8. Можливими варіантами проведення реструктуризації підприємства можуть бути:

а) перепрофілювання окремих структурних підрозділів для подальшої їх діяльності;

б) виділення окремих структурних підрозділів для подальшої їх діяльності;

в) злитті підприємства з банківськими структурами;

г) виділення окремих структурних підрозділів як юридичних осіб;

д) продаж майна підприємства за рішенням ліквідаційної комісії;

е) злита двох і більше підприємств і утворення нової юридичної особи.

9. Найважливішими результуючими показниками проведеної реструктуризації є такі:

а) скорочення чисельності зайнятих у допоміжних службах підприємства;

б) прибутковість;

в) наявність позитивних грошових потоків від основної діяльності;

г) показники оновлення основних фондів;

д) зростання продуктивності всіх видів ресурсів;

е) збільшення обсягу інвестицій в розвиток підприємства;

є) ріст обсягу експорту

10. Санація підприємства - це:

а) система заходів щодо оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації;

б) комплекс заходів щодо запобігання банкрутству підприємства, фінансового оздоровлення, відновлення чи досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності;

в) комплекс заходів техніко-економічного характеру, які спрямовані на задоволення всіх вимог кредиторів, підвищення конкурентоспроможності та освоєння нових ринків;

г) продаж частини майна підприємства з метою погашення боргів;

д) об'єднання ряду підприємств у концерн і втрата ними юридичної самостійності.

11. Етапами реалізації класичної моделі санації підприємства є:

а) причинно-наслідковий аналіз кризової ситуації;

б) аналіз перспектив розвитку підприємства;

в) прийняття рішення щодо санації або ліквідації;

г) визначення стратегічних цілей санації;

д) визначення обсягу необхідних інвестицій;

е) розробка програми і проекту санації;

є) розробка бізнес-плану санації.

12. Програма санації підприємства містить:

а) систему заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, розроблених на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу резервів та висновків про можливість залучення капіталів;

б) техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, конкретні методи залучення коштів, прогноз результатів;

в) визначені мету і стратегічні цілі санації;

г) розрахунок результуючих показників роботи підприємства з врахуванням наданої фінансової допомоги.

13. Суб'єктами фінансування заходів щодо санації підприємств можуть бути:

а) власники підприємства;

б) підприємства-конкуренти;

в) персонал підприємства;

г) кредитори;

д) постачальницько-збутові організації - партнери підприємства;

е) держава.

Рекомендована література

1. Блонська В.І., Васильків Т.Г., Гриневич С.С., Заярна Н.М. та ін. Економіка підприємства: теорія і практикум (За редакцією доц. Міценко Н. Г., доц. Ященко О.І.): Навчальний посібник. – Львів:«Магнолія 2006», 2008.– С. 474 -- 511.

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч.посібник.— Вид. 2-ге доповн. і переробл. -- К.: Атіка, 2007. -- С. 450 -- 463.

3. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України.- 2003.-№ 18-22.

4. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2344-ХІІ від 14.05.1992 (з подальшими змінами і доповненнями) // ВВР.— 1992. -- № 31, ст. 440.

5. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного.-- Вид.

3-тє, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. -- С. 487 – 505.

6. Ковальчук І.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. (Вища освіта ХХІ століття), с. 657 – 667.

План семінарського заняття № 15

Змістовий модуль 16. Економічна безпека та антикризова діяльність

Семінарське заняття № 1. Економічна безпека та антикризова діяльність

(2 години)

Питання для підготовки доповідей

1. Банкрутство підприємств як економічне явище.

2. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання.

3. Етапи та процедура порушення справи про банкрутство.

4. Ліквідація збанкрутілих підприємств.

Питання для обговорення

1. Поняття і цілі економічної безпеки підприємства.

2. Структурні елементи і схема організації економічної безпеки.

3. Загальна методологія оцінки рівня економічної безпеки.

4. Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональ-ними складовими.

Методичні поради щодо самостійної роботи

з підготовки до семінарського заняття

Як майбутній фахівець, студент повинен знати, що економічна безпека підприємства -- це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливом (загрозам).

Студент повинен в ході вивчення теми ознайомитися з основними функціональними складовими поняття "економічна безпека підприємства". Це: фінансова, інтелектуальна й кадрова, техніко-технологічна, політико-правова, інформаційна, екологічна та силова складові.

