право

відання. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством. Здійснюючи це право, підприємство володіє, користується і розпоряджається закріпленим за ним майном.

Згідно із Законом України "Про власність" підприємства можуть бути як власниками, так і невласниками. Колективні підприємства, як правило, є

власниками. Виняток можуть ставити колективні підприємства громадських організацій, дочірні підприємства господарських товариств і т. ін. Якщо правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню державного підприємства визначені як право повного господарського відання, то спеці-

ального терміну для приватного підприємства закон не передбачає. На практиці застосовується за аналогією така ж термінологія.

У статуті підприємства закріплюється перелік майна, переданого за-

сновниками в його власність (повне господарське відання).

Джерелами формування майна підприємства є: грошові і матеріальні внески засновників; прибуток, отриманий від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; прибуток від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів, надходження від роздержавлення та приватизації власності; придбання майна іншого підприємства, організації; безвідплатні або добродійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян, інші джерела, не заборонені законодавством. Однак потрібно мати на увазі, що кредити не є безпосереднім джерелом формування майна. По-перше, їх необхідно повертати, тому джерелом формування майна можуть бути тільки прибутки від використання кредитів. По-

друге, у вказаному вище переліку не згадане майно, яке може бути отримане підприємством за договором оренди. У цьому випадку підприємство отримує майно, яке необхідно повертати. Прибутки від використання орендованого майна можуть бути джерелом формування майна підприємства-орендаря.

Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Збитки, заподіяні підприємству внаслідок порушення його майнових прав громадянами,

71

юридичними особами і державними органами, відшкодовуються підприємству за рішенням суду (ст. 13 Закону "Про підприємства в Україні).

Відповідно до ст. 6 ЦК України захист цивільних прав підприємства здійснюється судом шляхом: визнання цих прав; відновлення стану, що існував до порушення права, і припинення дій, що порушують право; присудження до виконання обов'язків в натурі; компенсації моральної шкоди; зміни або припинення правовідношення; стягнення з особи, що порушила право,

заподіяних збитків.

3. Система і структура управління підприємством залежать, передусім, від його типу та його статуту.

Структура управління підприємством безпосередньо залежить від його загальної організаційної структури. Наявність на підприємствах функціональних підрозділів приводить до багаторівневої системи управління. Кожний рівень управління - це певний рівень рішень і відповідальності за них, певний рівень повноважень, контролю і координаційних дій. Рівні управління впорядковані,

співвіднесені один з одним, знаходяться в ієрархічному взаємозв'язку. Звичайно виділяють три рівні управління підприємством, які представляються у вигляді піраміди управління:

1) керівники нижчої ланки (особи, керуючі працівниками, що безпо-

середньо здійснюють виробничі функції);

2) керівники середньої ланки (керівники великих підрозділів, відділів,

служб підприємства);

3) керівники вищої ланки (відповідають за прийняття рішень, що стосуються підприємства загалом або його основної частини - голова ради директорів, директор і його заступник, генеральний директор і т.ін.).

Управлінська діяльність складається з декількох самостійних функцій:

1) планування, тобто розробка програми, процедури її здійснення,

графіків виконання, визначення методів досягнення цілей і т.ін.;

72

2)організація, тобто опрацювання структури підприємства, здійснення координації між структурними підрозділами і т.ін.;

3)мотивація, тобто стимулювання зусиль всіх працівників на виконання поставлених завдань;

4)координація;

5)контроль;

6)інновація;

7)маркетинг.

У основі системи управління підприємством лежить низка загальних принципів. Найбільш важливими є: принципи централізації, децентралізації,

координації, використання людського потенціалу. Вказані принципи є базою для локальної нормотворчості. Разом з цим потрібно відзначити принципи, що застосовуються кожний день. Вони використовувалися ще в дореволюційній Росії і були сформульовані у вигляді заповідей, адресованих підприємцям (1912

р.):

"1. Поважай владу. Влада - необхідна умова ефективного ведення справ. У

всьому повинен бути порядок. У зв'язку з цим виявляй повагу до охоронців порядку на узаконених ешелонах влади.

2. Будь чесний і правдивий. Чесність і правдивість - фундамент під-

приємництва, передумова здорового прибутку і гармонійних відносин в справах..."

