15. Особливості психологічної допомоги при психічній залежності
Шляхи подолання залежності по Бандурі: Залежність - людина не уявляє свого життя без чогось чи когось, потреба гострої недостачі чогось чи залежність від іншої людини. Подолання - виявлення залежності (людини раба), збір даних про фактори залежності, що спонукує людину, які викликають емоції, розробка програми для подолання залежності, самопокарання, планування оточення, оцінка виконання своїх ДІЙ. Основне запитання: «прийшли ми до цілей чи ні».
Психологічна допомога (втручання, інтервенція) при психічній залежності може бути спрямована на:
Подолання;
Корекцію
Реабілітацію.
Психічна залежність спостерігається у випадках надцінних психологічних захоплень, таких як гемблінг (ігри), трудоголізм, релігійний фанатизм. Психічна залежність виступає невідємним компонентом алкоголізму та наркоманії.
Розроблена загальна схема реабілітації залежних від алкоголізма і наркоманії:
|
1 |
Консультування |
Для прийняття рішення про лікування (усвідомлення хвороби) |
|
2 |
Психотерапія | |
|
3 |
Детоксикація |
Звільнення організму від токсичних речовин |
|
4 |
Підтримка ремісії |
12-24 місяці (антидепресанти, психологічне консультування хворого, його сім’ї,…) |
16. Особливості психологічної допомоги особистістьм з девіантною поведінкою.
Девіації - це такі дії, які не відповідають нормам, прийнятим у суспільстві (моральні, правові, дисциплінарні, побутові...). Девіантна поведінка -це соціальна поведінка, яка не відповідає моральним, правовим та ін. нормам і відхиляється від них. Види Д. П.: агресивна, делінквентна, адитивна, суїцидальна.
Необхідно здійснювати комплекс заходів, спрямованих на допомогу особистістьм, які мають відхилення у поведінці: психопрофілактика, психологічна корекція, реабілітація, консультативні послуги девіантам і їх близьким, організація змістовного дозвілля, проведення групових тренінгів, методик, тестів, бесід, лекцій... Можна здійснювати соціально-психологічний вплив на девіантну поведінку о-ті; організовувати лікування нервово-психічних розладів; робота із сім'єю, однолітками девіанта; навчання справлятися зі стресом; підвищення самооцінки; розвиток позитивних цінностей, умінь спілкуватися; розвиток самоконтролю
17. Особливості психологічної допомоги при посттравматичному стресовому синдромі.
Ефективність психологічної роботи пов'язана із своєчасним визначенням контингенту потерпілих, якнайскорішим наданням допомоги на перших етапах для запобігання подальшого розвитку посттравматичного стресового синдрому. Особливо важлива допомога на першому й на третьому етапах, коли потерпілі, як правило, не звертаються за допомогою до психолога і така допомога має бути їм запропонована.
Таким чином, ПТСП - фахівці насамперед визначають контингент потерпілих від масової катастрофи, який може складатися з таких категорій: - сім'я загиблих у катастрофі, - жертви катастрофи (поранені й ті що дістали хронічні захворювання внаслідок катастрофи) та їхні сім'ї;
- учасники катастрофи (ті, хто безпосередньо пережили катастрофу, але врятувалися без пошкоджень) та їхні сім'ї; - рятувальники (різні професійні підрозділи, що були задіяні у рятувальних роботах) та їхні сім'ї;
- спостерігачі (як безпосередні, так і ті, хто став свідком подій за допомогою телебачення);
- психологи.
Одним із найбільш ефективних методів пост стресової реабілітації є групова робота. Суттєвою вимогою для поєднання людей в одну реабілітаційну групу є їхній спільний суб'єктивний досвід. Психологічна робота на перших етапах розгортання симптоматики травматичного стресу за суттю є психопрофілактикою можливого розвитку ПТСП. Така робота розпочинається центрами кризової психології заздалегідь. Головний принцип поводження з потерпілими, які мають засвоїти всі залучені до рятувальних робіт фахівці, - це необхідність цілковитого й безумовного прийняття відповідальності за всі дії щодо врятованих. Другий етап розвитку травматичного стресу включає механізм єднання людей, що разом пережили трагедію. Підтримка цього процесу психологом є необхідною. Визнання ПТСП- синдрому дає змогу перейти до практики специфічної єдиної ПТСП-реабілітації. Такого роду реабілітаційна робота спирається значною мірою на використання засобів раціональної терапії. В індивідуальній роботі - це емоційне реагування при переказі найважливіших для пацієнта подій життя, потім з'ясування почуттів щодо подій, які сталися, і відокремлення їх від фактів, що мають травмуючий зміст. В груповій роботі - це зниження напруження переживання пацієнтом унікальності свого стану при зіткненні з такими ж проблемами в інших людей, висвітлення об'єктивної картини розгортання подій, що стали травмуючими, порівнянні та взаємоуточненні деталей, як вони зафіксувались у пам'яті різних учасників подій.