- •Закалюк а. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн.
- •Глава 1 • • '.-•• ,;.•,;,-.--...- • . Г •- '•'
- •Глава 1
- •Глава 1 ••••••«-і і V;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 . ,іг.
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ;
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 і
- •Глава 3 ; «-і
- •Глава 3 •..,-, '
- •Глава 3 '
- •Глава 4 ; :.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ..-••••
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : "
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 ,; , ;
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 " ; "
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 3. Класифікація детермінантів злочинності
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 4. Основні детермінанти злочинності у сучасному українському суспільстві
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 •
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 .....
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7 •. ?
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •3. Суб'єкти, функції та повноваження яких не мають цільового спрямування щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, але їх діяльність принагідно впливає на відповідні запобіжні процеси.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8 , ;
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 : - '. • • • •.-.,..,.•• •.••• • . - ,--• .- , • . .. .-•;*
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9 • • .;••
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 1. Поняття, предмет і система кримінології 12
Глава 1
Кримінологічні знання другої — четвертої структурних груп доцільно класифікувати з одночасним групуванням стосовно окремих видів (підвидів) злочинності.
Наведена структура кримінологічних знань є основною. Вона доповнюється, деталізується залежно від конкретних завдань і цілей кримінологічного дослідження, його результатів та в процесі їх реалізації, зокрема засобами практичної діяльності. Структура кримінологічних знань для навчальних цілей має бути окремо пристосована відповідно до програми навчального курсу «Кримінологія».
ф 4. Проблеми і завдання сучасної української кримінології -^
Кожна наука має розвиватися на певних організаційних засадах. В Україні організація та координація наукових досліджень у галузі держави і права покладена на Академію правових наук. Для здійснення цієї функції в Академії утворені координаційні бюро з кожної галузі юридичної науки. Своєю організаційно-коорди-наційною діяльністю вони охоплюють всі наукові установи, вищі навчальні заклади, де ведуться наукові дослідження у галузі держави і права, незалежно від відомчого підпорядкування цих установ та закладів. Так визначено Указом Президента України про утворення Академії правових наук, а також ЇЇ Статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.
Серед наявних координаційних бюро є й Координаційне бюро з проблем кримінології, яке у 2002 р. розробило і схвалило Концепцію розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI ст. Цей документ опублікований в Інформаційному бюлетені, який видає Координаційне бюро з проблем кримінології1. Концепція визначила: 1) сучасні ключові проблеми кримінологічної науки і практики, з якими вони вступили у XXI ст.; 2) основні проблеми і завдання кримінології, які визначені на основі прогнозних передбачень розвитку кримінологічної обстановки в країні на початку XXI ст.; 3) потреби і завдання розвитку та самоудосконалення кримінологічної науки.
1 Інформаційний бюлетень Координаційного бюро з проблем кримінології Академії правових наук України. - К„ 2002. - № 5.
34
Поняття, предмет і система кримінології
Концепцією до основних проблем української кримінології на перше десятиріччя XXI ст. віднесені такі.
1. На передбачуваний період основною для української кримінології залишається проблема злочинності. У цій проблемі визначальними, принаймні на найближчі декілька років, будуть не-вирішені на сьогодні проблеми забезпечення адекватного уявлення про сутність та розміри в Україні злочинності, насамперед організованої, а також у сфері економіки та системах управління, корупції, «відмивання» коштів, здобутих злочинним шляхом, транснаціональної злочинності.
Реалізація цієї масштабної комплексної проблеми та її складових потребуватиме від кримінологічної науки наукового забезпечення такого:
Нового теоретичного осмислення феномену злочинності, її чинників, особи та механізму злочинної поведінки, запобігання останній.
Доведення невідповідності нинішньої відомчої та обґрунту вання необхідності нової державної системи реєстрації інформації про вчинення діянь з ознаками злочину, незалежної від відомств, які повинні реагувати на цю інформацію та несуть відповідаль ність за повне і швидке розкриття злочинів.
Розроблення системи захисту кримінологічними засобами конституційних прав та свобод людини і громадянина від злочин них посягань, а також від упереджених протиправних і навіть зло чинних дій у процесі порушення кримінальної справи, розкриття та розслідування злочинів, застосування запобіжних та інших про цесуальних заходів, унеможливлення орієнтації при цьому на політичні, комерційні, інші особисті та групові інтереси.
Розроблення сучасної стратегії протидії злочинності, на самперед організованій, економічній, пов'язаній з корупцією, неза конним обігом наркотиків, насильницькій злочинності, у тому числі «на замовлення», корисливій та насильницько-корисливій, а також серед раніше засуджених та неповнолітніх. При цьому:
— протидія організованій злочинності має обґрунтовуватися передусім у тих галузях економіки та сферах суспільного життя, де вона як організована злочинна діяльність може здобувати великі кошти, «відмивати» їх, користуватися високим рівнем та значни-
35