16. Індивідуальність та її діяльність.

Індивідуальність - це система організації людини, як інтегральної цілісності. Це сукупність неповторних своєрідних рис та особливостей людини, що відрізнять її від інших людей, індивідуальні якості о-ті формуються на основі інд-их особливостей, типу нервової системи, темпераменту.

Діяльність - це динамічна система взаємодії суб'єкта зі світом. Д. проявляється у взаємодії суб'єкта зі світом. Д. викликається потребами і мотивами. Будь-яка Д. важлива для Індивідуальності (виявляється і формується): 1. І. виникає, виявляється через постановку мети (усвідомлений образ бажаного результату). І. виникає і виявляється в мотивах діяльності. Є особистісний смисл Д-ті. 2. В Д-ті І-ть виявляється на рівні співвідношення здібностей і задатків. Індивідуальний стиль Д-ті - це індивідуально своєрідна система психологічних засобів, які свідомо чи стихійно використовуються людиною з метою найкращого врівноваження своєї Інд-ті з предметними, зовнішніми умовами діяльності. Людина як Інд-ть має бути суб'єктом діяльності:

1) сама від себе (власна активність, з середини) ставить мету, діє, несе відповідальність;

2) вчинок людини, її діяльність веде до змін у суспільстві та в самому собі;

3) дія-ть індивідуальна, завжди є креативною;

4) критерій новизни (творчості) може мати об'єктивний зміст (продукт має соціальну цінність) і суб'єктивним (нове для індивіда, суб'єкта дія-ті).

17. Взаємодія і спільно-розподільна діяльність.

Взаємодія - процес безпосереднього чи опосередкованого впливу об'єктів один на одного, що породжує взаємну обумовленість і зв'язок. Вз-я підштовхує до виникнення структур(груп). Якщо в процесі вз-дії виникають протиріччя, то воно виступає джерелом саморозвитку структур.

Спільність - обмежена в розмірах група людей об'єднаних стосунками, що склалися у процесі діяльності і спілкування.

Колектив - вищий рівень розвитку спільності, які об'єднанні спільною діяльністю та мають єдині цілі, підпорядкованим цілям суспільства Розподіл діяльності існує для ефективного, творчого виконання завдань кожним окремим членом колективу, а як наслідок у цілому усім колективом. На відміну від соціальної спільності групи умовно виділеної за якось ознакою (національно, класовою, професійною), психологічна спільність має реальний вигляд: її члени пов'язані між собою спільною діяльністю і спілкуванням. Окрім того, між ними виникають стосунки що породжують особливі соціально- психологічні явища.

Відношення «спільність -індивід» містить в собі суперечність. 3 одного боку, спільність є необхідною ланкою зв'язку індивіда з суспільством Тут він освоює соц. норми, залучається до спільної діяльності, формується як індивід і реалізує себе як особистість.

Отже, спільність є умовою психічного розвитку й Повноцінного життя індивіда і, з іншого боку, спільність: - обмежує свободу індивіда, підпорядковує його життя груповим нормам. Індивід усвідомлює цю суперечність і прагне розв'язати її, нерідко шляхом конфлікту; вона обмежує активність індивіда, змушує його діяти у певний спосіб.

Моделі спільної діяльності:

• спільна індивідуальна діяльність:

кожен член групи виконує свою частину завдання, незалежно від інших,

• спільна послідовна діяльність: спільні завдання виконуються послідовно, кожним учасником групи,

• спільна взаємодіюча діяльність: завдання виконується за безпосередньої та одночасної взаємодії кожного учасника з іншим.

Характеристика ознак і властивостей спільної діяльності :

спільній діяльності характерні такі властивості членів групи: -статево-вікові особливості, - ступінь наявності мотивації та її спрямованість, - зовнішня та внутрішня мотивація окремо кожного та всієї групи разом.

Умови діяльності та взаємодії: 1. специфіка та складність завдань. 2. час спільної діяльності членів групи. 3. взаємозв'язок між членами групи: а) первинний - завдання ззовні, б) вторинний - що виник під час взаємодії, 4 функціональна структура групи: перинна, вторинна, 5. ступінь ізольованості та автономності групи.

Ступінь однорідності та різнорідності групи за 1. особистісними характеристиками, в том числі ціннісними орієнтаціями, 2. думками, оцінками, установками і мотивацією.