Підприємство самостійно встановлює систему органів управління, визначає порядок і строк їх обрання, повноваження, підлеглість, їх взаємодію один з одним, з трудовим колективом, а також порядок контролю за їх діяльністю.

Керівник підприємства або інший орган управління відповідно до статуту самостійно встановлює штатний розклад, перелік посад, обов'язки осіб, що їх займають, посадові оклади в межах встановленого фонду заробітної плати.

Власник здійснює свої права з управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Власник або сам призначає керівника підприємства (на приватному підприємстві), або доручає обрати або призначити

73

керівника підприємства уповноваженим ним органам. Такими органами для державних підприємств є міністерства або держкомітети.

4. Під господарською діяльністю потрібно розуміти будь-яку діяльність,

пов'язану з виробництвом і обміном матеріальних і нематеріальних благ. На всіх підприємствах узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (ст. 18 Закону "Про підприємства в Україні"). Розподіл прибутку, отриманого внаслідок здійснення господарської діяльності після сплати податків і неподаткових платежів до бюджету,

визначається установчими документами підприємства. Особливості розподілу прибутку між засновниками залежать від виду підприємства, визначаються установчим договором, статутом, положенням і, як правило, обумовлені розміром частки засновника в статутному фонді підприємства.

Державний вплив на вибір напрямків та обсягів використання прибутку здійснюється через встановлені нормативи, податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства.

У відповідності з ч.3 ст. 18 Закону "Про підприємства в Україні" частка чистого прибутку може передаватися у власність членів або трудового колективу підприємства. Необхідно зазначити, що передача частки прибутку у власність членів трудового колективу на практиці зустрічається рідко і, в основному, на держпідприємстві. Розподіл частки прибутку між працівниками підприємства,

трудовий колектив якого не є власником майна цього підприємства, можливий на основі угоди і повинний бути передбачений в статуті. Вказана частка прибутку розподіляється на внески між членами трудового колективу

(персоніфікується). Тільки персоніфіковані внески членів трудового колективу враховуються при приватизації майна державних підприємств.

Планування є особливою формою діяльності, в яку входить розробка планів економічного і соціального розвитку підприємства, заходи щодо їх виконання.

Перспективи розвитку підприємства визначаються виходячи з попиту на продукцію, що виробляється, роботи, послуги. Зараз планування діяльності

74

підприємств, здійснюване державою, носить рекомендаційний, а не директивний

(як це було раніше) характер. Підприємство самостійно визначає план своєї діяльності. Існують наступні методи планування:

1)балансовий (складання матеріальних, вартісних та інших балансів);

2)економіко-математичного моделювання;

3)оптимізації планових рішень та ін.

Відносини підприємства з іншими господарюючими суб'єктами у всіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договору.

Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка являє собою діяльність українських та іноземних господарюючих суб'єктів,

побудовану на взаємовідносинах між ними, здійснювану і розташовану як на території України, так і за її межами. Основними нормативними актами,

регулюючими порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності, є Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про режим іноземного інвестування". Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є: експорт та імпорт товарів, капіталів і робочої сили; надання суб'єктами зо-

внішньоекономічної діяльності України різного виду послуг іноземним гос-

подарюючим суб'єктам; наукова, науково-технічна, науково-виробнича,

виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; міжнародні фінансові операції з цінними паперами у випадках,

передбачених законами України, кредитні і розрахункові операції; спільна підприємницька діяльність, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм власності, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законами України.

Життєво важливими є питання соціального розвитку, що включають в себе поліпшення умов праці, життя та здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування членів трудового колективу та їх сімей та ін. Вирішуються вони трудовим колективом з участю власника або уповноваженого ним органу відповідно до статуту, колективного договору, законодавства. У зв'язку з цим

75

підприємство зобов'язано забезпечити всім працівникам безпечні й нешкідливі умови праці. Відносини між власником підприємства і працівником з цих питань регулюються Законом України "Про охорону праці". Власник підприємства зобов'язаний відшкодувати працівнику шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у

повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства.

Підприємство в разі необхідності має право здійснювати професійну підготовку працівників за свій рахунок як безпосередньо на підприємстві, так і шляхом навчання в навчальних закладах на договірних засадах.

Пенсіонери та інваліди, що працювали до виходу на пенсію на під-

приємстві, користуються нарівні з його працівниками соціальними послугами та пільгами згідно зі статутом (положенням) підприємства.

