§ 3. Класифікація детермінантів злочинності

Зрозуміти процес детермінації злочинності та роль у ньому різних детермінантів допомагає їх класифікація. Вона може прово­дитися за різними критеріями: функціональне призначення, рівень функціонування, сфера дії, значення в процесі детермінації та ін.

За функціональним призначенням, тобто за функцією, яку в певній ланці або у системі детермінації в цілому виконують детер­мінанти, вони поділяються, як уже зазначалося, на причини, умови, корелянти, детермінанти іншого (не кореляційного) зв'яз-

211

Глава 5

ку. Функціональну роль (призначення) кожного з названих різно­видів детермінантів вже було охарактеризовано у попередніх па­раграфах. Тут потрібно наголосити, що в кримінологічній літера­турі не заперечується поділ детермінантів за функціональною рол­лю. Інша річ, які саме детермінанти потрібно відносити до причин злочинності. Нами обстоюється погляд, що кримінологія, як і будь-яка галузева наука, не може змінювати термінологічне зна­чення поняття, яке належить іншій науці. Зокрема, не можна змінювати значення поняття «причина», якою може бути назва­ний лише детермінант, що безпосередньо продукує, породжує (у широкому розумінні¹) наслідок, у цьому разі — злочинність. Такими безпосередніми детермінантами щодо злочинності та зло­чинних проявів є лише негативні елементи або, як їх ще часто на­зивають, «дефекти» свідомості: суспільні, групові, індивідуальні. Інша річ, що цією безпосередньою ланкою причинності не обме­жується причинний комплекс злочинності. До нього входять причини антисуспільного формування свідомості, виникнення та підтримки негативних, криміногенних елементів. Але відповідно до злочинності, злочинної поведінки ці елементи відіграють функцію не причини (вони безпосередньо не породжують злочинність або злочинну дію), а умови, яка сприяє злочинності, вчиненню злочину через обумовлення їх причин. У свою чергу ці умови сприяння злочинності мають свої причини. Це, як правило, соціальні, соціально-економічні, соціально-політичні, суспільно-управлінські процеси і явища більш високого рівня. Ми їх нази­ваємо соціальними передумовами. Між ними та злочинністю існує кілька рівнів, ланок детермінації та причинності, але у детер-мінаційному та, певною мірою, причинному комплексі, що обумовлюють злочинність, вони, безперечно, перебувають. Мова йде, наприклад, про помилки та інші недоліки економічного і соціального розвитку, суспільно-політичних та економічних трансформацій, управління суспільством, у тому числі організа­ційно-управлінських, адміністративних та інших реформ.

Основною помилкою в диференціації детермінантів за функ­ціональним призначенням є, як вже було зазначено, наділення

¹ Ярмьш Н. Н. Зазнач, праця. — С. 70-77.

212

Теорія детермінації злочинності

функцією причини злочинності детермінантів останньої, які відпо­відно до неї не відіграють причинну функцію. Зазначені помилки за механізмом спричинення, який вони вибудовують, можуть мати три основних варіанти:

а) наділення функцією причини умов негативного формування особи, її свідомості або умов реалізації цих негативних елементів свідомості, тобто заміна причини комплексом причин всієї систе­ ми детермінації злочинності, що призводить до розмивання понят­ тя причини;

б) наділення функцією причини і самої причини, і ситуації, в якій вона реалізується, тим самим до причинного елемента вклю­ чається і те, що знаходиться та діє поза людиною, за що вона не може нести відповідальності;

в) різновидом попереднього варіанту, який належить визначному російському кримінологу А. І. Долговій, є визнання причиною зло­ чинності та злочинного діяння не елементів свідомості, що їх проду­ кують, або ситуації, в якій ці елементи реалізуються, а взаємодії між ними. Таке трактування поведінки не нове. Воно з'явилося ще на початку XX ст. у психологів, які заперечуючи повну «свободу волі» людини у виборі поведінки, вказували на її залежність від тієї ситу­ ації, в якій вона реалізується, у формі взаємодії з останньою. Проти такого пояснення взаємодії не слід заперечувати. Справді, людина у виборі поведінки залежить від конкретної ситуації і в цьому значенні взаємодіє з останньою. Але сама по собі взаємодія — це механізм реалізації елементів свідомості, а не причина такої реалізації. Один із класиків стверджував, що сама взаємодія — це пустота, більше того — вибір поведінки у певній ситуації, у тому числі складній або сприяючій, лише ускладнює чи спрощує вибір, але не визначає вибо­ ру. Останній у кінцевому рахунку залежить від спроможності люди­ ни вчинити вибір правомірний або протиправний, у тому числі злочинний. Цю спроможність надає свідомість людини, зміст та рівень її формування, досвід реалізації в індивідуальному психо­ логічному та психофізіологічному комплексі.

Слід підкреслити, що правильне визначення елементів де­термінації, які мають причинну функцію, у підсумку має не термінологічне значення. Причина — це головний елемент спри­чинення, на разі — спричинення злочинності. Тому щодо нього ма-

213