- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 5
сфер: соціальної, управлінської та ін. Детермінанти — причини різних сфер об'єднуються у причинні групи, системи спричинення злочинності в цілому. Інколи крім критерію функціонального призначення застосовують ще й критерій значення у процесі детермінації. З чим це пов'язано? Було зазначено, що виникнення та формування негативних елементів суспільної свідомості та свідомості окремих осіб, які виступають як безпосередні причини злочинних проявів, як і будь-які інші суспільні процеси і явища, пов'язані з наявністю та реалізацією суспільних протиріч, зокрема їхніх негативних сторін. За своїм значенням суспільні протиріччя у філософії поділяються на корінні, головні, другорядні, а також на суперечності, що притаманні будь-якому розвитку і реалізуються у процесі останнього, та антагоністичні, які потребують спеціальних зусиль суспільства щодо їх подолання. Відповідно до цього детермінанти, виникнення або реалізація яких пов'язані з певними суперечностями, також поділяють подібним чином. Тому інколи мова йде про корінні, основні та другорядні, головні та не головні причини злочинності, а також про головні, першочергові та другорядні, близькі та віддалені умови, що сприяють злочинності. Загалом такий поділ можливий, проте потрібно мати на увазі, що він відносний і не може порушувати функціональне призначення детермінанта. Якою б другорядною не визнавалася причина, вона не втрачає свого причинного продукуючого призначення і не перетворюється в умову. Так само, якого б корінного чи головного протиріччя не торкалася умова, що сприяє злочинності, вона не перетворюється на її причину, не змінює свого обумовлюючого, але не спричинюючого призначення.
Уявлення про конкретний зміст детермінантів злочинності поповнимо розглядом їхньої системи щодо сучасної злочинності в , Україні.
§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
У попередній главі наведено результати аналізу стану злочинності в Україні за останнє десятиріччя XX — перші роки XXI ст. Офіційна статистика свідчить про стабільну тенденцію скорочення злочинності в Україні, починаючи з 1996 р., яка переривала-
218
Теорія детермінації злочинності
ся на короткий час і зовсім незначно (+1,5 %) у 2000 р. та більш помітно (+23,5 %) у 2003 р. У 2004-2006 рр. знову спостерігається скорочення злочинності. Наведені зміни стану злочинності були в основному результатом маніпуляції у практиці реагування на повідомлення про злочини у 2003-2004 рр., зміни законодавства, зокрема у 2005 р. Виявилося, що з 1996-1997 рр., коли започаткувалося скорочення злочинності, невпинно, з року в рік, значно зменшувалася питома вага заяв і повідомлень про злочини, за якими порушували кримінальні справи. Разом з тим, у 2005 р. було справді досягнуто скорочення кількості деяких видів злочинів, передусім тяжких.
Разом з тим аналіз стану та тенденцій основних детермінантів злочинності та їхньої дії у зазначений період не засвідчував радикальних позитивних змін, а навпаки — показники багатьох цих детермінантів погіршилися і мали б викликати зростання злочинності. Наведене обумовило спочатку на рівні гіпотези, а потім і на рівні наукової перевірки та узагальнення висновок про те, що негативний, у тому числі криміногенний, зміст суспільної свідомості, що спричинює злочинність загалом у країні, окремих соціальних групах, регіонах, а також за основними напрямами кримінальної активності в аналізований період мав би стати більш виразним, небезпечним, зі зростаючим злочинним потенціалом.
Аналіз засвідчив, що чинники, які обумовлюють ймовірний більш високий рівень злочинності у названий період, передусім ті, що належать до «кримінально-потенційної» частки суспільної свідомості та зокрема її соціально-психологічного сегмента, залежно від предметного змісту, обумовлюваної ними мотивації та спрямованості кримінальної активності, можна поділити за типовими сукупностями на три основні групи:
детермінанти соціально-економічного, політичного, органі заційно-управлінського, нормативно-правового, соціально-психо логічного змісту, що обумовлюють злочинність та інші правопору шення у сфері економіки, управління, службової діяльності;
детермінанти в основному соціально-економічного, а також відповідного йому соціально-психологічного, культурологічного, морально-етичного змісту, значною мірою продуковані чинника ми першої групи, передусім матеріальними негараздами та со-
219