право

адмінсправі.

Постанова у справі про адмінпорушення і рішення по скарзі можуть бути опротестовані прокурором.

Встановлений такий порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення: штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше 15-ти днів з дня вручення постанови про його призначення. Постанови про сплатне вилучення предмета, про конфіскацію, про позбавлення спеціальних прав, про виправні роботи виконуються уповноваженими на це органами в порядку, встановленому законодавством. Постанова про адміністративний арешт виконується органами внутрішніх справ.

Список рекомендованої літератури

А. Нормативні акти

Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 2В червня 1996 р. // ВВРУ. -1996. - № ЗО.

Кодекс Украины об административных правонарушениях. - К., 1993, с изменениями и дополнениями.

Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. //ВВРУ 1993.- №43.

Б. Навчальна література

Основи держави і права: Навчальний посібник / За ред. А.М. Колодія і А.Ю. Олійника. - К.: Либідь, 1997. - С. 159-168.

Правознавство: Навчальний посібник / За ред. В.В. Копєйчикова. -К.: Юрінком Інтер, 1999.

Адміністративне право України: Підручник / За ред. В.К. Колпакова. -К.: Юрінком Інтер, 1999.

Пахомов І.М. Чи потрібна поспішність у реформуванні адміністративного права // Право України. - 1999. - № 2.

Административное право УкраиньІ: Учебник /Под ред. Н.И. Даниль-кевича. - Днепропетровск: Арт-Пресс, 1999.

41

Основи правознавства: Навч. посібн. / За ред. С.В. Ківалова, М.П.Орзіх. - 2

вид., вилр. і доп. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2001.

ОсновьІ правоведения УкраиньІ / С.В. Кивалов, П.П. Музьіченко,

Н.Н.Крестовская, А.Ф. Крьіжижановский. - X.: Одиссей, 2001.

Розділ 3. Цивільне право

Тема 1. Загальні положення цивільного права України Питання

1.Поняття цивільного права, його предмет, метод і система.

2.Джерела цивільного права.

3.Цивільне правовідношення, його елементи.

4.Юридичні факти; угоди та їх характеристика.

5.Позовна давність.

1. Цивільне право являє собою галузь права, предметом якої е майнові та особисті немайнові відносини в суспільстві. Майнові відносини являють собою суспільні відносини виробничого, економічного характеру. Ці відносини пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також переходом майна від однієї особи до іншої.

Цивільне право регулює також особисті немайнові відносини, пов'язані з майновими відносинами, і відносини в сфері інтелектуальної власності

(авторське, патентне право, право на відкриття.) Крім цих відносин, цивільне право регулює також особисті немайнові відносини, не пов'язані з майновими:

право на честь, гідність і ділову репутацію громадян і організацій.

У основі методу цивільно-правового регулювання лежить юридична рівність учасників цивільно-правових відносин.

Таким чином, цивільне право - це галузь права, яка регулює на засадах

42

юридичної рівності майнові та особисті немайнові відносини, пов'язані і не пов'язані з майновими.

Система цивільного права являє собою єдність і розмежування вза-

ємопов'язаних цивільно-правових інститутів. Інститутом права є відособлена сукупність правових норм, які регулюють однорідні суспільні відносини.

Система цивільного права передбачає об'єднання цивільно-правових норм в окремі інститути і поділ останніх на загальну і особливу частини.

Загальну частину складають норми, що визначають завдання цивільного законодавства; коло регульованих ним відносин; підстави виникнення цивільних прав і обов'язків;, способи захисту прав; правове поло-суб'єктів цивільного права; норми, що відносяться до угод, представництва та ін.

Особлива частина охоплює цивільно-правові інститути, норми яких регулюють окремі групи відносин, наприклад, право власності, зобов'язальне право, спадкове право тощо.

Норми права власності регулюють відносини з володіння, користування й розпорядження майном, а також забезпечують рівні умови захисту всіх форм власності (приватної, колективної, державної).

Норми зобов'язального права регулюють суспільні відносини з приводу передачі майна, сплати грошей, виконання робіт, надання послуг та (й , надаючи одній стороні цих відносин право вимагати від іншої здійснення повної дії або утримання від дії.

