- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 9
ни, підсистеми передвіщення її активності та діяльності саме в тій частині, яка виявляється у злочинному прояві. Звідси обґрунтовується принципова поширеність стосовно зазначеного різновиду основних закономірностей і правил, що властиві всій системі. По-друге, принцип системності вимагає, у свою чергу, розглядати прогнозування індивідуальної злочинності поведінки як закінчену систему, всі елементи якої мають бути підкорені одній (результуючій) меті — забезпеченню ймовірного прогнозу злочинного прояву.
Прогнозування індивідуального злочинного прояву підкорене також принципу наступності, який полягає у тому, що в процесі розроблення методики і організації прогнозування мають бути виявлені та адекватно сприйняті поняття, уявлення та закономірності, встановлені на цей момент наукою стосовно об'єкта прогнозування — злочинного прояву, в тому числі щодо його структури, механізму, зовнішніх ознак і характеристик.
Важливішим щодо індивідуального прогнозування людського прояву в цілому, включаючи злочинний прояв, як і щодо будь-якого прогнозування, є принцип імовірності. Сутність його у тому, що при оцінці події, факту, істинність якого попередньо невідома, слід керуватися тією її інтерпретацією, яка здається найбільш вірогідною та прийнятою, на користь якої свідчать більш впевнені факти, навіть передбачувані. Видатний кримінолог сучасності В. М. Кудрявцев багато років тому вказав на декілька рівнів прояву ймовірності у злочинній поведінці, у тому числі на наявність у ній зв'язку між потоками інформації та волевим рішенням, який забезпечується «ймовірнісним механізмом» мозку, що сприймає певну систему, тенденцію, закономірності інформації ззовні та використовує її у передбачувальних цілях1.
З імовірністю прогнозування індивідуальної поведінки пов'язані принципи відносності та багатозначності. Передбачення об'єктів, що формуються, розвиваються та проявляються за ймовірнісними закономірностями, не може бути абсолютним, із точністю до 100 %. Конкретне співвідношення у кожний момент діалектичне пов'язаних між собою можливого та ймовірного,
1 Кудрявцев В. Н. Причшшость в криминологии. — М., 1968. — С. 120-124.
404
Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...
вірогідного і реального, міра ймовірності, що обумовлюється характером прогнозованого об'єкта, повнотою та якістю прогностичне значущої інформації про нього, а також здатністю до її точного виміру, визначають рівень відносності результатів прогнозу, ступінь його наближеності до абсолютного.
Імовірність виявляється не лише стосовно відносності результату, а й у можливості отримання різних його варіантів. Відображаючи об'єктивно існуючу багатоваріантність поведінки людини, що залежить від низки об'єктивних та суб'єктивних обставин, прогноз такої поведінки також не може бути однозначним. Він має певну відносну визначеність лише щодо цієї сукупності обумовлюючих його ознак, обставин, та й то — на певний момент. З плином часу можуть змінюватися не лише кількісні параметри результату прогнозу, що впливають на підвищення або пониження його надійності та міри ймовірності здійснення, але й висновок щодо суті прогнозованої поведінки.
У процесі прогнозування потрібно враховувати також можливість впливу самої процедури прогнозу на його об'єкт. Практика свідчить, що передпрогнозне його оцінювання, виконання прогнозної процедури та нерідко заходи, що вживаються відразу після прогнозу згідно з ним, як правило, не залишають об'єкт байдужим до нього, викликають певні реакції об'єкта, що змінюють його первісний стан та впливають на міру підтвердження прогнозу.
За своєю головною методологічною спрямованістю прогноз індивідуального злочинного прояву належить до типу пошукових, за якого прогнозування стану об'єкта здійснюється через умовне продовження на майбутнє тенденцій його розвитку в минулому та сучасному. При цьому деякі нетипові обставини, що можуть вплинути на цю тенденцію (створити перепони, пришвидшити або загальмувати) або умовно зовсім не беруться до уваги, або створюється інструмент (апарат) оцінювання їхнього ймовірного прояву і впливу. Такий прогноз звичайно відповідає на питання, чи відбудуться ймовірно прогнозовані зміни поведінки, чи стане вона такою при збереженні умов або їхній імовірній зміні.
На підставі розглянутих методологічних принципів та настанов, а також конкретних цілей прогнозування індивідуального зло-
405