право
.pdfз Національним Банком України.
Колективним договором, як виняток, може передбачатися виплата частини заробітної плати натурою (за цінами не нижчими за собівартість).
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні і строки,
встановлені колективним договором, але не рідше 2-х разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 18-ти календарних днів. У випадку, коли день виплати заробітної плати співпадає з вихідним, святковим або неробочим днем,
заробітна плата виплачується напередодні. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За персональною письмовою згодою працівників заробітна плата може виплачуватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок власника підприємства або уповноваженого ним органу.
Утримання із заробітної плати можуть здійснюватися тільки у випадках,
передбачених законодавством. При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір всіх утримань не може перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством, - 50% заробітної плати, що підлягає виплаті працівникові. Не допускаються утримання з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат,
на які згідно із законодавством стягнення не звертаються. У разі банкрутства підприємства або ліквідації його в судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства відносно заробітної плати, яку вони повинні отримати за працю (роботу, послуги), виконану в період, що передує банкрутству або ліквідації підприємства, виконуються згідно із Законом України
"Про банкрутство".
При укладенні працівником трудового договору (контракту) власник підприємства або уповноважений ним орган доводить до його відома умови оплати праці; підстави, відповідно до яких можуть здійснюватися утримання у випадках, передбачених законодавством. Про нові умови або заміну діючих умов оплати праці у бік погіршення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити працівника не пізніше ніж за 2 місяці до дня їх впровадження або зміни.
181
При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити працівника про наступні дані, що відносяться до періоду, за який проводиться оплата праці:
загальна сума заробітної плати з розшифровкою по видах ви
плат;
розміри і підстави утримань із заробітної плати;
сума заробітної плати, що підлягає виплаті.
3. Основою організації оплати праці згідно зі ст. 96 КЗпП є тарифна система, що включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники). Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а
працівників - у залежності від їх кваліфікації і за розрядами тарифної сітки.
Віднесення робіт, що виконуються, до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам проводиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з профспілковим або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Тарифна система забезпечує підвищену оплату більш кваліфікованої, інтенсивної праці, праці, що здійснюється в складних умовах.
Тарифно-кваліфікаційний довідник містить характеристику різних видів робіт за їх складністю з вказівкою, якому розряду відповідає дана робота. Він призначений для визначення кваліфікації робітників (і робіт) і присвоєння їм кваліфікаційних розрядів. Застосовується Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників. По кожній професії довідник передбачає характеристику робіт (що робітник повинен уміти); кваліфікаційні вимоги (що робітник повинен знати); типові приклади робіт. Довідник встановлює по кожній професії декілька розрядів. На основі довідника власник підприємства за погодженням з профспілковим органом присвоює робітникам кваліфікаційні
182
розряди і проводить тарифікацію робіт. Тарифна сітка визначає співвідношення в оплаті праці робітників у залежності від складності робіт та їх кваліфікації.
Вона складається з тарифних розрядів і тарифних ставок. До першого розряду відносяться найбільш прості роботи, до останнього - найскладніші.
Співвідношення ставки даного розряду до ставки першого розряду називається тарифним коефіцієнтом. Тарифні ставки - основа визначення заробітної плати робітників. Це оплата праці в твердо встановленому розмірі за одиницю часу
(година, день, місяць). Для робітників, звичайно, застосовуються годинні тарифні ставки. Тарифна ставка першого розряду визначає розмір оплати найпростіших робіт; чим складніша робота, тим вищий розряд і відповідно вища тарифна ставка. На розмір тарифних ставок впливають також умови праці.
Звичайні ставки встановлені на роботах з нормальними умовами, більш високі - з
важкими і шкідливими умовами.
Основу оплати праці службовців складають посадові оклади.
На основі тарифної системи створюються спеціальні системи оплати праці:
відрядна, погодинна, відрядно-преміальна, погодинно-преміальна та інші.
При відрядній оплаті праці заробіток робітника нараховується за встановленими відрядними розцінками за кожну одиницю виробленої продукції.
Погодинна оплата праці здійснюється за практично відпрацьований час за встановленою тарифною ставкою або посадовим окладом.
Для посилення матеріальної зацікавленості в перевиконанні плану виробництва продукції, зростанні продуктивності праці, якості продукції,
поліпшенні інших виробничих показників праці вводяться відрядно-преміальні,
погодинно-преміальні системи оплати праці.
4. Системи оплати праці розраховані на нормальні умови праці. Однак на підприємствах, в установах, організаціях нерідко виникають відхилення від нормальних умов праці. У цих випадках оплата праці здійснюється у відповідності з державними нормами, передбаченими відповідними статтями
183
КЗпП України.
