Глава 9

• передбачення згідно з цими тенденціями зміни кількості, структури та кримінологічних характеристик осіб, із числа яких поповнюються злочинці;

• узагальнені висновки щодо загроз злочинності у часовому, територіальному, структурному (за видами) та особистісному вимірі, а також стосовно співвідношення цих загроз та небезпеки від них в основних сферах життєдіяльності суспільства;

• потреби та конкретні адресати зміни (удосконалення) діяль­ ності щодо запобігання та протидії злочинності і управління цією діяльністю.

Узагальнення теорії і сучасної практики кримінологічного про­гнозування в Україні на соціальному рівні засвідчує, що методич­не його забезпечення уже тривалий час обмежується застосуван­ням трьох методів: найчастіше екстраполяції і рідше — моделю­вання та методу експертних оцінок.

Метод екстраполяції побудований на застосуванні методів ста­тистичного аналізу динамічних рядів для виявлення загальних тенденцій зміни об'єкта, що має кількісні показники, наразі злочинності, та їх продовження у майбутнє. Головними умовами застосування цього методу щодо кримінологічного прогнозування є відносна незмінність законодавства, практики його застосуван­ня, передусім практики реєстрації злочинів, а також відносна стабільність головних детермінантів, що обумовлюють злочинні прояви. За цих умов тенденцію динаміки злочинності за попе­редній час та нинішній період можна умовно продовжити (екстра­полювати) на майбутнє. Екстраполяція дає можливість отримати ймовірне уявлення про майбутній кількісний стан злочинності, її зростання чи скорочення. З урахуванням того, що теорією і прак­тикою підтверджено поширення на масу злочинів, вчинених за певний період на певній території, закону великих чисел, екстра­поляцію показників злочинності визнають достатньою для її еле­ментарного, тобто найпростішого, прогнозування.

Екстраполяція, залежно від умов і способів її проведення, може бути простою, складовою та складною. За простої екстраполяції продовженню на майбутнє підлягає динамічний ряд кількісних показників злочинності в цілому: її рівня, коефіцієнтів інтенсив­ності (поширення на певну кількість населення), відносних показ-

398

Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності...

ників динаміки (зростання або скорочення), в тому числі щодо базового періоду або порівняно з попереднім періодом. Складова екстраполяція проводиться щодо структурних частин злочин­ності — її видів, окремих частин, виділених за певною ознакою злочинності: місця, часу, суб'єкта, об'єкта, мотиву, способу вчинен­ня злочину тощо. Складова екстраполяція дає змогу прогнозувати зміну показників найбільш поширених, небезпечних, інших видів злочинів, що представляють підвищений інтерес. Складова екст­раполяція часто проводиться паралельно з простою з метою отри­мання додаткової інформації щодо загального прогнозу злочин­ності. Наприклад, для прогнозування показників її видів, що найбільш поширені або мають більшу динаміку зміни. Більш пока­зовою є складна екстраполяція, за якої не лише виявляються додаткові прогностичні показники окремих видів злочинності, як за складової ЇЇ форми, а й визначаються їх залежності, можливий майбутній вплив на прогнозовані показники злочинності в цілому. Завдяки цьому зазначені показники можуть певним чином корегу­ватися, уточнюватися порівняно з показниками простої екстрапо­ляції.

Метод моделювання у кримінологічному прогнозуванні засто­совується за загальними принципами та умовами його викори­стання для пізнання певних, як правило, системних соціальних процесів, явищ, відносин, щодо яких недостатньо інформації. Сутність цього методу полягає у створенні моделі, що відтворює системну структуру, зв'язки та закономірності об'єкта пізнання. Уявлення про останні є результатом попереднього системно-структурного вивчення об'єкта, отримання знання щодо названих його характеристик. При цьому знання про окремі з них може бути більш повним, про інші — неповним або навіть недостатнім, а щодо деяких — майже відсутнім. Під час побудови моделі об'єкта інформація щодо його структур з неповним, недостатнім або май­же відсутнім знанням компенсується за рахунок загального знан­ня щодо його сутності, функціонального призначення, внутрішніх зв'язків, закономірностей. На підставі цього компенсованого знан­ня прогнозується ймовірний стан структур, не забезпечених належною інформацією. У процесі подальшого пізнання об'єкта інформація, отримана через компенсацію, уточнюється, оптималь-

399