Загальна психологія

Глава 4 0

САНОГЕННИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОСОБИСТОСТІ ТА ЇЇ ПСИХОЛОГІЧНА ЗАЛЕЖНІСТЬ

40.1. Розуміння саногенного потенціалу особистості

Саногенний означає такий, що сприяє оздоровленню.

САНОГЕННИЙ ПОТЕНЦІАЛ – це психоенергетичний потенціал особистості, який сформувався як похідний від багатства її внутрішнього світу, широти соціального і духовного просторів, накопичення досвіду, досягнень власного благополуччя та прямо пропорційно впливає на її психічне здоров’я, а також засоби, які дозволяють його підтримувати.

Саногенний потенціал особистості має багато складових. Він впливає на гармонійність особистості. Гармонія – не просто узгодже- ність окремих ліній розвитку і буття особистості. Це співзвуччя нако- пиченого досвіду, досягнень і мрій. Що багатше наповнення внутріш- нього світу, що ширший соціальний і духовний простір, освоєний осо- бистістю, то здоровіша людина. Таких накопичень не буває занадто ба- гато. Вони не можуть бути відчужені від особистості.

Але життя – це не лише надбання, а й втрати. У зовнішньому сві- ті є не лише те, що допомагає розкривати здібності, просуватися в са- мореалізації, особистісному і духовному розвитку, а й перешкоди. То- му саногенний потенціал буде збитковим без психологічної стійкості особистості, без ресурсів стійкості, урівноваженості, опірності.

Вони є основою повернення до сприятливого настрою і стану пі- сля травм. Людей, яким від природи дані гармонія і стійкість, небага- то, оскільки мають збігтися такі чинники, як добра спадковість, добре сімейне виховання, відповідне соціальне оточення тощо. Решта має докладати певних зусиль, щоб самотужки, особистими стараннями й уміннями зберегти і зміцнити психологічну стійкість. Вони повинні щось робити для корекції свого стану, зміцнення віри, збереження ду- шевних сил.

Навички і вміння оздоровлення психіки, практика формування і підтримання здорового способу життя й низка інших видів поведінки є особистою практичною психогігієною. Все це – невід’ємна скла- дова частина саногенного потенціалу особистості.

Однак є процеси, які впливають безпосередньо. Розвиток і збе- реження мотивації і цілей, умінь і навичок підтримання високої пра- цездатності, розвитку особистості, соціальної адаптації, духовного зба- гачення не можна зарахувати тільки до психогігієнічної практики. Це також частина психологічної і соціальної компетентності особисто-

сті. Усі ці процеси особистісної динаміки – один з важливих аспектів

Саногенний потенціал особистості...

екзистенціального вибору: вибору форми самореалізації, пошуку і знаходження сенсу життя, постановки головних життєвих цілей. По- шук цієї екзистенціальної визначеності – велика праця душі. Подо- лання особистісної кризи, від якої ніхто не застрахований, також ви- магає великої внутрішньої роботи. Ця робота йде легше, якщо є пере- вірені ресурси й уміння вдаватися до них. Без цих «мускулів» душі зростає небезпека, яка може спричинити нову кризу.

Серед значущих для зміцнення психологічної стійкості особисто- сті чинників було перераховано: ставлення особистості (зокрема й до себе), характеристики свідомості особистості, емоцій і почуттів, особ- ливості пізнання і досвіду, поведінки і діяльності.

Психологічна стійкість також залежить від особливостей світо- гляду. Зрозуміло, що таке складне утворення не виникає легко і швид- ко навіть під впливом дуже авторитетної особистості. Світогляд фор- мується повільно, у процесі накопичення життєвого досвіду, як ре- зультат роздумів, переживань, величезної внутрішньої роботи. Напри- клад, це повною мірою стосується віри в різних її формах – віри в до- сяжність поставлених завдань, релігійної віри, віри у загальні цілі. Зазвичай віра або всмоктується душею в дитячі роки – «з молоком ма- тері», або до неї веде довгий шлях, який людина проходить сама, на- магаючись вибудувати свою картину світу. Але це відбулося невипад- ково, до неї привів певний шлях. Приблизно те саме варто сказати про екзистенціальну визначеність – розуміння, відчуття і переживання сенсу життя або знаходження його в результатах своєї праці.

40.2. Благополуччя як позитивний саногенний потенціал особистості

Найчастіше використовують такі поняття6 «благополуч- чя/неблагополуччя», «емоційний комфорт/дискомфорт», «задоволе- ність/незадоволеність життям», «щастя/нещастя».

Деякою мірою благополуччя, задоволеність життям пов’язані з оцінкою наближеного до бажаного, ідеального життя – щастя. У по- нятті «щастя» поєднується певна сукупність ідеалів (еталонів) люд- ського життя. З цими ідеалами порівнюють власне життя, життя ін- ших людей, життя абстрактної людини. Щастя постає як цінність, яка має особливу значущість, тобто як цінність, що стоїть над іншими цін- ностями.

Аналіз філософської та психологічної літератури засвідчив, що феномен «щастя» належить значною мірою екзистенціальному аспек- тові буття особистості, сприйняттю і розумінню світу людини і приро- ди загалом. У самому цьому понятті сховано багато протиріч.

Відчуття щастя не можна визначити як мету, до якої людина прагне, це радше просто супутнє явище, яке супроводжує досягнення мети.

