право

рівнях: державному, галузевому і регіональному; нарівні з колективними договорами почали укладатися колективні угоди. У вказаному законі визначений порядок урегулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом і профспілкою. Цей закон вирішив питання узгодження інтересів працівників з власником або уповноваженим ним органом, питання участі трудових колективів у встановленні умов праці та здійсненні контролю за дотриманням законодавства про працю.

Законодавство передбачає різні форми взаємодії власника (або упо-

вноваженого ним органу) і профспілкових організацій:

спільне розв'язання питань на паритетних засадах (наприклад,

укладення колективного договору);

погоджувальний порядок розв'язання питань, тобто власник (або уповноважений ним орган) розв'язання певних питань повинен заздалегідь погодити з профспілковим органом (встановлення черговості надання від пусток, розв'язання питання про проведення понаднормових робіт, звіль нення працівника з ініціативи адміністрації і т.ін.);

розв'язання питань з участю профспілкового органу (профспілки залучаються до обговорення певних питань).

2. Колективні угоди і договори є локальними нормативними актами.

Колективна угода - це строкова угода, яка укладається на державному,

галузевому і регіональному рівні між власниками і органами, уповноваженими представляти працюючих, про встановлення нормативних положень з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів держави, працюючих і власників, а також уповноважених ними органів.

Колективний договір являє собою угоду між власником підприємства,

установи, організації (або уповноваженим ним органом) і трудовим колективом

141

найманих працівників з метою урегулювання:

виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, що вимагають додаткової регламентації з урахуванням особливостей праці на даному підприємстві, в установі, організації;

питань, неврегульованих чинним законодавством.

Колективний договір є різновидом колективної угоди, яка укладається на виробничому рівні. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств, незалежно від того, чи є вони членами профспілки.

Умови колективних договорів і угод є обов'язковими для сторін, що їх уклали, і для підприємств, на які вони поширюються.

Нормативна сутність колективних угод і договорів полягає в тому, що держава в певних межах надає їх сторонам право у встановленому порядку створювати локальні норми права. При цьому умови колективних договорів і угод не можуть суперечити чинному законодавству. Умови цих договорів і угод,

що погіршують у порівнянні з чинним законодавством становище працівників, е

недійсними, їх забороняється включати до договорів та угод.

Усі працюючі, а також новоприйняті на підприємство працівники повинні бути ознайомлені з колективним договором власником або уповноваженим ним органом.

Сфери укладення колективних договорів і угод різні. Колективні договори укладаються на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і господарювання, що використовують найману працю і мають права юридичної особи. Колективні договори можуть укладатися також в структурних підрозділах підприємств в межах компетенції цих підрозділів. Угоди укладаються на: а) державному, б) галузевому і в) регіональному рівнях на двосторонній основі.

Колективний договір укладається між власником (або уповноваженим ним органом) і профспілковими або іншими органами, уповноваженим на це трудовим колективом. А якщо такі органи відсутні, то трудовий договір укладається зі спеціально обраними та уповноваженими трудовим колективом

142

представниками працюючих.

Сторони угод залежать від рівня цих угод. На державному рівні сторонами

в генеральній угоді виступають: а) професійні спілки, що об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, і б) власники,

що об'єдналися з цією ж метою, або уповноважені ними органи, на підприємствах яких зайнята більшість найманих працівників держави.

На галузевому рівні сторонами угоди є: а) власники, об'єднання або уповноважені ними органи і б) профспілки, об'єднання профспілок або інших представницьких організацій працюючих, які мають відповідні повноваження,

достатні для ведення переговорів, укладення угоди і реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їх дії.

На регіональному рівні угода укладається між: а) місцевими органами державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і б) об'єднаннями профспілок або іншими уповноваженими трудовими колективами органами.

Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод від імені найманих працівників надається професійним спілкам, об'єднанням профспілок (в особі їх виборних органів) або іншим представницьким організаціям працюючих, наділених трудовими колективами відповідними повноваженнями. При наявності на підприємстві, на державному, галузевому,

територіальному рівнях декількох профспілок, їх об'єднань або інших органів,

уповноважених трудовими колективами на представництво, вони повинні сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору або угоди.

Закон забороняє ведення переговорів і укладення колективних договорів і угод від імені працівників політичними партіями, а також організаціями або органами, що створені або фінансуються власниками (уповноваженими ними органами).

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. Він укладається на основі генеральної, галузевих і регіональних

143

угод. У ньому деталізується і конкретизується чинне законодавство про працю з урахуванням специфіки даного підприємства, вирішуються питання, не врегульовані чинним законодавством і т.ін. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих,

трудових, соціально-економічних відносин, в тому числі щодо:

-зміни в організації виробництва і праці;

-забезпечення продуктивної зайнятості;

нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (премій і т.ін.);

- встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачене статутом);

-режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

-умов і охорони праці;

забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування,

організації оздоровлення і відпочинку працівників;

гарантій діяльності профспілкової або інших представницьких організацій працюючих і т.ін.

