право

2)у соціально-культурній сфері;

3)в адміністративно-політичній області.

У галузі економіки державне регулювання здійснюється відповідними органами виконавчої влади та посадовими особами, їх компетенція і принципи діяльності визначаються законами та іншими нормативними актами. Систему органів виконавчої влади в цій області складають уряд України, міністерства і відомства.

До органів виконавчої влади в соціально-культурній сфері відносяться:

-міністерства;

-відомства;

-комітети науки і техніки, культури (в т. ч. засобів масової інформації,

друку, телебачення, радіомовлення, архівів), охорони здоров'я (в т. м санітарно-

епідеміологічної служби, фізкультури, туризму і т. ін.);

-органи державного управління в області праці, зайнятості та соціального захисту населення;

-міграційні служби.

Система органів державного управління в адміністративно-політичній області та в сфері підприємництва включають в себе органи, що здійснюють державне управління в області оборони, безпеки (в т. ч. органи прикордонної служби, зовнішньої розвідки, національне бюро розслідувань); органи внутрішніх справ (міліції, пожежної безпеки); юстиції; закордонних справ; в

області економіки (державна податкова служба, митна і нужба та ін.).

Служба - це один з видів платної, суспільно-корисної діяльності людей, в т.

ч. і в сфері управління.

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах і їх апараті та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів, з практичного виконання завдань і функцій держави.

Діяльність державних службовців в Україні регламентована Законом "Про державну службу" від 16.12.93 року.

Головним компонентом державної служби як юридичного інституту є

31

посада.

Посада - визначена структурою і штатним розкладом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладене встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадовими особами вважаються керівники і заступники керівників державних органів і їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих і консультативно-дорадчих функцій.

Посада визначає коло службових обов'язків, права і межі відповідальності державного службовця, вимоги відносно його професійної підготовки. Крім того, вона відображає зміст роботи, яку виконує службовець, встановлює його правовий статус.

Система посад будується за ієрархічним принципом, в її основу покладено 7

категорій посад службовців. Основними критеріями класифікації посад держслужбовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль І місце посади в структурі державного органу.

Відповідно до норм Закону України "Про державну службу" вказаним категоріям посад державних службовців присвоюється 15 рангів.

Ранг службовцеві присвоюється відповідно до його посади, рівня професійної кваліфікації і результату роботи.

На державних службовців покладаються передбачені чинним зако-

нодавством обов'язки та права. Більш конкретно вони встановлюються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються в посадових положеннях та інструкціях, які затверджуються керівниками відповідних державних органів в межах закону і їх компетенції.

32

Тема 2. Адміністративна відповідальність

Питання

1.Поняття адміністративного правопорушення,

його суб'єкти

і

склад.

2.Види адміністративних правопорушень.

3.Поняття адміністративної відповідальності і види адміністративних стягнень.

4.Порядок притягнення до адміністративної відповідальності.

1. Адміністративне правопорушення (проступок) - протиправна, винна

(умисна або необережна) дія або бездіяльність, що посягає на державний або громадський порядок, державну або колективну власність, права і свободи громадян, встановлений порядок управління, за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Адміністративний проступок як вид правопорушення відрізняється від злочину мірою суспільної небезпеки діяння.

Його потрібно відрізняти і від такого правопорушення, як дисциплінарний проступок, що пов'язаний з трудовою або службовою дисципліною працівників,

за який законодавством передбачена відповідальність в дисциплінарному порядку.

Юридичними ознаками адміністративного проступку є:

а) протиправність, що виражається в забороні адміністративним за-

конодавством передбачених законом діянь;

б) винність, тобто здійснення протиправного діяння умисно або нео-

бережно;

в) суспільна шкідливість - виражається в посяганні (спричиненні шкоди, або створенні загрози її спричинення) на суспільні відносини, що охороняються обов'язковими правилами, які містять відповідні заборони;

г) адміністративна відповідальність - застосування за скоєне адміні-

стративне правопорушення встановлених законодавством заходів відпові-

33

дальності, тобто відповідних адміністративних стягнень.

Адміністративній відповідальності підлягають громадяни і посадові особи.

Громадяни відповідають за скоєні ними адміністративні правопорушення після досягнення 16 років. До осіб від 16 до 18 років, що здійснили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КпрАП України.

Під складом адміністративного проступку розуміється встановлена м сукупність ознак, при наявності яких антигромадське діяння вважають адміністративним правопорушенням. Склад адміністративного проступку включає:

1.Об'єкт - суспільні відносини, що охороняються адміністративним;

2.Суб'єкт - особа, що досягла 16-літнього віку, осудна;

3.Об'єктивну сторону - сукупність передбачених законом ознак,

які характеризують зовнішні вияви проступку - місце, час, спосіб і обстановка,

що характеризує проступок, і сама дія або бездіяльність; 4.Суб'єктивну сторону - сукупність ознак, що характеризують психічне

відношення особи до скоєного (вина, мета, мотиви скоєння проступку).