Поняття банкрутства органічно при­таманне сучасним ринковим відно­синам. Згідно із Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” банкрутство – це визнана господарським судом (арбітражем) нездатність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Боржником є суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Суб’єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена господарським судом.

Як кредитор може виступати будь-яка українська або інозем­на юридична чи фізична особа, що має вимоги (претензії) до бор­жника на підставі як майнових, так і немайнових зобов'язань останнього.

У кризовому стані підприємство опиняється не відразу, а рух до нього починається з погіршення певних показників, які характеризують його зовнішне і внутрішне середовище, тобто являються симптомами банкрутства.

Одним із сучасних підходів до оцінки платоспроможності є розрахунок індексу Альтмана. Студенти повинні опанувати методику розрахунку цього показника.

Наступним кроком вивчення теми є ознайомлення з основними етапами порушення справи про банкрутство. Це:

-- встановлення факту неплатоспроможності боржника;

--документальне підтвердження вимог кредитора, який ініціює порушення справи про банкрутство;

-- оцінка майна боржника;

-- виявлення всіх можливих кредиторів;

-- обґрунтування можливості реструктуризації підприємства або санації;

-- реструктуризація підприємства або санація (якщо можливі);

-- визнання боржника банкрутом.

Загальні підстави припинення діяльності підприємств усіх видів і форм власності визначаються положеннями Господарського кодексу України. Таке припинення діяльності може відбутись:

-- із власної ініціативи підприємця;

-- на підставі рішення суду або господарського суду у випадках, передбачених законодавством;

-- у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання;

-- на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

Ліквідація підприємства за юридичними підставами може бути двох видів: добровільною та примусовою.

Визнання в установленому порядку боржника банкрутом має певні юридичні наслідки:

-- припиняється підприємницька діяль­ність такого боржника (підприємства, організації);

-- до ліквідаційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута і всі його майнові права та обов'язки;

-- вважаються такими, що минули, строки всіх борго­вих зобов'язань банкрута;

-- припиняється нарахування пені й відсотків на всі види заборгованості підприємства-банкрута (організації).

Рішення про продаж майна банкрута за погодженням зі збора­ми (комітетом) кредиторів приймає ліквідаційна комісія, яка ви­значає порядок продажу названого майна (склад, умови і строки придбання майна).

Реалізація майнових активів банкрута провадиться через викуп у разі надходження лише однієї пропозиції; якщо пропозицій над­ходить дві або більше, то призначається проведення конкурсу чи аукціону. Можна використовувати й будь-які інші способи реалізації, затверджені в судовому порядку.

У разі, коли суб'єктом банкрутства є унітарне державне підприє­мство або господарське товариство, у статутному фонді якого пе­реважна частка майна належить державі, проведення аукціону (кон­курсу) здійснюється органом приватизації. У разі, коли суб'єктом банкрутства є юридична особа, заснована на недержавній формі власності, ліквідаційна комісія може або безпосередньо проводи­ти аукціон, або доручити його проведення спеціалізованому ліцен­зованому підприємству (установі).

Усі форми продажу майна банкрута (через викуп, на аукціоні, за конкурсом) оформляються договорами купівлі-продажу, який укладається між ліквідаційною комісією від імені підприємства-банкрута та покупцем.

Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів.

Після завершення реалізації майнових об'єктів, що входять до складу ліквідаційної маси і є необхідними для повного задоволен­ня всіх вимог кредиторів, та розподілу виручених сум між креди­торами ліквідаційна комісія складає й подає в господарський суд ліквідаційний баланс.

У ліквідаційному балансі мають бути відображені показники обсягу майнових активів (ліквідаційної маси), дані їхньої інвента­ризації, відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з по­силанням на укладені договори купівлі-продажу, а також суми роз­поділу виручених коштів поміж кредиторами.

Після затвердження ліквідаційного балансу:

1. суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи борж­ника;

2. оприлюднює цю ухвалу;

3. звільняє ліквідаторів від виконання своїх обов'язків.

У разі незатвердження звіту суд може висунути вимогу про ви­правлення виявлених недоліків або, як уже було сказано, призна­чити нових ліквідаторів.

Отже, справа про банкрутство вважається закритою тільки після затвердження плану реструктуризації чи санації майна боржника або після затвердження ліквідаційного балансу.