Норми спадкового права регулюють суспільні відносини у зв'язку з переходом майна спадкодавця до спадкоємця.

2. Джерелами цивільного права є нормативні акти, в яких юридичне закріплені цивільно-правові норми. Сукупність цих актів являє собою цивільне законодавство. Конституція України є основним законом держави,

має вищу юридичну силу, закріплює права, свободи, обов'язки громадян,

право власності та інші майнові права.

43

Цивільний кодекс України - систематизований законодавчий акт,

регулюючий майнові та особисті немайнові відносини, пов'язані та непов'язані з майновими.

До джерел цивільного права потрібно віднести і конкретні закони – “Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про власність", "Про господарські товариства" та ін., норми яких регулюють відповідні цивільно-

правові відносини.

Як джерела цивільного права можуть виступати підзаконні нормативні акти: постанови Верховної Ради, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, акти місцевих державних адміністрацій, рішення органів регіонального і місцевого самоврядування, локальні нормативні акти (накази,

положення, інструкції).

3.Цивільне правовідношення являє собою юридичний зв'язок між учасниками урегульованого цивільним правом відношення.

Цивільне правовідношення складається з суб'єкта, об'єкта і змісту.

Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (громадяни, підприємства, установи, організації). У деяких випадках як суб'єкт цих правовідносин може виступати і держава.

Об'єктом цивільного правовідношення визнається те благо, на яке спрямовані суб'єктивне право і відповідний йому обов'язок з метою задоволення інтересу конкретної особи.

Цивільні правовідносини можуть мати об'єктами: речі; дії, наприклад, вплив на яку-небудь річ (переміщення вантажів за договором перевезення); результати духовної та інтелектуальної творчості (твори літератури, науки та мистецтва,

винаходи, раціоналізаторські пропозиції, наукові відкриття); особисті немайнові блага (ім'я, честь, гідність, таємниця листування і т.ін.).

Зміст цивільного правовідношення являє собою сукупність суб'єктивних прав і обов'язків учасників даного правовідношення.

44

Суб'єктивне цивільне право - надана суб'єктові законом можливість певної поведінки, а також можливість вимагати відповідної поведінки від іншої особи.

Суб'єктивне право нерозривно пов'язане з відповідним йому обов'язком. Так, для здійснення громадянином права приватної власності на житловий будинок необхідно, щоб інші особи були зобов'язані не перешкоджати власникові володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном.

Цивільні правовідносини не виникають, не змінюються і не припиняються самі собою, їм повинні передувати певні юридичні факти.

4. Юридичними фактами називаються конкретні обставини, з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків (наприклад, з фактом народження людини пов'язується виникнення у неї правоздатності; після досягнення 18

років, а також з моменту укладення шлюбу громадянин отримує повну дієздатність). Юридичні факти поділяються на дії та події. Саме вони є підставою виникнення відповідних цивільних прав і обов'язків (ст. 4 ЦК).

Юридичні дії, що є актами поведінки осіб, можуть бути правомірними або неправомірними. Правомірні дії відповідають нормам права, спрямовані на встановлення, зміну, припинення прав і обов'язків. Юридичний вчинок -

правомірна дія суб'єкта, яка здійснюється без наміру викликати правові наслідки

(створення літератури, мистецтва). Неправомірні (протиправні) - суперечать нормам права та інтересам суспільства.

Юридичні події - обставини, які виникають незалежно від волі людей

(стихійне лихо - повінь, землетрус).

Угоди - правомірні дії фізичних або юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Через угоди виявляється волевиявлення однієї, двох або декількох сторін, що дозволяє їх розмежовувати на односторонні (заповіт), двосторонні (договір) і багатосторонні

(продаж будівлі з публічних торгів).

Угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій або

45

нотаріальній). Усну форму мають угоди при самому їх укладенні (наприклад,

договір роздрібної купівлі-продажу), угоди між громадянами на суму до 100 грн.

