право
.pdfтакож апеляційні суди у справах, віднесених до їх компетенції. Судами першої інстанції є місцеві суди (про ці суди буде сказано нижче).
Суди апеляційної інстанції перевіряють законність і обгрунтованість винесених по першій Інстанції рішень та вироків, що на набрали законної чинності (система цих судів наводиться нижче).
Суди касаційної інстанції наділені правом перевіряти законність і обгрунтованість вироків і рішень, що набрали законної чинності. У системі судів загальної юрисдикції касаційною інстанцією є Верховний Суд України і Вищий господарський суд України.
2.Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції
вУкраїні, основним завданням якого є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону на всій території України.
Питання організації і діяльність Конституційного Суду регламентуються ХІ1 розділом Конституції України і Законом "Про Конституційний Суд України".
Порядок призначення суддів Конституційного Суду України має свої особливості, які закріплені в ст. 6-8 вказаного Закону До його складу входять 18
суддів, що призначаються по 6 Президентом України, Верховною Радою і з'їздом суддів України.
Указ Президента про призначення суддів повинен бути скріплений підписами Прем'єр-міністра і Міністра юстиції, з якими проведені попередні консультації щодо кандидатур на посади суддів Конституційного Суду України.
У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду України., який призначався Президентом України, Президент в місячний термін призначає іншу особу на цю посаду.
Верховна Рада призначає суддів Конституційного Суду таємним го-
лосуванням шляхом надання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур суддів можуть вносити Голова Верховної Ради і не менш як 1/4 народних депутатів від
221
конституційного складу парламенту, при цьому депутат має право поставити підпис під пропозицією про висунення тільки однієї кандидатури, і ці підписи депутатів не відкликаються. Призначеними на посаду суддів Конституційного Суду України вважаються кандидати, які набрали найбільше число голосів депутатів, однак, більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. За результатами голосування Головою Верховної Ради підписуються постанови Верховної Ради України про призначення суддів Конституційного Суду України. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду, який призначався Верховною Радою України, Верховна Рада в місячний термін призначає іншу особу на цю посаду.
З'їзд суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду України для включення в бюлетені для таємного голосування. Призначеним на посаду судді Конституційного Суду України вважається кандидат, який внаслідок таємного голосування отримав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду суддів України. За результатами голосування головуючим і секретарем підписуються рішення з'їзду суддів України про призначення суддів Конституційного Суду України. У разі припинення повноважень судді Конституційного Суду, який призначався з'їздом суддів України, з'їзд суддів України в тримісячний термін призначає іншу особу на цю посаду.
Суддями Конституційного Суду згідно зі ст. 16 Закону України "Про Конституційний Суд України" можуть бути тільки громадяни України, які на день призначення досягли 40-річного віку, мають вищу юридичну освіту, а
також стаж роботи за спеціальністю не менше 10 років (на посадах юридичного профілю в правоохоронних органах, у наукових, навчальних та інших установах). Обов'язковим для кандидата в судді є знання державної мови і мешкання його в Україні протягом останніх двадцяти років.
Особа, обрана на посаду судді Конституційного Суду, не може займати будь-які оплачувані посади або виконувати іншу оплачувану роботу. У вільний від службових обов'язків час вона може займатися науковою, викладацькою і
222
творчою діяльністю. Член Конституційного Суду не може належати до політичних партій, рухів, профспілок. Вимоги, що пред'являються до судців інших судів, дещо відрізняються відносно віку, стажу практичної роботи,
терміну мешкання на території України.
Підвищення вимогливості до формування складу суддів цілком виправдане,
оскільки в державі повинен бути такий конституційний суддівський корпус,
який відповідально і переконливо виконував би покладені на нього завдання І забезпечував справедливий І об'єктивний розгляд справ.
З числа суддів Конституційного Суду України на спеціальному пленарному засіданні цього суду шляхом таємного голосування обирається його голова.