У зв'язку з тим, що законодавство встановлює тільки мінімальні гарантії для найманих працівників на всій території держави, колективний договір може передбачати додаткові у порівнянні з чинним законодавством і угодами гарантії і соціально-побутові пільги.

Угодами на державному рівні регулюються основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин, у тому числі відносно гарантій праці та забезпечення продуктивної зайнятості, мінімальних соціальних гарантій оплати праці і прибутків усіх груп і верств населення, які забезпечували б достатній рівень життя; розміру прожиткового мінімуму,

мінімальних нормативів, соціального страхування, трудових відносин, режиму роботи і відпочинку, умов охорони праці і навколишнього природного середовища, задоволення духовних потреб населення і т.ін.

144

Угодами на галузевому рівні регулюються галузеві норми, в тому числі щодо нормування і оплати праці, встановлення для підприємств галузі мінімальних гарантій заробітної плати, мінімальних соціальних гарантій,

компенсацій, пільг у сфері праці та зайнятості, трудових відносин, умов та охорони праці, житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування,

організації оздоровлення і відпочинку. Галузеві угоди не можуть погіршувати положення працюючих в порівнянні з генеральною угодою.

Угоди на регіональному рівні регулюють норми соціального захисту найманих працівників підприємств, включають більш високі в порівнянні з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги.

3. Укладенню колективних договорів і угод передують колективні пе-

реговори. Будь-хто зі сторін не раніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії колективного договору або угоди письмово повідомляє іншу сторону про початок переговорів. Інша сторона протягом 7 днів повинна почати переговори.

Порядок ведення переговорів з питань розробки, укладення або внесення змін до колективного договору або угоди визначається сторонами і оформлюється відповідним протоколом.

Для ведення переговорів і підготовки проектів колективного договору або угоди утворюється робоча комісія з представників сторін. Склад цієї комісії визначається сторонами. Сторони можуть переривати переговори з метою проведення консультацій, експертиз, отримання необхідних даних для вироблення відповідних рішень і пошуку компромісів.

Робоча група готує проект колективного договору, угоди з урахуванням пропозицій, що поступили від працівників, трудових колективів галузей,

регіонів, громадських організацій, і ухвалює рішення, яке оформляється відповідним протоколом.

Для урегулювання розбіжностей під час ведення колективних переговорів сторони використовують примирні процедури.

145

Якщо в ході переговорів сторони не дійшли згоди з причин, що не залежать від них, то складається протокол розбіжностей, в який вносяться остаточно сформульовані пропозиції сторін про заходи, необхідні для усунення цих причин, а також про строки поновлення переговорів. Протягом 3-х днів після складання протоколу розбіжностей сторони проводять консультації, формують зі свого складу примирну комісію, а при недосягненні згоди звертаються до посередника, обраного сторонами. Примирна комісія або посередник в строк до

7 днів розглядає протокол розбіжностей і виносить рекомендації за суттю спору.

При недосягненні згоди між сторонами відносно внесення рекомендації допускається організація і проведення страйків в порядку, що не суперечить законодавству України. Для підтримки своїх вимог при проведенні переговорів з розробки, укладення або зміні колективного договору або угоди профспілки

(інші уповноважені працівниками органи) можуть провести у встановленому порядку збори, мітинги, пікетування, демонстрації.

Проект колективного договору обговорюється в трудовому колективі і виноситься на розгляд загальних зборів (конференції) трудового колективу. У

випадку, якщо ці збори (конференція) відхилять проект колективного договору або окремі його положення, сторони поновлюють переговори для пошуку необхідного рішення. Строк цих переговорів не повинен перевищувати 10 днів.

Після цього проект загалом виноситься на розгляд зборів (конференції)

трудового колективу.

Після схвалення проекту колективного договору загальними зборами

(конференцією) трудового колективу він підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше ніж через 5 днів з моменту його схвалення.

Угода (генеральна, галузева, регіональна) підписується уповноваженими представниками сторін не пізніше ніж через 10 днів після завершення колективних переговорів (на відміну від колективних договорів, колективні угоди не виносяться на схвалення трудовими колективами).

Колективний договір і угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, вказаного в цих документах. Після закінчення

146

строку дії колективний договір продовжує діяти доти, доки сторони не укладуть новий або не переглянуть діючий, якщо інше не передбачене договором.

Галузеві і регіональні угоди підлягають повідомній реєстрації Мініс-

терством праці України, а колективні договори реєструються місцевими ор-

ганами державної виконавчої влади.

4. Контроль за виконанням колективного договору і угоди проводиться сторонами, які безпосередньо уклали їх, або уповноваженими ними представниками. При здійсненні контролю сторони зобов'язані надавати необхідну для цього наявну інформацію.

Сторони, що підписали колективний договір і угоду, щорічно в передбачені в них строки звітують про їх виконання. За порушення, що допускаються при укладенні та виконанні колективних договорів і угод, настає адміністративна та дисциплінарна відповідальність (аж до звільнення з посади).

