Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Zagalna_Psihologia-Variy.pdf
Скачиваний:
531
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
8.23 Mб
Скачать

Загальна психологія

Глава 3 8

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ

38.1. Розуміння психічного здоров’я

Збереження психічного здоровя громадян нашого суспільства, всього народу є важливим завданням сьогодення. Водночас наука за- лишається осторонь проблем забезпечення психічного здоровя людей у суспільному житті, яке нині зумовлене чинниками наукового прогре- су, глобалізації, інформатизації, матеріалізації, політичного й соціаль- но-економічного характеру тощо.

Що таке психічне здоровя? Насамперед необхідно уточнити ни- зку понять, а саме: «психічне здоровя людини», «психічне» – зовніш- нє і внутрішнє, його властивості та поняття «суспільна дійсність».

Розглянемо формальні особливості поняття психічного здоровя. Аналіз доступної нам зарубіжної й вітчизняної наукової літератури дає змогу констатувати, що автори використовують різні терміни для по- значення цього поняття: «психічне здоровя», «душевне здоровя», «психологічне здоровя», «особистісне здоровя». Вживають його в ла- пках або замінюють іншими поняттями: «повноцінне функціонуван- ня», психологічне «благополуччя» тощо.

Когнітивна психотерапевтична традиція трактує психічне здо- ровя як «процес адекватної інтерпретації й оцінки власного досвіду», що акцентує спосіб відновлення тієї самої цілісності. А прихильники біхевіористської психотерапевтичної традиції, на відміну від гуманіс- тичної, навпаки, формують «цілісність» (адаптованість) індивіда шля- хом розвязання протиріччя між вродженим і набутим на користь останнього. Тому психічне здоровя в їхньому розумінні оволодіння новою поведінкою з метою адаптації до середовища.

Однак, як зазначає, Ч. Райкрофт, психічне здоровя часто плута- ють з поняттям норми, однак «здоровя має стосунок до стану цілісно- сті й інтеграції, тоді як нормальним вважають стан, що відповідає будь-якій нормі, яку автор вибирає як стандарт для порівняння».

Такі психічні хвороби, як депресія, біполярні розлади, шизофре- нія нерідко мають соматичні (фізичні) підстави, які можуть спричиня- ти генетична схильність до хвороби, порушення мозкових структур чи біохімічних процесів. Чому ж ми розглядаємо ці хвороби як психічні, а не як фізичні? Тому що їхні симптоми повязані з мисленням, мотива- цією та емоціями людини.

Автор відомої праці «Аномалії особистості» Б.С. Братусь вводить поняття «особистісне здоровя», розкриваючи його як відповідальність індивіда за вироблення необхідних орієнтацій, визначення загального змісту й призначення свого життя, ставлення до інших людей і до себе. Послідовники цих поглядів визнають відносно пізню появу цього пси- хічного феномена. Вони правомірно вважають рівень особистісного

Психічне здоров’ я особистості

здоровя вищим щодо психофізіологічного й індивідуально- психологічного.

На підставі сказаного недоцільно вилучати з подальшого вжи- вання термін «психічне здоровя», оскільки він наразі є найпошире- нішим і своїм змістом охоплює всі конкретні ситуації психологічного, душевного й особистісного, а також психофізіологічного й індивідуа- льно-психологічного здоровя (за класифікацією Б.С. Братуся).

Особистість розуміють як динамічну відкриту систему, мета якої

підтримати життя людини за допомогою самоорганізації в єдності із середовищем (чи «поширення ентропії в середовище» в термінах І. Пригожина). Або як самотрансцендентну систему механізмів, побу- дованих з урахуванням генетичних предиспозицій і попереднього до- свіду, що транслює актуальні переживання у форми перспективних дій. Власне її функціонування, як самоорганізованої відкритої й дина- мічної системи, забезпечує підтримку життя індивіда у певному сере- довищі.

Як наслідок, поняття зміни є логічно невідємним атрибутом осо- бистості: щоб підтримувати, зберігати себе, особистість зобовязана постійно дезорганізовуватися, змінюватися це один з її парадоксів. Тому сутність поняття психічного здоровя розкривається під час ана- лізу процесу «трансцендентування в навколишній світ», або, інакше кажучи, переходу за межі власної детермінованості. Таке розуміння психічного здоровя відповідає уявленню низки психологів, які вва- жають, що психічне здоровя не можна визначити через поняття «стан», «баланс», «компенсація», «стабільність», «адаптація» і озна- чити його як структуру.

Розуміння психічного здоровя в термінах трансцендентування відповідає уявленню про психічну травму як зупинку в розвитку осо- бистості. Ці зупинки зумовлені тим, що особистість, як будь-яка від- крита система, входить у суперечність зі своїми уявленнями, нормами і цінностями, тому змушена не відповідати певним психічним нормам (травмуватися), що загалом і робить процес трансцендентування як переходу від однієї норми до іншої абсолютним.

Отже, зміст трансцендентування розкривається не лише через ознаку виходу особистості за певні межі, норми, а й у процесі встанов- лення цих меж і норм. Крім того, цілком очевидно, що логіка самоор- ганізації, виживання, а також трансцендентування не обовязково має передбачуваний, планомірний характер цілеспрямованого розвитку і росту, як це представлено в моделях психічного здоровя як розвитку: нове не може виникати довільно.