Термін повноважень голови обмежується трьома роками. Цим забезпечується протягом дев'ятирічного строку повноважень Конституційного Суду України виконання обов'язків голови більш широким колом суддів, можливо,
представниками всіх трьох гілок влади.
Повноваження Конституційного Суду України - інституту для нашої держави порівняно нового - визначені ст. 150 Конституції України і гл. 2 Закону України "Про Конституційний Суд України".
Суб'єктами права на звернення до Конституційного Суду є: Президент України, не менш як 45 депутатів Верховної Ради України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
Право громадян на звернення до Конституційного Суду України прямо не обумовлене, однак здійснити його вони можуть шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і Президента України,
який у відповідності зі ст. 102 Конституції України є гарантом прав і свобод людини і громадянина.
Компетенція Конституційного Суду визначається в двох напрямах.
Відповідність законів й інших правових актів Конституції, тобто роз-
в'язання питань про їх конституційність, займає центральне місце в діяльності Конституційного Суду. Згідно зі ст. 150 Конституції України до повноважень
223
Конституційного Суду України відноситься розв'язання питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших пра-
вових актів України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Стаття
113 Закону "Про Конституційний Суд України" розширила цей перелік і включила до нього діючі міжнародні договори України, а також договори, які вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість.
Конституційний Суд України не може вирішувати питання, які належать до компетенції судів загальної юрисдикції, відносно конституційності актів інших державних органів (крім перелічених) і актів органів місцевого самоврядування.
За зверненнями Верховної Ради України Конституційний Суд України дає висновки про дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Інша група повноважень складається в наданні Конституційному Суду права офіційного тлумачення Конституції і законів України. При практичному застосуванні того або іншого положення Конституції та іншого закону іноді виникають труднощі з визначенням і з'ясуванням змісту окремих положень правової норми, у зв'язку з чим необхідно керуватися офіційним тлумаченням для правильного і однакового його застосування. Раніше тлумачення проводилося Верховною Радою України, однак це не завжди сприймалося однозначно. Для того щоб тлумачити правову норму на основі загальних принципів права, і тим самим забезпечити правильність її застосування,
необхідний незалежний від законодавця високо кваліфікований орган. Відтепер тлумачення Конституції і законів України - виняткова прерогатива Конституційного Суду України. Таке тлумачення є обов'язковим для всіх органів державної влади і управління, посадових осіб, а також для громадян.
До рішень і висновків Конституційного Суду України пред'являються певні вимоги.
Конституційний Суд України за результатами розгляду справ відносно конституційності законів та інших правових актів ухвалює рішення. Кон-
224
ституційний Суд може визнати неконституційним правовий акт повністю або в
окремій його частині. Конституційний Суд дає висновки з питань:
-офіційного тлумачення Конституції і законів України;
-про конституційність чинних міжнародних договорів або тих договорів,
які вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість;
- про дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням, шляхом опитування суддів. Судді Конституційного Суду України не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки Конституційного Суду мотивуються письмово, підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття і обнародуються протягом наступного робочого дня після їх прийняття. Вони є остаточними і оскарженню не підлягають.
Рішення і висновки разом з окремою думкою суддів Конституційного Суду публікуються у "Віснику Конституційного Суду України" і в інших офіційних виданнях України.
При виявленні нових обставин у справі, які не були предметом розгляду,
але які існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку у справі,
Конституційний Суд відкриває нове провадження у справі.
Невиконання рішень і недотримання висновків Конституційного Суду України спричиняють відповідальність згідно із законом.
3. Діяльність судів загальної юрисдикції при здійсненні правосуддя спрямована на зміцнення законності і правопорядку, попередження злочинів та інших правопорушень і здійснення завдань щодо охорони від різних посягань суспільного устрою, його політичної та економічної системи; соціально-
економічних, політичних і особистих прав і свобод громадян; прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій, їх об'єднань незалежно від форм власності.