На осіб, що представляють сторони, які ухиляються від участі в переговорах з укладення, зміни або доповнення колективного договору (угоди) або які умисно порушують 7-денний строк початку переговорів після отримання письмового повідомлення іншої сторони про початок переговорів, або не забезпечують роботу відповідної комісії у визначені сторонами строки,

накладається адміністративне стягнення - штраф у розмірі до 10

неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян. Ненадання інформації,

необхідної для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням договорів і угод, тягне адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до 5 неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян.

На вказаних осіб, з вини яких порушено або не виконано зобов'язання за колективним договором і угодою, накладається штраф у розмірі до 100

неоподатковуваних мінімумів прибутків громадян.

Указані справи про адміністративні правопорушення розглядаються судом.

На вимогу профспілки або іншого уповноваженого трудовим колективом

147

органу власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вжити заходи,

передбачені законодавством, до керівника, з вини якого порушуються або не виконуються зобов'язання за колективним договором або угодою. Зокрема, у

відповідності до ст. 45 КЗпП України на вимогу профспілкового органу, який за дорученням трудового колективу підписав колективний договір, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний розірвати трудовий договір з керівником або звільнити його з посади, якщо він порушує законодавство про працю і не виконує зобов'язання за колективним договором.

Тема 3. Трудовий договір

Питання

Поняття трудового договору. Умови його укладення.

Характеристика трудового контракту.

Порядок прийому на роботу.

Переведення на іншу роботу, їх види.

1. Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, або фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник або фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи (ст. 21 КЗпП України).

Згідно із Законом України від 24.12.99 р. "Про. внесення змін до Кодексу законів про працю України" КЗпП доповнений ст. 241 наступного змісту: "Реєстрація трудового договору. У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна в тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений в письмовій формі трудовий договір в державній службі зайнятості за місцем

148

свого мешкання в порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України".

Сторонами трудового договору виступають працівник, власник підприємства або уповноважений ним орган або фізична особа.

Трудовий договір є результатом взаємного волевиявлення сторін. Без взаємної волі сторін трудовий договір укласти неможна.

Працівником є будь-яка фізична особа, що володіє трудовою право-і

дієздатністю. Дані особи можуть стати суб'єктами трудового правовідношення лише в тому випадку, якщо здатні систематично виконувати певну міру праці,

тому трудова дієздатність виникає з 16-ти років, але за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Можуть, як виняток, прийматися на роботу особи,

що досягли 15 років, а в деяких випадках - і з 14-ти років (при умові виконання ними легкої роботи, що не заподіює шкоди здоров'ю і не порушує процес навчання, у вільний від навчання час) зі згоди одного з батьків або особи, що його замінює (ст. 188 КЗпП України).

іншою стороною трудового правовідношення, що надає громадянам роботу,

можуть бути підприємства, установи, організації (різних форм власності),

підприємці, громадянські об'єднання, релігійні організації.

Змістом трудового договору є умови, передбачені сторонами з приводу реалізації права на працю. Потрібно розрізнювати умови, що встановлюються законодавством, і умови, що виробляються сторонами. Останні, в свою чергу,

поділяються на необхідні (обов'язкові) і додаткові (факультативні).

Необхідними є такі умови, з яких сторони повинні обов'язково домовитися.

Якщо з них не буде досягнута згода, то не буде укладений трудовий договір.

Додаткові умови - це домовленості про надання гуртожитку, службового транспорту і т.п. Відсутність погодження з цих умов не виключає можливості існування трудового договору.

Трудові договори можуть бути укладені на різні строки:

на невизначений строк;

на визначений строк, встановлений за угодою сторін;

149

на час виконання певної роботи (ст. 23 КЗпП України).

2. У ч. З ст. 21 КЗпП України вказане, що особливою формою трудового договору є контракт.

Контракт - це строковий трудовий договір, який укладається в письмовій формі. Контракт є підставою для видання наказу або розпорядження про зарахування на роботу; інших документів, наприклад, заяви, не треба.

У контракті вказується: строк його дії, права і обов'язки сторін, обсяг роботи, вимоги до її якості, відповідальність сторін (в т.ч. матеріальна, мо-

ральна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови його розірвання, в т.ч. дострокового. Умови вирішення соціально-побутових проблем можуть встановлюватися за погодженням сторін. Наприклад,

відповідно до ст. 132 КЗпП України - за шкоду, заподіяну підприємству,

установі, організації під час - виконання трудових обов'язків працівники, з вини яких вона заподіяна, несуть матеріальну відповідальність в розмірі прямого дійсного збитку, але не більш їх середньомісячного заробітку, крім випадків,

коли законодавством вона передбачена в більшому, ніж цей заробіток, розмірі.

Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Одночасно законодавством встановлюються конкретні обмеження,

передусім, для роботодавця - в будь-якому випадку умови контракту не повинні погіршувати положення працівника в порівнянні із законодавством про працю.

Якщо в контракті будуть записані умови, що погіршують положення працівника, то вони визнаються недійсними. Так, недійсними будуть вважатися положення контракту про встановлення штрафних санкцій до працівника, який неналежним чином виконує обов'язки, передбачені контрактом.

Застосування трудового контракту можливе тільки у випадках, пере-

дбачених законодавством України. До речі, термін "законодавство", який

150