право

при догляді за хворою дитиною у віці до 14 років.

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку лікарняний листок (листок непрацездатності).

Інші документи не можуть бути підставою для виплати допомоги. У разі втрати

лікарняного листка допомога може бути видана по дублікату.

Допомога по тимчасовій непрацездатності при захворюванні (травмі)

видається з першого дня втрати працездатності і до її відновлення або до встановлення лікарсько-трудовою експертною комісією (ЛТЕК) інвалідності,

навіть якщо в цей час працівник був звільнений. При настанні тимчасової непрацездатності в період спору про правильність звільнення допомога видається у разі відновлення на роботі. При цьому допомога видається з дня

винесення рішення про відновлення на роботі.

При побутовій травмі допомога видається, починаючи з шостого дня непрацездатності. Якщо травма була результатом стихійного лиха (землетрусу,

повені, пожежі і т.ін.) або анатомічного дефекту потерпілого допомога видається

за весь період непрацездатності за загальними правилами.

При настанні тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання

(травми) під час перебування в щорічній (в основній або додатковій) відпустці допомога видається за всі дні звільнення від роботи, засвідчені лікарняним листком. При настанні тимчасової непрацездатності в період відпустки без збереження заробітної плати допомога не видається. Якщо непрацездатність продовжується і після закінчення відпустки без збереження зарплати, то допомога видається з дня, коли працівник повинен був приступити до роботи.

Допомога по тимчасовій непрацездатності видається в розмірі: 1) 100% заробітку:

- у разі трудового каліцтва або професійного захворювання;

- працівникам, що мають безперервний трудовий стаж 8 і більше років, а при нарахуванні допомоги у зв'язку з доглядом за хворою дитиною і у віці до 14 років - що мають загальний трудовий стаж 8 і більше років;

працівникам, що мають на своєму утриманні трьох і більше дітей у віці до

211

16 років (учнів - до 18 років) (незалежно від стажу роботи);

-дружинам військовослужбовців (незалежно від стажу роботи);

-у зв'язку з доглядом за хворою дитиною у віці до 14 років жінкам-

військовослужбовцям (незалежно від стажу роботи);

- працівникам з числа дітей-сиріт, які залишилися без опіки, батьків, не

досягли 18 років і мають трудовий стаж до 5 років;

- працюючим учасникам та інвалідам війни і особам, прирівняним до них;

- працівникам, віднесеним до І, II, III, IV категорій згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також які тимчасово працювали з моменту аварії до 01.07.86 р. не менше 14-ти календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986, 1987 рр. у зоні безумовного (обов'язкового) відселення,

при умові, що вони були направлені в цю зону по розпорядженню

міністерств, відомств, виконкомів, обласних рад (незалежно від стажу роботи);

- одному з батьків (або особі, яка їх замінює) хворих дітей у віці до 14-ти років, визнаних потерпілими згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи", незалежно від безперервного стажу роботи за весь період хвороби, включаючи санаторно-

курортне лікування, якщо дитині необхідний догляд батьків відповідно до

висновку лікарської консультації; 2) у розмірі 80% заробітку:

- працівникам, що мають безперервний трудовий стаж від 5 до 8

років, а при нарахуванні допомоги у зв'язку з доглядом за хворою дитиною у віці до 14 років - працівникам, що мають загальний трудовий стаж від 5

до 8 років;

3) у розмірі 60% заробітку:

- працівникам, що мають безперервний трудовий стаж до 5 років

(по догляду за хворою дитиною у віці до 14 років - загальний трудовий стаж до 5 років).

212

Допомога по догляду за хворим членом сім'ї видається не більше ніж за 3

календарні дні. Продовження строку видачі допомоги понад 3 календарні дні здійснюється лише у виняткових випадках в залежності від важкості захворювання члена сім'ї та побутової обстановки і не більше, ніж до 7

календарних днів загалом. Працівнику, що знаходиться в черговій або додатковій відпустці або у відпустці без збереження заробітної плати, допомога по догляду за хворим членом сім'ї не видається.

Допомоги призначаються за місцем роботи працівника (де знаходиться його трудова книжка) комісією з соціального страхування або уповноваженим на це профкомом членом комісії (профкому).