та ін. У письмовій формі повинні укладатися угоди державних та інших громадських організацій між собою та з громадянами; угоди громадян між собою на суму понад 100 грн.; інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає дотримання письмової форми (ст. 44 ЦК). У передбачених законом випадках обов'язково потрібне нотаріальне посвідчення угоди. Так,

договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений (ст. 227 ЦК). Підлягає також нотаріальному посвідченню і договір дарування на суму понад 500 грн., а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 грн, (ст. 244 ЦК). Недійсними визнаються угоди:

1)такі, що не відповідають вимогам закону (ст. 48 ЦК);

2)укладені з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (ст. 49

ЦК);
3)угоди юридичної особи, що суперечать її цілям (ст. 50 ЦК);
4)укладені неповнолітнім, який не			досяг п'ятнадцяти	років (ст.	51
ЦК), та віком від 15 до 18 років (ст. 53 ЦК);
5)укладені громадянином, визнаним недієздатним (ст. 52) або обмеженим у
дієздатності	внаслідок	зловживання	спиртними	напоями	або
наркотичними засобами (ст. 54);
6)укладені особою, не здатною розуміти значення своїх дій (ст. 55);

7)укладені внаслідок помилки (ст. 56), обману, насильства, погрози,

зловмисного погодження представника однієї сторони з іншою або внаслідок збігу тяжких обставин (ст. 57);

8)укладені без наміру створити юридичні наслідки (видимість розділу майна);

9) укладені з метою прикриття іншої угоди (удавані).

Наслідки визнання угоди недійсною:

1) повернення сторонами одна одній всього отриманого за угодою, (при неможливості повернути отримане в натурі - повинні відшкодувати його

46

вартість в грошах, тобто допускається двостороння реституція - відновлення сторін в первинний стан);

2) повернення майна тільки одній стороні (потерпілій), а винна сторона втрачає право на отримання майна назад, воно стягається в доход держави - одностороння реституція (наприклад, у разі визнання недійсності угоди, укладеної внаслідок обману, насильства, погрози);

3) отримане за угодою з обох сторін стягається в доход держави -

реституція не допускається (наприклад, угода укладена з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства).

5. Вступаючи у цивільно-правові відносини, сторони повинні не тільки виконувати свої обов'язки, але й мати можливість захищати свої права. Норми цивільного права визначають строки, протягом яких можна захистити порушене право, звернувшись до суду, господарського або третейського суду з позовом.

Строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене, називається

позовною давністю (ст. 71 ЦК). На ряд вимог строки позовної давності не поширюються, наприклад, вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння, вимоги вкладників про видачу внесків, внесених в Ощадбанк.

Цивільне законодавство встановлює два види строків позовної давності:

загальні й скорочені.

Загальні строки позовної давності як для фізичних, так і для юридичних осіб складають 3 роки.

Для окремих видів вимог встановлюються скорочені строки позовної давності - 6 місяців. Такий строк діє для позовів: про стягнення неустойки

(штрафу, пені); про недоліки проданих речей (ст. 237 ЦК); випливаючих з постачання неякісної та некомплектної продукції (ст. 249 ЦК); про« недоліки виконаної роботи (ст. 343, ст. 350 ЦК). Скорочений строк позовної давності в один рік встановлюється для вимог про спростування відомостей, що порочать

47

честь, гідність або ділову репутацію та не відповідають дійсності (ст. 7 ЦК). Для позовів по перевезеннях встановлений строк два місяці (ст. 366 ЦК).

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися І про порушення свого права (ст. 76 ЦК).

Строки позовної давності можуть припинятися, перериватися і відновлюватися. Припинення строків позовної давності можливе за таких обставин:

1)якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна та непереборна при даних умовах подія (нездоланна сила - стихійне лихо, військові дії і т.ін.);

2)якщо законодавством встановлена відстрочка виконання зобов'язань

(мораторій);

3)якщо позивач або відповідач знаходяться в складі Збройних Сил України, переведених на військовий стан (ст. 78 ЦК).

Перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку або визнанням боргу.