Так, при виконанні робіт різної кваліфікації праця робітників-погодинників,
а також службовців оплачується як праця більш високої кваліфікації (ст. 104
КЗпП). При поєднанні професій (посад), коли працівник поряд із своєю основною роботою виконує додаткову роботу по іншій професії (посаді), йому повинна здійснюватись доплата, розмір якої встановлений колективним договором (ст. 105 КЗпП).
Стаття 106 КЗпП регулює оплату праці в понаднормовий час. При погодинній оплаті праці робота в понаднормовий час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. При відрядній системі оплати праці за роботу в понаднормовий час виплачується доплата в розмірі 100% Тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, плата якому здійснюється за погодинною системою, за всі відпрацьовані понаднормові години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як понаднормові всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковий період.
Компенсація понаднормових робіт відгулом не допускається.
Необхідно мати на увазі наступне: право на оплату праці в понаднормовий час мають всі працівники з нормованим робочим днем, незалежно від того,
входить ця робота в коло їх обов'язків чи ні. Працівники з ненормованим робочим днем не мають права на оплату виконаної в понаднормовий час роботи,
що є їх службовим обов'язком.
При підсумованому (місячному, квартальному, річному) обліку робочого часу понаднормовим вважається час, що перевищує норму робочих годин,
встановлену графіком даному працівникові. При цьому, понаднормовий час, що не перевищує двох годин за кожний робочий день облікового періоду,
оплачується в полуторному розмірі, інший понаднормовий час -у подвійному.
Робота у святкові і неробочі дні (ст. 107 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:
-відрядникам - за подвійними розцінками;
-працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними
184
ставками - в розмірі подвійної годинної або денної ставки;
працівникам, що одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної ставки понад оклад, якщо праця в святкові і неробочі дні проводилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася понад місячну норму.
Оплата у вказаному розмірі здійснюється за години, фактично від-
працьовані в святкові і неробочі дні.
За бажанням працівника йому можуть бути надані інші дні відпочинку.
Робота в нічний час оплачується в підвищеному розмірі, що встановлюється трудовим колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу)
за кожний час роботи в нічний час (ст. 108 КЗпП).
КЗпП регулює також порядок виплати заробітної плати при простої.
Простій може мати місце з двох причин:
з вини працівника, що не виконує покладених на нього трудових функцій без поважних причин;
внаслідок різних обставин, що є, передусім, наслідком економічних недоліків, а також невмілого керівництва, стихійного лиха та ін. (коли немає провини працівника).
Час простою з вини працівника не оплачується (ст. 113 КЗпП).
Час простою не з вини працівника, якщо він попередив власника або уповноважений ним орган (на практиці - бригадира, майстра, інших посадових осіб, яким безпосередньо підпорядковується) про початок простою, оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду
(окладу).
Коли внаслідок простою працівника перевели на нижчеоплачувану роботу,
де він виконує норми вироблення, середня зарплата за попереднім ісцем роботи йому гарантована. Якщо ж не виконує - за ним зберігається тільки тарифна ставка (оклад).
При оплаті праці, коли не виконуються норми вироблення, необхідно встановити, чи є вина працівника. У ст. 111 КЗпП говориться: "При невиконанні
185
норм вироблення не з вини працівника оплата здійснюється за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому випадку не може бути нижчою ніж 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм вироблення з вини працівника оплата здійснюється відповідно виконаній роботі". Під "провиною працівника" в цьому випадку потрібно розуміти не тільки його небажання працювати, ухилення від трудових обов'язків, але й низьку кваліфікацію, недостатній досвід. Провина підприємства або організації, як правило, полягає в незабезпеченні працівника обладнанням,
матеріалами і т.ін.
Оплата праці при виготовленні бракованої продукції регулюється ст. 112
КЗпП. При виготовленні браку не з вини працівника оплата праці здійснюється за зниженими розцінками. Місячна зарплата працівника в цих випадках не може бути нижчою ніж 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
Повний брак з вини працівника не оплачується. Частковий брак з вини працівника теж не оплачується. Частковий брак з вини працівника оплачується в залежності від міри придатності продукції за зниженими розцінками.