3. Пенсії є найпоширенішим видом соціального забезпечення. Громадяни мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у

зв'язку з втратою годувальника, в інших випадках, передбачених законодавством. Основним нормативним актом, регулюючим пенсійне за-

безпечення громадян України, є Закон України "Про пенсійне забезпечення" від

5 листопада 1991 р. (із змінами і доповненнями від 1992, 1993,1994 рр.).

Даний законодавчий акт передбачає такі види пенсії:

1)трудові пенсії - вони призначаються громадянинові за віком; по інвалідності; у зв'язку із втратою годувальника; за вислугу років;

2)соціальні пенсії (ст. 2 Закону).

Трудові пенсії призначаються особам, зайнятим суспільно-корисною працею, при дотриманні інших умов, вказаних в законодавстві (наприклад,

особи, що підлягають державному страхуванню на підприємствах, установах;

особи, що стали інвалідами у зв'язку з виконанням державних або громадських обов'язків та ін.). При цьому умови призначення різних видів трудової пенси неоднакові.

Трудові пенсії за віком призначаються чоловікам при досягненні ними 60

років і при стажі роботи не менше 25 років, а жінкам - при досягненні 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. За певних умов пенсійний вік і стаж роботи

213

можуть бути знижені.

Пенсії по інвалідності призначаються у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок трудового каліцтва,

професійного або загального захворювання (наприклад, інвалідність з дитинства). При цьому потрібно мати на увазі, що такий вид трудової пенсії призначається незалежно від того, коли наступила інвалідність: в період роботи,

до влаштування на роботу, після припинення роботи (ст. 23 Закону).

Право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, що знаходилися на його забезпеченні. При цьому дітям пенсії призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки та дружина або чоловік померлого годувальника, що не знаходилися на його забезпеченні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело коштів для існування.

Пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян,

зайнятих на роботах, виконання яких веде до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком (ст. 51). До таких категорій громадян відносяться, наприклад, співробітники органів внутрішніх справ, органів пожежної охорони, шахтарі та інші особи.

Соціальні пенсії призначаються непрацюючим особам (крім інвалідів з дитинства) при відсутності права на трудову пенсію.

Закон передбачає і такий вид пенсії, як додаткова, яка виплачується особам,

що уклали договори добровільного страхування. Відповідно до чинного законодавства кожна працююча людина має бути в системі державного пенсійного страхування. При цьому, незалежно від форми власності підприємства, отримуючи щомісячний прибуток, вона робить обов'язкове відрахування до Державного пенсійного фонду. У цей час ці відрахування становлять 1% від отриманого прибутку.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на добровільних засадах та додатково до державної пенсійної системи. До цієї системи включаються:

недержавні пенсійні фонди;

214

страхові компанії;

пенсійні каси підприємства;

пенсійні рахунки банків.

Вже склалися певні правила проведення комерційного пенсійного страхування. Згідно з його умовами, застрахованій особі виплачується щомісячна (щорічна) довічна пенсія або проводиться одноразова виплата по досягненні нею пенсійного віку. Страхувальником може бути будь-який громадянин України. Строк страхування (строк очікування пенсії) визначається як різниця між пенсійним віком страхувальника і віком на момент укладення договору страхування (враховується вся кількість прожитих років). Після закінчення строку страхування настає пенсійний період, протягом якого страхувальнику виплачується додаткова довічна пенсія. Розмір додаткової пенси визначається страхувальником самостійно, виходячи з його фінансових можливостей. За надання страхового захисту застрахований виплачує страховій компанії страхову премію, яка залежить від розміру очікуваної додаткової пенсії і визначається згідно методики розрахунків страхувальників. Страхова премія може виплачуватися страхувальнику одноразово або протягом певного строку,

передбаченого договором страхування.

На відміну від державного, комерційне страхування передбачає створення фонду майбутніх страхових виплат по відношенню до кожного індивіда. Цим забезпечується пропорційність між внесеними сумами і сумами виплат.

Обумовлена страховим полісом додаткова пенсія виплачується після закінчення строку страхування, якщо страхувальник повністю сплатив належні страхові внески. Одержувачем пенси є страхувальник або його правонаступник.

