФсер.річ / Q., грн.,

3. Фондорентабельність, яка обчислюється за формулою:

Френт = П / ОФсер.річ, грн.,

де П – прибуток, отриманий підприємством за рік, грн.

4. Фондоозброєність праці, яка обчислюється за формулою:

Фозб = ОФсер.річ / Чсер.сп, грн..

де Чсер.сп -- промислово-виробничого персоналу підприємства, чол.

Первісну вартість основних фондів можна визначити за формулою:

ОФ_перв = Ц + В_м.р. + В_дост + В_інші

де Ц -- ціна певного виду ОФ,грн.;

В_м.р. -- вартість монтажних робіт, грн.;

В_дост -- витрати на транспортування (доставку) ОФ, грн.;

В_інші -- інші витрати, пов'язані з доведенням ОФ до робочого стану, грн..

Залишкова вартість основних фондів визначається за формулою:

ОФ_зал = ОФ_перв - А , грн.,

де А -- сума амортизаційних відрахувань нарахованих за весь період використання основних фондів на підприємстві..

Середньорічна вартість кожного виду основних фондів визначається додаванням до вартості на початок розрахункового року різниці між середньорічними величинами вве­дення в дію нових і вибуття діючих елементів засобів пражці. Се­редньорічне введення (вибуття) визначають за результатом множен­ня абсолютного його розміру та коефіцієнта функціонування про­тягом розрахункового року засобів праці, що будуть уведені в дію і виведені з дії, тобто відношення кількості місяців експлуатації до числа 12.