- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 4
Показники злочинності підлягають вимірюванню для отримання уявлення про її розміри, міру змінюваності, ймовірність та величину майбутнього прояву, а також для розроблення відповідно до цього предметних заходів щодо запобігання та протидії злочинним проявам.
Вимірювання злочинності за основними ЇЇ параметрами здійснюється насамперед через збір та накопичення офіційних статистичних показників за формами державної статистики. Функцію реєстрації та накопичення інформації щодо проявів злочинності виконують окремі підрозділи в органах внутрішніх справ (чергові частини і відділи оперативної інформації) та в органах прокуратури. У судовій системі ведеться статистичний облік осіб, стосовно яких постановлені вироки судів за розглянутими кримінальними справами (судова статистика).
Державні статистичні звіти нерідко за потребою доповнюють даними відомчого обліку деяких показників проявів злочинності, їх вимірювання інколи відбувається за результатами спеціальних вибіркових досліджень, які проводяться із дотриманням загальних правил статистики.
До основних показників злочинності, що піддаються статистичному вимірюванню, в кримінології відносять рівень, інтенсивність, динаміку, структуру, географію. Спеціальними кримінологічними дослідженнями вимірюються й інші показники злочинності, наприклад: «ціна» злочинності, тобто збитки, які вона заподіює, та витрати на протидію їй; міра зв'язку злочинності з окремими чинниками, що її обумовлюють; латентність, яка означає прихованість, невиявлешсть певної частини злочинності тощо.
Рівень злочинності — це визначена в абсолютних числах загальна кількість злочинів та осіб, які їх вчинили, вчинених на певній території (країна, місто, район) за певний проміжок часу.
Згадані показники (кількість злочинів і кількість осіб, які їх вчинили) визначають кількісний розмір (міру) злочинності. Абсолютні числа дають уявлення про ЇЇ реальне поширення в умовах певного місця та часу. Важливо відзначити, що для адекватного уявлення про рівень злочинності потрібні саме два названі кількісні показники: про вчинені злочини та про осіб, які їх вчинили. Врахування лише одного з них може дати викривлене уявлен-
156
Теорія злочинності
ня. Це пов'язано з тим, що один злочин можуть вчинити декілька осіб (група). З іншого боку, одна особа може вчинити декілька окремо зареєстрованих злочинів.
Рівень злочинності в Україні у 2006 р. позначався такими даними: всього зареєстровано 420,9 тис. злочинів, у зв'язку з їхнім вчиненням виявлено 214,5 тис. осіб1. Тобто на одну виявлену особу припадає в середньому майже два злочини, що свідчить про вчинення певною частиною осіб кількох злочинів.
Інколи в кримінологічній літературі рівень злочинності називають станом злочинності. Така думка не точна, оскільки категорія «стан» не обмежується кількісним виміром об'єкту, а свідчить й про його становище, яке вимірюється також якісними показниками.
Слід також застерегти від того, щоб рівень злочинності визначати за показниками судової статистики. Остання, як уже відзначалося, свідчить про кількість осіб, стосовно яких винесено судові вироки у кримінальних справах. У 2005 р. остання становила 176,9 тис. осіб (на 13,6 % менше ніж у 2004 р.). Ці дані не тотожні не лише кількості вчинених та зареєстрованих злочинів, а й кількості осіб, які їх вчинили. Тому що не за кожним проявом, що зареєстрований як факт вчинення злочину, з передбачених у законі підстав порушують кримінальну справу. Частину кримінальних справ також на законних підставах припиняють у процесі та за результатами досудового слідства. Одним словом, до суду надходять кримінальні справи про злочини, кількість яких не збігається (як правило, менша) із кількістю зареєстрованих зло-
1 Тут і далі, якщо інше не обумовлено, наводяться дані офіційної статистики з таких джерел: Злочинність в Україні. Статист, зб. // Держкомстат України. — К., 1998; Експрес-іпформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1996 р. — К., 1997; Експрес-іпформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 1997 р. — К., 1998; Експрес-іпформація про стан злочинності па території України за 12 місяців 1998 р. — К., 1999; Екс-прес-інформація про стан злочинності па території України за 12 місяців І999 р. — К., 2000; Експрес-іпформація про стан злочинності па території України за 12 місяців 2000 р. — К., 2001; Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2001 р. — К., 2002; Експрес-інформація про етап злочинності на території України за 12 місяців 2002 р. — К., 2003; Експрес-іпформація про етап злочинності на території України за 12 місяців 2003 р. — К., 2004; Експрес-іпформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2004 р. — К., 2005; Експрес-іпформація про етап злочинності па території України за 12 місяців 2005 р. — К., 2006; Експрес-іпформація про етап злочинності па території України за 12 місяців 2006 р.— К., 2007; Злочинність в Україні. Статист, зб. // Держкомстат України. — К., 2001.
157