Реальне діяння тільки тоді вважається проступком, коли воно містить всі без винятку елементи, названі законом, позаяк відсутність хоча б одного з них означає відсутність складу проступку загалом.

2. Основні види адміністративних правопорушень викладені в Кодексі про адміністративні правопорушення України.

До окремої групи віднесені адміністративні правопорушення, що посягають на права громадян і здоров'я населення (гл. 5 розд. II КпрАП України). Останнім часом посилена адміністративна відповідальність за порушення виборчих прав громадян (ст. ст. 186-2, 186-4).

Помітно зросли значення і роль адміністративних санкцій, передбачених за правопорушення в області охорони природи, використання природних ресурсів,

34

охорони пам'ятників історії і культури (гл. 7 розд. II КпрАП України).

Значна кількість адміністративних правопорушень здійснюється в галузі промисловості, будівництва та в області використання електричної і теплової енергії. Для боротьби з цими негативними діяннями передбачені норми адміністративного законодавства, закріплені в гл. 8 розд. II КпрАП України.

Нерідко адміністративні правопорушення здійснюються в сільському господарстві, також є поширеними порушення ветеринарно-санітарних правил

(гл. 9 розд. II КпрАП України).

Адміністративні правопорушення на транспорті мають досить серйозні, а

іноді й катастрофічні наслідки. Для ефективної боротьби з адміністративними проступками в цій області, законодавець встановив адміністративну відповідальність за правопорушення на транспорті, в області дорожнього господарства і зв'язку (гл. 10 розд. II КпрАП України).

Для міських поселень досить актуальні питання нормальної діяльності житлово-комунального господарства, що включають водо- і газозабезпечення,

електропостачання та інші необхідні послуги. Глава 11 розд. II КпрАП України містить відповідальність за адміністративні правопорушення в області житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою.

Кожний громадянин є покупцем, і в цій якості вступає в певні правовідносини з торгівлею, яка працює відповідно до встановлених правил, по-

рушення яких, а також порушення інших адміністративно-правових норм тягнуть адміністративну відповідальність. Перелік правопорушень в цій сфері досить широкий і включає такі діяння, відповідальність за скоєння ' яких передбачена гл. 12 розд. II КпрАП України "Адміністративні правопорушення в області торгівлі, фінансів і кустарно-ремісничих промислів".

В особливу групу виділені адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і суспільну безпеку (гл. 14 розд. II КпрАП України), в

області стандартизації, якості продукції та метрології (гл. 13 розд. II КпрАП України), та правопорушення, що посягають на власність (гл. 6 розд. II КпрАП України).

35

Об'єктом адміністративних проступків може бути встановлений порядок управління (гл. 15 розд. II КпрАП).

Оскільки адміністративне право має комплексний характер, адміністративна відповідальність передбачена нормами інших галузей права: фінансового,

земельного, екологічного та ін. На жаль, сьогодні відсутній кодифікований перелік всіх адміністративних правопорушень, що створює певні труднощі в правозастосовній діяльності. Ця обставина була врахована при розгляді питання про розробку нового Кодексу про адміністративні правопорушення.

3. Адміністративна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що виражається в застосуванні повноважними органами і посадовими особами конкретних адміністративних стягнень до осіб, які скоїли адміністративні правопорушення (проступки).

До адміністративної відповідальності винні притягуються на підставі законодавства, чинного у час і за місцем скоєння правопорушення. Як правило,

адміністративна відповідальність настає у разі порушення (невиконання або неналежного виконання) норм адміністративного права.

Для адміністративної відповідальності характерне те, що між органом

(посадовою особою), що накладає адміністративне стягнення, і особою, що здійснила адміністративне правопорушення, відсутні відносини підлеглості по службі або роботі.

Основними рисами, що характеризують адміністративну відповідальність, є:

1)адміністративна відповідальність встановлюється як законом, так і підзаконними актами, або їх нормами про адміністративні правопорушення,

тобто вона має власну нормативно-правову основу;

2)підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення;

3)суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути як фізичні особи, так і колективні утворення;

36

4)за адміністративні проступки передбачені адміністративні стягнення;

5)адміністративні стягнення застосовуються широким колом упов-

новажених органів і посадових осіб: виконавчої влади, місцевого самовря-

дування, їх посадовими особами, судами (суддями) та ін.;

6)адміністративні стягнення накладаються органами і посадовими особами на непідлеглих по службі або роботі осіб - правопорушників;

7)застосування адміністративного стягнення не тягне судимості та звільнення з роботи;

8)заходи адміністративної відповідальності застосовуються відповідно до законодавства, що регламентує провадження у справах про адміністративні правопорушення.

За скоєне адміністративне правопорушення законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративного стягнення, що накладається компетентними органами.