Для деяких категорій громадян існує спеціальне нормативне регулювання пенсійних правовідносин (наприклад, Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 р.).

Призначення і виплата пенсій здійснюється органами соціального захисту населення.

215

Список рекомендованої літератури

А. Нормативні акти

Конституция Украины// Ведомости Верховной Рады Украины. -1996. - №30.-Ст. 141.

Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - К.: Юрінком, 1997.-№№11-12.

Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. В 2-х т. - Симферополь: Таврида, 1998.

Про охорону праці: Закон України від 14 жовтня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 42.

Околлективньїх договорах й соглашениях: Закон Украины от 1 июля 1993 // Ведомости Верховного Совета Украины. -1993. - № 36. - Ст. 361.

Огосударственной помощи семьям с детьми: Закон Украины от 21.11. 1993г. //Ведомости ВРУ.-1994. -№11.-Ст. 47.

Об оплате труда: Закон Украины от 1995г. // Ведомости Верховного Совета Украины. - 1995. - № 2.

Про відпустки: Закон України від 15 листопада 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 46.

Об основньїх направленнях социальной политики на 1997-2000 гг.: Указ Президента Украины от 18.10.1997 г. // Урядовий кур'єр. -1997. - 30 октября.

Об основных направлениях реформирования пенсионного обеспечения в Украине: Указ Президента Украины от 13.04.1998 г. // Официальный вестник Украины. - 1998. - №15. - Ст. 569.

Б. Навчальна література

Трудове право: Курс лекцій / За ред. В.І. Прокопенко. - К.: Вентурі, 1996. Основи государства й права: Учебное пособие / Под ред. В.В. Комарова -X.:

Одиссей, 1997.

Трудове право України: Підручник / За ред. В.І. Прокопенко. - Харків: Консум фірма, 1998.

216

Трудове право України: Підручник / За ред. Д.О. Карпенко - Київ, 1999.

Правознавство: Підручник / За ред. В.В. Копейчікова - К.: Юрінком Інтер, 1999.

Карпенко Д.О. Трудове право України. - Київ, 1999.

Основы государства й права Украины / Под ред. И.Н. Пахомова. -X.:

Одиссей, 2000. - С.132.

Збірник зразків цивільно-правових документів з Основ права: Посібник /

Упорядники: І .А. Щербак, Л.І. Фесечко. - Донецьк: ДонНУ, 2000. - 60 с.

Трудове право України: Підручник / За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І.Чанишевої-

К.: Т-во «Знання», КОО, 2000.

Основи государства и права Украины / Под ред. И.Н Пахомова. - X.:

Одиссей, 2000.

Основи правознавства: Навч. посіб. / За ред. С.В. Ківалова, М.П.Орзіх. - К.:

Т-во «Знання», КОО, 2000.

Основи правознавства: Навч. посібн. / За ред. С.В. Ківалова, М.П.Орзіх. - 2

вид., випр. і доп. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001.

Основи правоведения Украины / С.В. Кивалов, П.П. Музыченко,

Н.Н.Крестовская, А.Ф. Крыжижановский. - X.: Одиссей, 2001.

Розділ 6. Судова система України

Тема 1. Судова система України

Питання

1.Характеристика судової влади і правосуддя.

2.Організація і діяльність Конституційного Суду України.

3.Система і завдання судів загальної юрисдикції.

1. У відповідності зі ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову.

Принцип розподілу державної влади діє з метою забезпечення збалансованості повноважень і виключення зосередження всіх повноважень або більшої їх

217

частини у веденні одного органу державної влади або посадової особи. Під

судовою владою потрібно розуміти систему незалежних судів, які у встановленому законом порядку здійснюють правосудця.