Тема 6. Правове регулювання створення та діяльності господарських

товариств

Питання

1.Загальна характеристика господарських товариств.

2.Акціонерні товариства.

3.Товариство з обмеженою відповідальністю.

1. Господарськими товариствами, на підставі Закону України "Про господарські товариства" (введеного в дію з 1 жовтня 1991 р,), визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах договору юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їхнього майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

До господарських товариств відносяться: акціонерні товариства, товариства

76

з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю,

повні товариства, командитні товариства.

Товариства є юридичними особами.

Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, що не суперечить законодавству України.

Господарські товариства можуть набувати майнові та особисті немайнові права, вступати до зобов'язань, виступати в суді, господарському суді й третейському суді від свого імені.

Найменування товариства вказується в його установчих документах і повинно містити вказівку про вид товариства, а для повних і командитних товариств - прізвища (найменування) учасників товариства та інші необхідні відомості. Найменування товариства не може вказувати на приналежність товариства до відповідних міністерств, відомств і громадських організацій.

Місцезнаходження (розташування) товариства має бути в Україні.

Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства,

установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених за-

конодавчими актами України. Підприємства, установи та організації, що стали учасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи. Іноземні громадяни,

особи без громадянства, іноземні юридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з громадянами і юридичними особами України, крім випадків,

встановлених законодавчими актами України.

Акціонерне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору та статуту, а повне і командитне товариство - установчого договору. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет та цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження,

розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків і збитків, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одноголосність або

77

кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів і порядок ліквідації та реорганізації товариства. Установчі документи також повинні містити такі відомості, як: зміст статуту акціонерного товариства,

установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю, установчого договору про повне товариство і установчого договору про командитне товариство. Відсутність вказаних відомостей в установчих документах є підставою для відмови в державній реєстрації товариства. В установчі документи можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Якщо в установчих документах товариства не вказаний строк його діяльності, товариство визнається створеним на невизначений строк.

Товариство набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Зміни, що відбулися в установчих документах товариства і вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, які встановлені для державної реєстрації товариства. Товариство зобов'язане в п'ятиденний строк повідомити орган, який здійснив реєстрацію, про зміни, що відбулися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.

Товариство може відкривати розрахунковий та інші рахунки в банках, а

також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди,

укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються укладеними з товариством тільки за умови їх подальшого схвалення товариством.

Товариство має право створювати на території України і за її межами філіали та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України.

Закон України "Про господарські товариства" передбачає наступні права і обов'язки учасників товариства:

1) учасники мають право брата участь в управлінні справами товариства відповідно до установчих документів; брати участь в розподілі прибутків товариства і отримувати їх частку (дивіденди); вийти у встановленому порядку з

78

товариства; отримувати інформацію про діяльність товариства;

2) учасники товариства зобов'язані дотримуватись установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством (вносити внески,

оплачувати акції); не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства.

Внесками учасників і засновників товариства можуть бути будівлі, споруди,

обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, а також інші майнові права,

грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Утоваристві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі,

встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного фонду,

а також інші фонди. Розмір щорічних відрахувань в резервний (страховий) фонд передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків і по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, отриманий після вказаних розрахунків, залишається в повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрямки використання.

Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації

(злиття, приєднання, розділу, виділення, перетворення) або ліквідації.

Товариство може бути ліквідоване після закінчення строку, за рішенням вищого органу товариства, на підставі рішення суду або господарського суду.

Управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання

(призначення) яких визначається відповідно до виду товариства.

79

2. Акціонерним визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, Статутний фонд акціонерного товариства не може бути менше 1250 мінімальних заробітних плат.

До акціонерних товариств належать:

1)відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах;

2)закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між

засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купувати ся і продаватися на біржі.

Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) може бути реорганізоване у відкрите шляхом реєстрації його акцій в порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи і громадяни. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір,

що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства. Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори та державну реєстрацію акціонерного товариства (АТ).

Акції придбаються учасниками при створенні АТ на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду - з товариством. При створенні АТ акції можуть бути поширені шляхом відкритої підписки на них (у ВАТ) або розподілі всіх акцій між засновниками (в ЗАТ).

Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків,

пов'язаних з його господарською діяльністю.

Установчі збори АТ скликаються в строк, вказаний в повідомленні, але не

80