- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 8
та неповні відомості про її причини і умови, через що і показники прогнозів потрібно сприймати як умовні. Не знаючи досконало причин і умов злочинності, не можна предметне прогнозувати дію її чинників. За відсутності конкретних об'єктивних даних стосовно діяльності щодо запобігання злочинності уявлення про цю діяльність складається «за фактом» штучного «скорочення» злочинних проявів. За названих умов прогнозування результатів запобіжної діяльності фактично не можливе.
У навчальній та навчально-методичній літературі на загальному рівні визначені форми, засоби, загалом тактика діяльності щодо запобігання злочинності. Вказані розробки інколи називають методикою, хоча для цього немає достатніх підстав. Методика — це науково-обґрунтований визначений для кожної операції запобіжного процесу порядок вибору та застосування найбільш доцільних запобіжних заходів, умов їх реалізації, забезпечення високої результативності, оцінки останньої стосовно реального запобіжного впливу.
Головними недоліками цієї частини організації запобігання злочинності є:
— неповнота розроблення конкретної запобіжної тактики стосовно кожного виду злочинів, щодо яких у цьому є потреба;
невикористання повною мірою окремих видів запобіжних за ходів, насамперед контролю за поведінкою, соціально-психо логічного громадського впливу, зміни соціальних умов буття тощо;
недостатня деталізація методичного забезпечення стосовно способів та прийомів застосування заходів;
— недостатня адресна прив'язаність заходів до конкретних детермінантів, на скорочення дії яких ці заходи мають впливати, що є переважно наслідком недостатнього знання про зазначені детермінанти як про об'єкти запобіжного впливу.
Вкрай вразливим місцем діяльності щодо запобігання злочинності в Україні є зовсім неприйнятне організаційно-структурне та кадрове її забезпечення. Це стосується визначення суб'єктів діяльності, організаційного та штатного забезпечення можливостей її здійснення, досягнення у ній бажаних результатів. Визначення суб'єктів безпосереднього здійснення запобіжної діяльності має два організаційних підходи: 1) визначення спеціалізованих підроз-
362
Теорія запобігання злочинності
ділів і виконавців; 2) покладення функцій запобіжної діяльності на всі підрозділи поряд із виконанням інших функцій. У період діяльності органів внутрішніх справ у 70-х — на початку 80-х років XX ст. у їхній структурі була утворена та діяла окрема служба профілактики, основу якої становили інспектори профілактики та дільничні інспектори. На етапі зламу багатьох напращовань системи органів внутрішніх справ, що цілеспрямовано проводився у 1983-1985 рр. тодішнім міністром В. В. Федорчуком, цю службу було ліквідовано на підставі того, що профілактикою мають займатися всі служби. А всі — це значить персонально і відповідально — ніхто. За радянських часів після відставки В. В. Федорчука службу профілактики не було відновлено. І в суверенній Україні прийнято другий підхід, коли функції профілактики покладено на всі служби поряд із виконанням ними інших службових обов'язків. Значне навантаження основною профільною діяльністю, показники якої визначають оцінку роботи, серед яких не передбачено показників запобігання злочинам, неконкретизовані обов'язки та відсутність спросу за здійснення цієї діяльності призвели до її значного послаблення, фактично — до розвалу. Крім того, в країні діяльність щодо запобігання злочинності фактично покладається лише на органи внутрішніх справ, а в них ця робота професійно не організована. Через знеособлення діяльності щодо запобігання злочинності і фактично її недооцінку знизився рівень навчання особового складу з запобіжної тематики, його навчально-методичне забезпечення, передусім методичними рекомендаціями. У цілому професійний рівень цієї діяльності значно знизився порівняно з періодом 70-80 років XX ст.
Інформаційне забезпечення запобіжної діяльності знаходиться на низькому рівні. Потрібна для забезпечення цієї діяльності інформація, передусім про причини, умови, інші детермінанти злочинності, окремих ЇЇ видів, відсутня, через що вона не піддається аналізу і не враховується при розробці та здійсненні заходів щодо удосконалення організації запобігання злочинності.
Ще у 1999 р. до Кабінету Міністрів України Академією правових наук було подано наукові розробки щодо причин і умов деяких видів злочинності з пропонуванням розроблення наукових засад створення Державної автоматизованої системи кримінологічної
363