225
Згідно із Законом "Про судоустрій України" систему судів загальної юрисдикції складають місцеві суди, апеляційні суди, Вищий господарський суд
(як спеціалізований), Верховний Суд України. Судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України безстроково, а ті, що вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються Президентом на п'ять років.
Місцеві суди діють в межах району, міста (крім міст районного значення),
району в місті, декількох районів або району і міста одночасно. До місцевих судів також відносяться військові суди гарнізонів і господарські суди Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Вказані суди розглядають як суди першої інстанції, а також у зв'язку з нововиявленими обставинами цивільні, господарські, адміністративні, кримінальні справи. Крім цього, суди вивчають і узагальнюють судову практику. Стаття 38-5 Закону "Про судоустрій України" конкретизує повноваження військових судів, які розглядають справи про всі злочини, скоєні військовослужбовцями Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також військовозобов'язаними під час проходження ними зборів;
всі справи про шпигунство; справи про злочини проти встановленого порядку несіння служби, скоєні особами начальницького складу виправно-трудових установ; справи за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії військових посадових осіб і органів військового управління та ін.
Завдання господарських судів визначені в ст. З Закону "Про господарські суди": захист прав та інтересів учасників господарських правовідносин, що охороняються законом; сприяння зміцненню законності в сфері господарських відносин; внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.
Апеляційні суди діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі; в підсистемі військових судів діють військові суди регіонів
(Центрального, Південного, Західного) і Військово-Морських Сил. У підсистемі господарських судів цю функцію виконують апеляційні господарські суди, що створюються Президентом України за поданням Голови Вищого господарського
226
суду України з вказівкою території, на яку поширюються повноваження апеляційних господарських судів, і їх місцезнаходження. Таких судів в Україні сім, створені вони згідно з Указом Президента України від 11 липня 2001 р. "Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України". Апеляційні суди діють: як суди апеляційної інстанції відносно рішень місцевих судів; як суди першої інстанції - у адміністративних, кримінальних і цивільних справах (віднесених до їх компетенції законом); переглядають справи у зв'язку з нововиявленими обставинами.
У апеляційних судах справи розглядаються суддями колегіально, а в окремих випадках - за участю народних засідателів.
Вищий господарський суд є вищим судовим органом спеціалізованих судів. Повноваження цього суду наступні: діє як суд касаційної інстанції відносно рішень місцевих і апеляційних судів; як суд апеляційної інстанції відносно рішень апеляційних судів, винесених ними по першій інстанції, а також переглядає справи у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Верховний Суд України с найвищим органом в системі судів загальної юрисдикції. До його повноважень відноситься перегляд у касаційному порядку рішень судів загальної юрисдикції і справ у зв'язку з нововиявленими обставинами, вивчення і узагальнення судової практики і аналіз судової статистики та інші питання. Діє Верховний Суд України в складі Пленуму, Президії і судових палат (у кримінальних, цивільних, адміністративних та військових справах).
Список рекомендованої літератури
А. Нормативні акти
Конституция Украины: Принята на пятой сессии Верховной Рады Украины 28 июня 1996 г.// Ведомости Верховной Рады Украины. - 1996. - № 30.-СТ.141.
ОКонституционном Суде Украины: Закон Украины от 16 октября 1996 г. // Ведомости Верховной Рады Украины. -1996. - № 49. - Ст.272.
Осудоустройстве Украины: Закон Украины от 5 июня 1981 г. с измен. й
227
доп. по сост. на 1 сентября 2001г.// Бюллетень законодательства й практики Украины. Юринком Интер. -2001. - №8. - С.17-46.
Про внесення змін до Закону України «Про арбітражний суд»: Закон України від 21.06.2001 р. № 2538-ІН (витяг) // Бюллетень законодательства и практики Украины. Юринком Интер. - 2001. - №8. - С.63 - 66.
