10. Індивідуальність. Характерологічні властивості особистості.

Індивідуальність - це особистість у своєрідності. Це сукупність неповторних своєрідних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших людей Коли кажуть про індивідуальність, то мають на увазі оригінальність особистості. Зазвичай словом «індивідуальність» визначають якусь найголовнішу особливість особистості, яка робить її відмінною від решти людей. Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних проявляється дуже яскраво. Характер хоч і не відображає особистості в цілому, проте являє складну систему її властивостей, скерованості й волі, Інтелектуальних, емоційних якостей, типологічних особливостей, які проявляються в темпераменті. Морально-вольові якості складають дійсну основу характеру.

Характер - стиль поведінки людини в соціальному середовищі. Х-р – це синтетичне утворення, де в єдності проявляється зміст і форма, духовне життя людини. Хоча Х-р не виражає особистості в цілому, проте він представляє складну систему властивостей людини, спрямованості і волі, інтелектуальних і емоційних якостей, типологічних особливостей, які проявляються в темпераменті. Провідні властивості в х-рі: моральність, чуйність, відповідальність, працьовитість. самостійність, рішучість, скромність чи протилежні. Характер - це цілісний компонент, особиста функція якого полягає в об'єктивізації її спрямованості у формі стійких рис, виражених у специфічній та відносно константній (постійних) сп особистісній поведінці.

Акцентуація характеру – перебільшений розвиток окремих властивостей характеру на шкоду іншим у результаті чого погіршується взаємодія з оточуючими людьми. Вираженість акцентуації може бути різноманітною - від легкої, помітної лише найближчому оточенню, до крайніх варіантів . коли треба замислюватися, чи немає хвороб. Психопатія - хвороблива потворність характеру (при зберіганні інтелекту людини) . У результаті різко порушуються взаємовідносини з оточуючими, психопати мажуть бути навіть соціально небезпечні для інших людей. На основі аналізу клінічного матеріалу виділяють такі типи патологічних варіантів характеру: шизоїдний тип – характеризується внутрішньою відірваністю від зовнішнього світу, відсутністю внутрішньої послідовності у всій психіці, він замкнений, дратівливий, уникає спілкування Циклоїдний тип характеризується багатократною зміною періодів повного розквіту сил, енергії, здоров'я, гарного настрою і періодів депресії, туги, зниженої працездатності. Гіпертимний тип - це постійно веселі, безтурботні, життєрадісні люди, у котрих постійно гарний настрій незалежно від обставин життя. Сензитивний тип - характерний постійно знижений настрій, в усьому бачить тільки темні сторони, життя здається важким. Вони песимістичні, надзвичайно ранимі, швидко втомлюються фізично. Психостенічний тип - характерна крайня нерішучість, боязкість, постійна схильність до сумнівів. Епілептоїдний тип – характерна крайня дратівливість, нетерпимість до думки оточуючих, цілком не виносить заперечень, зауважень. Істероїдний тип - характерне прагнення в будь що звернути на себе увагу, домогтися свого у будь-який спосіб. Параноїдний тип - характерне застрягання якихось почуттів, думок, ідей (манія ревнощів, манія переслідування тощо), мстивість, підозрілість, злопам'ятність, фанатизм. Конформний тип - характерне прагнення наслідувати інших (бути як всі), не маючи власних позицій. Основну роль у формуванні і розвитку характеру дитини відіграє її спілкування з оточуючими людьми. У характерних для неї вчинках і формах поведінки дитина насамперед наслідує близьких, дорослих людей Сензетивним періодом життя для становлення характеру можна вважати вік від 2-3 до 9-10 років, коли діти багато і активно спілкуються як з оточуючими дорослими людьми, так і з ровесниками, відкритих для сторонніх впливів, охоче їх приймають, слідуючи в усьому.