6. Перцептивні процеси особистості.

Перцепція - сприймання безпосереднього зображення об'єктивної дійсності органами чуттів. Перцептивні процеси - це дії відчуття і сприймання , які спрямовані на розв'язання певних завдань, що становлять пізнавальну чи практичну діяльність суб'єкта. Вони забезпечують орієнтування в конкретній ситуації, здійснюють таку обробку інформації від органів чуття, яка веде до побудови образу, адекватного як предметові, так і завданням діяльності. До перцептивних дій належать рухи руки, що з тією чи іншою метою обстежує предмет, очей, що відтворюють контур предмета, виділяючи найсуттєвіші його ознаки. Залежно від завдання, людина застосовує різні системи перцептивних дій, здобуваючи за їх допомогою необхідну інформацію. Перцептивні дії особливий вид дій, що відрізняється від дій, спрямованих на задоволення потреб людини. Мета перцептивних дій - не зміна об'єктів та явищ, а одержання корисної інформації про їхні властивості й характеристики. Так, різні системи перцептивних дій застосовують геодезист, що вивчає рельєф місцевості, і живописець, який художніми засобами відтворює привабливий ландшафт. Перцептивні дії не зводяться до фізіологічних реакцій, хоча за своїм механізмом є рефлекторними. Основна характеристика цих дій визначається змістом взаємодії людини з довкіллям, тобто належить до психологічної сфери. Перцептивні дії в процесі індивідуального розвитку дитини: виникають спочатку зовнішньо-рухові дії руки чи ока, що обстежують невідомі предмети і створюють їхні моторні копії. Поступово зовнішні перцептивні дії згортаються і створюють систему внутрішніх перцептивних дій, які становлять механізм зрілого сприймання. Це сприймання має вигляд миттєвого відображення об'єкта.

Процес згортання перцептивних дій зумовлений формуванням у суб'єкта численних систем еталонів, якими є фіксовані в пам'яті найбільш інформативні ознаки предметів. Це суспільно вироблені системи фонем рідної мови, геометричні форми, кольори спектра, тощо. Еталони, на яких базується чуттєве пізнання суттєво зменшують кількість інформації, що вимагає переробки. Завдяки наявності в пам'яті багатьох систем еталонів, сприймання процесу побудови образу перетворюється у менш складний і розгорнути у часі процес пізнання. Рівень узагальненості сприймання, його змістовність визначає мовне оформлення сприйнятого іменування предметів та явищ при їхньому сприйманні, допомагає вирізняти їх серед подібних, зближати за загальними ознаками. У практичній діяльності в процесах розвитку мови й поняттєвого мислення людини, системи її перцептивних еталонів стають більш узагальненими та взаємопов'язаними. Завдяки процесам випереджаючого відображення підвищується швидкість і змістовність обробки інформації, що надходять сенсорними (еталони відчуттів) каналами. Процес перебудови механізмів сприймання яскраво виділяється, наприклад, у розвитку навичок читання (читання дитиною, читання дорослим). Не тільки сприймання, а й відчуття людини можуть становити зміст пізнавальної діяльності. Окремі відчуття можуть свідомо відділятися людиною з цілісного образу сприймання. Усвідомлюючи особливості предмета, людина виконує аналітичну діяльність. Визначаючи їх словом, вона надає відчуттю певної визначеності і чіткості.

Сприймання - психічне відображення предметів та явищ довколишньої дійсності, що виникає і функціонує в процесі життя. Це хар-ка пізнавальної функції психіки, яка полягає у створені чуттєвого одразу світу.

Відчуття - найпростіший пізнавальний психологічний процес в мозку людини окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередній дії на органи чуття людини (це канали, по яких зовнішній світ проникає у свідомість людини). Відчуття бувають екстероцептивні - відображення внутрішнього світу та інтероцептивні – відображення внутрішніх станів.