Судовій владі властиві такі основні ознаки:

самостійність і незалежність означає, що судова влада рівноправна із

законодавчою і виконавчою гілками державної влади, не підпорядковується їм і не контролюється ними;

-	представниками	(органами) судової влади є	суди, делегування
функцій судів іншим органам або посадовим особам заборонене;
-	органи судової	влади здійснюють правосуддя,	внаслідок чого ре-

алізуються завдання судової влади із захисту в судовому порядку прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, забезпечення конституційності правових актів;

- носіями судової влади є судді і представники народу, що залучаються у встановленому законом порядку;

- судова влада реалізується за допомогою здійснення правосуддя в формах конституційного, цивільного, адміністративного, господарського,

кримінального судочинства;

-органи судової влади при здійсненні правосуддя діють на основі закону. Крім дотримання процесуального законодавства, органи судової влади застосовують до конкретних обставин справ норми Конституції України і матеріального права (цивільного, сімейного, кримінального та ін.);

-органи судової влади наділені повноваженнями, приймаючи рішення,

застосовувати або не застосовувати державний примус. Він необхідний для відновлення порушеного права. Характер державного примусу залежить від форми судочинства. Наприклад, відмова від державного при мусу у кримінальному судочинстві означає виправдання підсудного, у ци-

вільному або господарському - залишення без задоволення вимог позивача; - всі рішення, прийняті органами судової влади, що набрали законної

чинності, підлягають виконанню на всій території України, а іноді, - виходячи з

218

міжнародних договорів і угод, - і за її межами.

Таким чином, судова влада покликана забезпечувати законність і правопорядок, притягувати порушників закону до відповідальності.

Правосуддя - це розгляд судових справ про правові спори і конфлікти.

Порядок судочинства - це процес, пов'язаний з виникненням і розглядом судових справ, усі дії суду та інших учасників процесу, в тому числі по дослідженню доказів, врегульовані процесуальним законодавством. Порядок судочинства регулюється Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним, Кримінально-процесуальним кодексами України (ЦПК, ГПК,

УПК), а також нормами процесуального характеру Кодексу про адміністративні правопорушення і Закону України "Про Конституційний Суд України".

Правосуддя має такі ознаки:

-урегульована законом діяльність;

-здійснюється в певних формах судочинства;

-розглядає спори, виникаючі в правовій сфері;

- здійснюється тільки в межах одного з передбачених законом по

рядку (інстанції): розгляд справ по першій інстанції; перегляд судових рішень в апеляційному і касаційному порядку, розгляд і перегляд справ у зв'язку з нововиявленими обставинами, розгляд справ, підсудних Консти-

туційному Суду;

внаслідок здійснення правосуддя судом обов'язково виноситься відповідне судове рішення по справі. Усі судові рішення приймаються від імені держави;

-суди при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону;

-судочинство проводиться суддею одноосібне або колегією суддів.

Конституція України вперше указала на те, що правосуддя в деяких випадках

може провадитися судом присяжних.

-основні засади судочинства закріплені у ст. 129 Конституції це:

-законність;

-рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

219

- забезпечення доведеності вини;

- змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і

удоведенні перед судом їх переконливості;

-підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

-забезпечення обвинуваченому права на захист;

-гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

-забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду;

-обов'язковість рішень суду.

За неповагу до суду і судді винні особи притягуються до юридичної відповідальності.

Під судовою системою прийнято розуміти сукупність судів, побудовану відповідно до їх компетенції і поставлених перед ними завданнями. Судову систему в Україні складають Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції. Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції.

Загальні суди мають свою розгалужену систему і поділяються на суди трьох інстанцій. Вперше до системи судів загальної юрисдикції увійшли господарські суди як спеціалізовані. Організація і діяльність всіх вказаних судів регламентується Законами України "Про Конституційний Суд України", "Про судоустрій України", "Про господарські суди" та ін.

Судовою інстанцією вважається суд (або його структурний підрозділ), що виконує ту або іншу судову функцію, пов'язану з розглядом або переглядом судових справ (прийняття рішення по суті справи, перевірка законності і обгрунтованості рішень).

Судом першої інстанції називають суд, який уповноважений приймати рішення по суті тих питань, які є основними для даної справи. Суду надається можливість самому безпосередньо, а не за допомогою органів досудового слідства проаналізувати пред'явлене підсудному обвинувачення, вирішити питання про його винність або невинність, про призначення чи не призначення покарання. Повноваження суду першої інстанції виконують місцеві суди, а

220