Якщо поняття психічно здоровя є конкретизацією (звуженням щодо сфери психіки) явища здоровя загалом, то психологічне здоровя не відповідає цій логіці. Цей термін виник у звязку з необхідністю ди- ференціювати стани соматично і психічно здорової людини стосовно її становлення як цілісної особистості, рівня й змісту вищих рухових пе- реживань і процесів смислоутворення. Як слушно зазначає І.В. Дубро- віна, психологічне здоровя найбільш евристично розуміти з погляду

862

Глава 38

повноти і розмаїття розвитку особистості. Безумовно, здоровя загалом і психічне зокрема є необхідними умовами психологічного здоровя, але водночас останнє (тобто можливість повноцінно розвиватися) впливає на соматичну і психічну сфери людини. Зазначимо, що саме ця суперечлива єдність констатує, зокрема, весь психосоматичний на- прям у сучасній медичній і психологічній науках.

Ще в середині XI століття в Tacuinus Sanitas (таблицях здоров’я) арабського лікаря Абу Ібн Бутлана або в «Каноні лікарської науки» іншого арабського лікаря Авіценни подано настанови щодо збереження здоров’я:

lumen et aer (світло і повітря);

cibus et patus (харчування і пиття);

motus et guies (рух і спокій);

somnium et vigilia (сон та активність);

exareta et secreta (обмін речовин);

affectus animi (емоції).

Поняття «хвороба», «здоровя», «психічне здоровя», «психоло- гічне здоровя» не можна вважати сьогодні концептуально визначе- ними і однозначними. Хворобу ми розуміємо як дію сукупності руйні- вних процесів в організмі людини, наслідком чого є не лише погір- шення фізичного самопочуття хворого, а й зміни його особистості, від- хилення в емоційно-вольовій та мотиваційній сферах. З огляду на таку позицію, повернення до здоровя передбачає усунення негативних на- слідків хворобливих переживань, небажаних установок, невпевненості у власних силах, тривожності та інших хворобливих і граничних ста-

нів. Здоровя можемо визначити як глобальний психічний стан осо- бистості, для якого характерна динамічна гармонійність внутрі- шніх переживань і повязані з цим ефективність і успішність діяль- ності людини.

У психологічних словниках психічне здоровя найчастіше визна- чають як «стан душевного благополуччя, для якого характерна відсут- ність хворобливих психічних виявів і який забезпечує адекватну умо- вам навколишньої дійсності регуляцію поведінки, діяльності». Це ви- значення психічного здоровя цілком узгоджується з визначенням здоровя, яке сформулювали експерти Всесвітньої організації охорони здоровя: «Здоровя стан повного фізичного, розумового і соціально- го благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад».

Загалом психічне здоровя вивчає така наука, як психогігієна. Тому вчений Х. Менг у статті «Психогігієна і всесвітній рік психічного здоровя вчора, сьогодні, завтра», яку він написав до міжнародного року психічного здоровя за домовленістю між Всесвітньою організа-

цією охорони здоровя (ВООЗ) і Всесвітньою федерацією психічного здоровя (ВФПЗ), визначає психогігієну як «науку та практику, яка спрямована на збереження психічного здоровя кожної окремої люди- ни і суспільства загалом».

863

Психічне здоров’ я особистості

Німецький дослідник К. Гехт розкриває її ширше: «Під психогі- гієною ми розуміємо профілактичну охорону психічного здоровя лю- дини шляхом створення оптимальних умов функціонування мозку і певного розвитку психічних властивостей особистості, шляхом покра- щення умов праці та життя, встановлення різноманітних міжособисті- сних стосунків, а також шляхом підвищення опору психіки людини шкідливим впливам навколишнього середовища».

Російський дослідник Л.В. Куліков, підтримуючи загалом визна- чення психічного здоровя ВООЗ, акцентує увагу на тому, що його (психічне здоровя) «неможливо визначити без урахування суспільних і групових норм і цінностей, багатьох інших явищ духовного життя людини (певного суспільства, конкретного історичного часу)».

Відомий західний психолог А. Маслоу психічне здоровя розгля- дає як наслідок повної задоволеності. Згідно з його поглядами, здоро- ва людина це щаслива людина, яка живе в гармонії сама із собою, не відчуває внутрішнього розладу тощо. Можливо, тому М. Аргайл пише: «Щастя можна розглядати як усвідомлення своєї задоволеності жит- тям або як частоту та інтенсивність позитивних емоцій».

Психічно здоровим людям, згідно з А. Маслоу, властиво, зокре- ма: кохати і бути коханим, відсутність підозрілості, відмова від усіх за- собів внутрішнього захисту, безмежна довіра в любовних стосунках, взаємна турбота і відповідальність, внутрішня гармонія, життєрадіс- ність тощо.

Цю позицію щодо критеріїв підтримує російський дослідник М.І. Буянов.

На думку С.Д. Максименка, психічне здоровя потрібно розуміти як аспект здоровя загалом, який наголошує на етапі душевного ком- форту, відсутності патологічних психічних виявів і здатності до ефек- тивної діяльності й саморегуляції відповідно до власних (відрефлексо- ваних) цілей та інтересів людини.

На наш погляд, психічне здоровя людини це наявність у її психіці активних і пасивних залежних патернів, що постійно генеру- ють позитивний психоенергетичний потенціал, який забезпечує усві- домлене позитивне сприйняття навколишнього світу, гармонію з ним і з собою, особистісний оптимізм та задоволення від життя.

Коли говоримо про психічне здоровя людини, то йдеться про людей, у яких нема патології, щодо психічних відхилень то їх або нема, що, фактично, є ідеальним результатом, або вони мають ненорматив- ний (але не аномальний, не ненормальний) характер. Тому психічне здоровя людини загалом може бути відмінним, хорошим, задовіль- ним і поганим.

Критеріями психічного здоров’я людини є:

адекватний до віку рівень зрілості пізнавальної, емоційнопочуттєвої та вольової сфер особистості;

здатність керувати своєю поведінкою;

864

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]