910

Глава 40

Унауковій і популярній літературі на цю тему нерідко можна на- трапити на словосполучення «емоційний комфорт». На наш по- гляд, цей вислів має метафоричний зміст, що ускладнює його викори- стання як одного з центральних понять в описі суб’єктивного світу особистості. У більшості словників комфорт тлумачать досить конкре- тно – як зручність, зручні умови.

Термін «задоволеність життям» є досить поширеним, од- нак для нього характерна невизначеність щодо предмета оцінки. З психологічного погляду більш конструктивним є термін «благопо- луччя». У нього є досить чітке значення, його трактування збігаються або значною мірою подібні в різних наукових дисциплінах і повсяк- денній свідомості. Благополуччя й відчуття благополуччя досить зна- чущі для будь-якої людини, посідають центральне місце в самосвідо- мості та всьому суб’єктивному (внутрішньому) світі особистості.

Існують об’єктивні показники благополуччя, кожній людині ві- домі хоча б деякі з них. Уявлення про власне благополуччя або благо- получчя інших людей, його оцінка спираються на об’єктивні критерії благополуччя, успішності, показники здоров’я, матеріального достатку тощо. Останні впливають на відчуття благополуччя. Інакше кажучи, благополуччя особистості за самою своєю природою є насамперед су-

б’єктивним.

Усуб’єктивному благополуччі (та його складових) доцільно вио- кремлювати два основні компоненти: когнітивний (рефлексивний)

–уявлення про окремі аспекти свого буття, та емоційний – доміную- чий емоційний тон ставлення до цих аспектів.

Суб’єктивне благополуччя (або неблагополуччя) людини склада- ється з часткових оцінок різних аспектів її життя, що є предметом ви- вчення різних наукових дисциплін. Благополуччя є цікавим предме- том вивчення й актуальною проблемою для психології та психогігієни.

Складові благополуччя особистості. На відчуття благо-

получчя (або неблагополуччя) впливають різні аспекти буття людини, у ньому злито багато особливостей ставлення людини до себе і навко- лишнього світу. Благополуччя особистості має кілька складових.

Соціальне благополуччя – це задоволеність особистості сво- їм соціальним статусом і актуальним станом суспільства, до якого осо- бистість себе зараховує. Це також задоволеність міжособистісними зв’язками, статусом у мікросоціальному оточенні, а також почуття спі- льності (у розумінні А. Адлера) тощо.

Духовне благополуччя – відчуття причетності до духовної культури суспільства, усвідомлення можливості долучатися до ба- гатств духовної культури (вгамувати духовний голод), просування в розумінні сутності і призначення людини, усвідомлення й переживан- ня сенсу свого життя.

Фізичне (тілесне) благополуччя – гарне фізичне самопо-

чуття, тілесний комфорт, який задовольняє індивіда, фізичний тонус.

911

Саногенний потенціал особистості...

Матеріальне благополуччя – задоволеність матеріальним аспектом свого існування (житло, харчування, відпочинок тощо), ста- більністю матеріального статку.

Психологічне благополуччя (душевний комфорт) – узго-

дженість психічних процесів і функцій, відчуття цілісності, внутрі- шньої рівноваги. Психологічне благополуччя більш стійке у разі гар- монії особистості.

Усі перераховані складові тісно взаємозалежні та впливають од- на на одну. Зарахування багатьох феноменів до тих чи інших складо- вих благополуччя досить умовне. Наприклад, відчуття спільності, усві- домлення і переживання сенсу життя цілком можна зарахувати до чинників, які створюють душевний комфорт, а не лише соціальне чи духовне благополуччя.

Психологічне благополуччя особистості. Психологічне благополуччя (душевний комфорт) особистості має свою досить скла- дну структуру. Крім того, у психологічному благополуччі узагальнено представлено актуальну успішність поведінки й діяльності, задоволе- ність міжособистісними зв’язками, спілкуванням.

Пізнавальний компонент психологічного благополуччя виникає в разі цілісності щодо несуперечливої картини світу в суб’єкта, розу- мінні поточної життєвої ситуації. Дисонанс у когнітивну сферу вносить суперечлива інформація, сприйняття ситуації як невизначеної, а та- кож інформаційна або сенсорна депривація.

Емоційний компонент психологічного благополуччя з’являється як переживання, яке поєднує відчуття, зумовлені успішністю (або не- успішністю) суб’єкта в тих чи інших сферах активності.

Благополуччя залежить від наявності чітких цілей, успішності реалізації планів діяльності й поведінки, наявності ресурсів та умов для досягнення цілей. Неблагополуччя з’являється в ситуації фрустра- ції, у разі монотонності виконавчої поведінки й інших аналогічних умов.

Благополуччя створюють позитивні міжособистісні взаємини, можливості спілкуватися й одержувати від цього позитивні емоції, за- довольняти потребу в емоційному теплі. Руйнує благополуччя соціа- льна ізоляція (депривація), напруженість у значущих міжособистісних зв’язках.

Суб’єктивне благополуччя – узагальнене й відносно стійке від- чуття, яке має особливу значущість для особистості. Саме воно чима- лою мірою визначає характеристики домінуючого психічного стану: сприятливого стану – гармонійні психічні процеси, успішна поведінка, що підтримує психічне і фізичне здоров’я, або, навпаки, несприятли- вого.

912