- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 4
можуть істотно різнитися, але головне, що злочин є результатом спільної діяльності всіх співучасників і при цьому кожен із них докладав свої зусилля, зробив свій внесок у вчинення злочину виконавцем1. Особливе значення для розуміння характеру спільної злочинної діяльності у разі співучасті має розгляд автором причинного зв'язку між діями співучасників і злочином, який вчинив виконавець, зокрема положення про те, що цей зв'язок за співучасті має опосередкований характер, оскільки діяльність виконавця злочину перебуває у залежності від попередньої діяльності інших співучасників2. Принципово важливе значення для визначення множинності характеру злочинної діяльності за співучасті має розгляд М. І. Пайовим особливостей інтелектуальної ознаки умисної вини співучасників, зокрема положення про те, що виконавець не обов'язково повинен усвідомлювати злочинну діяльність усіх і окремо кожного із співучасників у повній мірі, але він повинен усвідомлювати хоча б найближчу «ланку» діяльності співучасників; досить того, щоб співучасники усвідомлювали хоча б у родових рисах властивості злочину і розуміли, що сприяють його вчиненню3.
Використання зазначених, безперечно важливих положень для визначення сутності та поняття злочинної діяльності досі обмежувалося тим, що згідно зі ст. 26 КК України, яка визначає співучасть у вчиненні умисного злочину, інститут співучасті трактувався, як правило, таким, що стосується одного конкретного злочину, а не декількох злочинів, об'єднаних єдиною злочинною діяльністю. У Коментарі 2004 більш чітко пояснюється, що за допомогою інституту співучасті, тобто наведених вище положень, вирішуються питання і про відповідальність (підстави, межі та ступінь) осіб, які беруть участь у вчиненні злочинів (не одного конкретного злочину. — Авт.) організованими злочинними групами або злочинними організаціями4.
1 Коментар 2004. - С. 83.
2 Там само. — С. 84.
3 Там само. — С. 85.
4 Там само. - С. 81.
148
Теорія злочинності
Це положення вкрай важливе для розуміння того, що злочини організованих злочинних груп та злочинних організацій е організованою злочинною діяльністю, ознаки якої мають бути визначені для ідентифікації організованого характеру зазначених злочинів. Визначення та характеристика у ст. 27 КК України серед видів співучасників організатора вчинення злочину та його функціональних різновидів, а також відповідний коментар до цієї статті дають змогу виокремити у злочинній діяльності, принаймні відповідно до організованих угруповань, ЇЇ організаційну частину, яку виконує організатор (організатори) цієї діяльності.
Наведене дає можливість зробити деякі висновки. У чинному кримінальному законодавстві України та у науково-практичних коментарях до нього більш широко використовується категорія злочинної діяльності, зокрема під час розгляду стадій вчинення злочину, насамперед підготовки до злочину, а також інституту співучасті, її організованих форм; наводяться деякі ознаки та інші характеристики цієї діяльності, проте визначення поняття «злочинна діяльність» не дається. Залишаються нез'ясованими такі положення: достатність підстав для фактичного ототожнення злочину, злочинного вчинку і злочинної діяльності, включаючи розглядання злочину як діяльності; відмінність поняття «злочинна діяльність», що вживається під час розгляду стадій вчинення злочину, від злочинної діяльності, як однієї з форм вчинення злочину (злочинного прояву); застосування категорій інституту співучасті до декількох злочинів, об'єднаних єдиною злочинною діяльністю. Вирішення цих та інших питань пов'язане з проблемою визначення кримінально-правового поняття злочинної діяльності та його нормативного відображення у кримінальному законодавстві. Необхідність розв'язання цієї проблеми неодноразово ініціювалася та обґрунтовувалася автором Курсу1, проте досі не знайшла вирішення. Спробуємо окреслити методологічні положення її предметного розв'язання.
1 Закалюк А. П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2001. — № 4. — С. 24-26; Закалюк А. П. Організована злочинна діяльність: сутність та потреби нормативного визначення // Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матеріали міжнар. паук.-практ. конф. — X., 2002. — С, 61-64.
149