Після перерви перебіг строку позовної давності починається знов, а час, що минув до перерви, не зараховується до нового строку. Однак пред'явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перебіг строку позовної давності.

Відновлення позовної давності можливе в тому випадку, якщо суд визнає поважною причину пропуску строку, і в цьому випадку порушене право підлягає захисту.

Тема 2. Суб'єкти цивільного права

Питання

1.Громадяни як суб'єкти цивільного права.

2.Поняття і загальна характеристика юридичної особи. Види юри

48

дичних осіб.

3.Держава як суб'єкт цивільного права.

1. Громадяни є одним з суб'єктів цивільного права. Вони вступають у цивільно-правові відносини між собою, з організаціями, а в ряді випадків і з державою. Основними характеристиками громадянина є його правоздатність і дієздатність.

Під правоздатністю розуміється здатність мати цивільні права і обов'язки,

яка визнається в рівній мірі за всіма громадянами України (ст. 9 ЦК).

Правоздатність у громадянина виникає з моменту народження і припиняється зі смертю. Його правоздатність не може залежати від статі, етнічного та соціального походження, місця проживання, мовної ознаки і т.ін. Закон, як правило, не допускає обмеження правоздатності громадянина.

Однак у виняткових випадках допускається обмеження правоздатності за Вішенням суду як санкція за протиправну, суспільно-небезпечну поведінку. Тик,

суд може як додаткове покарання встановити обмеження для заняття пивної посади.

Під дієздатністю розуміється здатність своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки (ст. 11 ЦК), 3 урахуванням обсягу можна виділити три різновиди дієздатності: повна, часткова (неповна),

обмежена.

Повна дієздатність настає після досягнення повноліття, тобто з 18 , років або з моменту укладення шлюбу.

Закон дає право визнати громадянина недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства, якщо він не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Недієздатним громадянина може визнати тільки суд (ст. 16 ЦК}.

Часткова дієздатність характеризується тим, що громадянин має право набувати і здійснювати своїми діями не будь-які, а лише прямо вказати в законі права і обов'язки.

Можна виділити часткову дієздатність неповнолітніх віком до 15 років і часткову дієздатність неповнолітніх віком від 15 до 18 років.

49

За неповнолітніх, що не досягли 15 років, угоди укладають від їхнього імені батьки (усиновителі) або опікун. Самі неповнолітні до 15 років мають право укладати тільки дрібні побутові угоди (ст. 14 ЦК).

З 15 до 18 років неповнолітні мають право самостійно здійснювати дрібні побутові угоди, розпоряджатися своєю заробітною платою, стипендією,

здійснювати авторські права на свої винаходи та інші об'єкти інтелектуальної власності. Інші угоди вони мають право укладати самостійно, але я обов'язкової згоди батьків (усиновителів) або піклувальників.

Обмежено дієздатними є громадяни, визнані такими рішенням суду внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, якщо вони ставлять себе і свою сім'ю у важке матеріальне становище (ст. 15ЦК).

Обмежено дієздатні громадяни мають право самостійно укладати дрібні побутові угоди, інші угоди вони можуть укладати тільки зі згоди піклувальника.

Для з'ясування правового положення громадян як суб'єктів цивільно-

правових відносин важливим є питання про їх місце проживання. Це пов'язано,

наприклад, з тим, що спадщина відкривається за останнім місцем проживання спадкодавця. Істотне значення має місце проживання боржника і кредитора при визначенні місця виконання зобов'язань, при розв'язанні питань про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошенні його померлим. Місцем проживання, згідно зі ст. 17 ЦК, визнається місце, де громадянин постійно або переважно проживає. Що стосується неповнолітніх, які не досягли 15 років, або громадян, що знаходяться під опікою, то місцем їх проживання визнається місце проживання їх батьків (усиновителів), опікунів.

2. Підприємства, установи, організації є суб'єктами цивільного права, тобто вони можуть набувати права і обов'язки як майнові, так і немайнові. Вони стають суб'єктами цивільного права, тільки якщо є юридичними | особами.

Юридичними особами вони стають з моменту їх створення і реєстрації в установленому законом порядку.

50