О хозяйственных судах: Закон Украины от 4 июня 1991 г. с измен. и доп. По сост. На 1 сенября 2001г.// Бюллетень законодательства й практики Украины. Юринком Интер. - 2001. - №8. - С.49 - 62.
Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України: Указ Президента України від 11.07.2001 р. // Бюллетень законодательства и практики Украины. Юринком Интер. - 2001. - №8. - С. 66 - 70.
Б. Навчальна література
Коментар до Конституції України. - К.: Вид-во Інст. зак-ва Верховної Ради України, 1996.
Скомороха В. Окремі питання поділу влади і юрисдикції Конституційного Суду України // Право України. -1998. - № 5. - С. 8.
Скомороха В. Деякі питання конституційного провадження // Право України. -1998. - № 9. - С. 5.
Концепция судебно-правовой реформы в Украине // Зак-во України, що регулює діяльність судів та визначає статус суддів судів України. - К., 1996.
Молдован В.В. Правоохоронні органи: Опорні конспекти. - К., 1998. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Пра-
воохоронна діяльність: Навч. посіб. - К., 2000.
Основи правознавства: Навч. посібн. / За ред. С.В. Ківапова, М.П.Орзіх. -2 вид., випр. і доп. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001.
228
Розділ 7. Основи кримінального права
Тема 1. Основи кримінального права
Питання
Кримінальний кодекс України: його загальна характеристика.
Поняття і підстави кримінальної відповідальності.
Злочин і його ознаки. Види злочинів.
Склад злочину.
Обставини, що виключають злочинність діяння.
Стадії здійснення злочину і співучасть у злочині.
Покарання за кримінальним правом, його види. Порядок призначення покарань.
Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.
1. Кримінальне законодавство - система законів, уведених у дію вищим законодавчим органом державної влади, що визначають основи і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють, які суспільне небезпечні дії є злочином і яке покарання може бути застосоване до особи, що його вчинила.
Усе кримінальне законодавство України зараз репрезентовано у Кримінальному кодексі, який є систематизованим нормативно-правовим актом,
що охоплює всі питання кримінального права і здійснює їх вичерпне регулювання.
Об'єктами, що беруться під охорону за допомогою норм КК, е права і свободи людини та громадянина, власність, громадський порядок та громадська безпека, довкілля, конституційний устрій України, а також мир і безпека людства. Норми КК охороняють лише найважливіші елементи зазначених об'єктів. Охорона менш важливих суспільних відносин і соціальних благ здійснюється за допомогою правових норм інших галузей права (зокрема адміністративного, цивільного, трудового права).
Кримінальний Кодекс поділяється на Загальну й Особливу частини, норми яких застосовуються у взаємозв'язку. У Загальній частині подано норми
229
загального значення, які визначають підстави кримінальної відповідальності,
дають поняття злочину, називають види покарання за злочини та ін. В
Особливій частині визначається кримінальна відповідальність за окремі злочини. Норми Загальної частини можна застосовувати лише на базі Особливої частини. Статті Особливої частини складаються з двох елементів: диспозиції та санкції. Диспозиція дає ознаки забороненої поведінки. Санкція визначає вид і міру покарання, що застосовується у разі, коли вчиняються діяння, визначені диспозицією.
Кримінальний кодекс діє відносно певних осіб, у певних просторових і часових межах.
Особи, які вчинили злочини на території України, підлягають кримінальній відповідальності згідно з чинним Кодексом. Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних представників іноземних держав та інших громадян, які за законами України і міжнародними договорами не є підсудними у кримінальних справах судам України, у разі вчинення ними злочину на території України, вирішується дипломатичним шляхом.
Громадяни України, а також особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, теж підлягають кримінальній відповідальності за КК України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Іноземні громадяни за злочини, вчинені за межами України, підлягають відповідальності за Кримінальним кодексом у випадках, передбачених міжнародними договорами.
Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.
Закон, який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
230