У КпрАП України закріплені такі види адміністративних стягнень:

попередження - офіційне засудження правопорушника, оформлені письмово або зафіксоване іншим чином;

-штраф - стягнення з порушника певної грошової суми в доход держави;

-оплатне вилучення предмета, що був знаряддям скоєння або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні і подальшій реалізації з передачею вирученої суми колишньому власнику за вирахуванням витрат на реалізацію вилученого предмета;

-конфіскація предмета, що був знаряддям здійснення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення - примусове, безвідплатне обернення цього предмета в доход держави;

-позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові

(управління транспортним засобом, право полювання);

- виправні роботи строком до 2-х місяців з відбуванням їх за місцем

37

постійної роботи правопорушника та з утриманням до 20% його заробітку в доход держави. Цей вид покарання застосовується лише в судово му порядку;

- адміністративний арешт до 15 діб з використанням на фізичних роботах без їх оплати (призначається лише в судовому порядку. Не застосовується до вагітних жінок, жінок, що мають дітей до 12 років,

неповнолітніх, інвалідів І і II груп).

4. Система органів, які розглядають справи про адміністративні проступки,

визначена Кодексом про адміністративні правопорушення. До них відносяться:

1)адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних, міських,

районних в містах рад, які розглядають усі справи про адміністративні правопорушення, за винятком тих, які відносяться до компетенції інших органів;

2)виконавчі комітети сільських і селищних рад;

3)районні (міські) суди (судді);

4)органи внутрішніх справ (ОВС), органи державних інспекцій та Інші уповноважені органи, які розглядають справи, віднесені до їхньої ком потенції законодавством. Так, ОВС розглядають справи про порушення громадського порядку, прикордонного режиму та інші.

Таким чином, до колегіальних органів, що мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, відносяться: адміністративні комісії,

виконкоми селищних, сільських рад та інші. До осіб, які мають право розглядати ці справи одноособове, відносяться: судді, начальники або : заступники начальників відділу внутрішніх справ, державтоінспектори, ревізори поїздів,

начальники митниць, раивіиськкоми, головні санітарні лікарі, правові інспектори праці та інші.

Підставою для провадження у справі е протокол про адміністративне правопорушення, який складається уповноваженою посадовою особою.

Протокол не складається в тому випадку, коли, наприклад, стягується штраф на

38

місці, і правопорушник цього не заперечує (за безквитковий проїзд, порушення правил дорожнього руху та ін.).

Для належного забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення в необхідних випадках здійснюються процесуальні заходи,

метою яких є припинення адміністративного проступку, встановлення особи,

забезпечення своєчасного і правильного розгляду справи. До таких заходів відносять: адміністративне затримання особи; особистий огляд; огляд речей і вилучення речей і документів.

Адміністративне затримання одночасно є і мірою припинення право-

порушення, воно оформляється складанням відповідного протоколу. На прохання особи про її місцезнаходження оповіщаються родичі, адміністрація за місцем роботи або навчання. Повідомлення про затримання неповнолітнього його батьків або осіб, що їх замінюють, є обов'язковим. Для адміністративного затримання передбачені відповідні строки. Звичайно вони не повинні перевищувати 3-х годин. У окремих випадках особи, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон,

можуть бути затримані для встановлення особи і обставин правопорушення до 3-

х діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання або на строк до 10 діб з санкції прокурора, якщо правопорушники не мають документів, що встановлюють їхню особу. За дрібне хуліганство, злісну непокору законній вимозі або розпорядженню працівника міліції, військовослужбовця та інше, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції, правопорушник може бути затриманий до розгляду справи судом або керівником органу внутрішніх справ. Крім того, можуть бути затримані до початку розгляду справи суддею особи, які порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій або виявили неповагу до суду, або торгували з рук у невстановлених місцях.

Адміністративне затримання мають право здійснювати працівники органів внутрішніх справ, прикордонники, посадові особи воєнізованої охорони та військові автоінспекції'.

39

Особистий огляд може проводитись уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації,

митних установ і прикордонних військ, природоохоронних органів в присутності двох понятих. Всі учасники огляду повинні бути тієї ж статі, що й затриманий.

Огляд речей може проводитися уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ, прикордонних військ, природоохоронних органів, органів лісоохорони,

рибоохорони, органів, що здійснюють нагляд за дотриманням кип полювання.

Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адмінпорушення або затримання.

Вилучення речей і документів, які є засобом або безпосереднім об’єктом правопорушення, здійснюється посадовими особами органів, які водять затримання або огляд. Вилучені речі і документи зберігаються і розгляду справи.

У залежності від результатів її розгляду можливі такі рішення: вилучені речі і документи конфіскуються, повертаються власникові або знищуються, у випадку сплатного вилучення речей – реалізовуються.

За загальним правилом, адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше 2-х місяців з дня здійснення правопорушення.

Протокол направляється уповноваженому органу (посадовій особі), який розглядає справу про адмінпорушення. Справи, як правило, розглядаються за місцем скоєння правопорушення за участю порушника.

Строк вирішення справи встановлює законодавство.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито.

Постанова у справі оголошується відразу після закінчення розгляду останньої. Її копія протягом 3-х днів видається або надсилається особі, Відносно якої винесена постанова.

Постанова у справі про адмінпорушення може бути оскаржена особі,

відносно якої вона була винесена, а також потерпілим.

Скарга подається протягом 10-ти днів з дня винесення постанови по

40