5. Праця працівника оплачується за її кількістю і якістю. Однак на практиці виникають випадки, коли працівник відволікається від виконання своїх трудових обов'язків, і тоді можливе зменшення оплати його праці. Для цих випадків законодавством установлені гарантії збереження заробітної плати. Гарантійні виплати зарплати - це такі виплати, які отримують працівники за час, коли вони з причин, встановлених законодавством, відволікаються від виконання своїх трудових обов'язків. Гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для працівників, які направляються на підвищення кваліфікації, на обстеження до медичної установи; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; тимчасово переведених на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок,
що мають дітей у віці до трьох років, переведених на більш легку роботу; при
186
різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання іншим спе-
ціальностям; для донорів і т.ін.), а також гарантії і компенсацій працівникам у разі переїзду на роботу в іншу місцевість, службових відряджень, роботи в польових умовах та ж., встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Розділом VIII КЗпП передбачені наступні гарантії працівникам, звільненим з роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, в
партійних, профспілкових та інших громадських організаціях: надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою колишня робота, а при її відсутності - інша рівноцінна робота на тому ж або, із згоди працівника, на іншому підприємстві, установі, організації (ст. 118 КЗпП). На час виконання державних або громадських обов'язків, які за законодавством можуть здійснюватися в робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи і середнього заробітку (ст. 119 КЗпП).
У відповідності зі ст. ст. 121, 122 КЗпП України працівникам, що на-
правляються у відрядження, виплачуються: добові за час знаходження у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найманню житлового приміщення в порядку і розмірах, встановлених зако-
нодавством. За відрядженими працівниками зберігаються на весь час від-
рядження місце роботи (посада) і середній заробіток. Законодавством, зокрема,
передбачений строк виплати добових відрядженому працівникові у разі його тимчасової непрацездатності у відрядженні. Цей строк не може бути більше двох місяців. Якщо працівник знаходиться при цьому на стаціонарному лікуванні, йому виплачуються добові, а витрати по найманню житлового приміщення - ні. Факт тимчасової непрацездатності повинен бути підтверджений відповідними документами. Якщо працівник, знаходячись у готелі, користувався додатковими послугами (телевізор, праска, холодильник),
ці послуги також оплачуються.
За працівниками-донорами зберігається середній заробіток за дні обстеження в установах охорони здоров'я і здачу крові для переливання, їм після
187
дня здачі крові надається день відпочинку із збереженням середнього заробітку
(ст. 124 КЗпП).
При переведенні працівників на іншу роботу, коли це пов'язано з переїздом в іншу місцевість, їм виплачуються вартість проїзду працівника та членів його сім'ї, добові за час знаходження в дорозі, витрати по провезенню майна та інші компенсаційні виплати.
Тема 8. Охорона праці
Питання
Охорона праці. Принципи державної політики в області охорони праці.
Гарантії прав громадян на охорону праці.
Організація охорони праці на виробництві.
Охорона праці жінок і молоді.
Нагляд і контроль за охороною праці.
1. Стаття 43 Конституції України, закріплюючи право громадян на працю,
одночасно встановлює, що це право повинно здійснюватися в умовах, які відповідають вимогам безпеки і гігієни. 14 жовтня 1992 р. в Україні був прийнятий Закон "Про охорону праці", що визначив основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності. Закон регулює, за участю відповідних державних органів, відносини між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, орга-
188
нізаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
Законодавство про охорону праці складається з Закону України "Про охорону праці", Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів. У випадку, якщо міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлені більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного
договору або угоди (ст. З Закону "Про охорону праці").
Державна політика в області охорони праці базується на принципах (ст. 4
Закону):
пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів
виробничої діяльності підприємства, установи, організації;
повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих
умов праці;
комплексного вирішення завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань і з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в області науки й техніки і охорони навко-
лишнього середовища;
соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди
особам, потерпілим від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;
встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств,
незалежно від форм власності і видів їх діяльності;
використання економічних методів управління охороною праці,
проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;
здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
189
забезпечення координації діяльності державних органів, установ,
організацій і об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни і безпеки праці, а також співпраці і проведення консультацій між власниками і працівниками (їх представниками), між всіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому і державному рівнях;
міжнародної співпраці в області охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення без пеки праці.
Іноземні громадяни і особи без громадянства, які працюють на під-
приємствах, розташованих на території України, мають такі ж права на охорону праці, як і громадяни України (ст. 5 Закону).
2. Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці,
діючим в Україні. При укладенні трудового договору громадянин повинен бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві,
наявності на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які ще не усунені, можливих наслідках їх впливу на здоров'я, про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому згідно з медичним висновком протипоказана запропонована робота за станом здоров'я.
Згідно зі ст. 153 КЗпП забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника підприємства.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин,
механізмів, обладнання та інших засобів виробництва, стан засобів колективного й індивідуального захисту, що використовуються працівниками, а
також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних
190