4.Правова охорона Конституції України

Конституція вимагає особливого правового захисту, покликаного забезпечити її дотримання як фізичними, так і юридичними особами та самою державною владою, різними її органами. Завданням правової охорони конституції є контроль за діяльністю суб'єктів права, правомірністю їх дій, а у випадку виявлення правопорушення - вжиття відповідних заходів для відновлення поруше­ного правопорядку, застосування державного примусу до правопорушників, створення умов запобігання правопорушенням.

Під охороною конституції розуміють сукупність юридичних засобів, спрямованих на забезпечення дії конституційних норм. Окремі юридичні засоби правової охорони Конституції передбачені в ній самій. Це, зокрема, положення, що зобов'язують органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені Консти­туцією та законами України (статті 6, 19 Конституції України). Зазначені положення є загальним принципом, обов'язковим до виконання всіма без винятку органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Правова охорона здійснюється у різноманітних формах, головними з яких є конституційний контроль і конституційний нагляд.

Сутність конституційного контролю полягає в перевірці на відповідність конституції актів і дій органів державної влади, а також громадських об’єднань, які здійснюють публічні функції, скасовуванні чи призупиненні їх незаконні правових актів.

Органи конституційного нагляду таких повноважень не мають. Їхнє основне призначення полягає у тому, щоб своєчасно повідомити інший орган влади про неконституційність прийнятого правового акта. Така діяльність покладається на органи прокуратури України.

Правовий захист Конституції України здійснюють:

Вищі органи державної влади: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України. Так, згідно з Конституцією України Президент України є гарантом додержання Конституції України (ч. 2 ст.. 102), Верховна Рада України усуває Президента України з поста у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (п. 10 ст. 85) та здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України (п. 13 ст. 85), Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України (п. 1 ст. 116) тощо.

1. Правоохоронні органи (суди, прокуратура), центральні та місцеві органи виконавчої влади.

2. Орган конституційної юрисдикції (Конституційний Суд України), який є основним, визначальним елементом системи правових засобів захисту Конституції України. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Консти­туції України як Основного Закону держави на всій тери­торії України.

3. Збройні Сили України, на які покладається оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина 2 ст. 17 Конституції України).

4.Громадяни України. Активні форми охорони Конституції України громадянами передбачені в її тексті. Так, ст. 55 встановлює, що кожному гарантується право наоскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб

Здійснення правової охорони Консти­туції може бути обов'язковим, коли визначені нею суб'єкти зобов'язані вчинити дії для її охоро­ни, і факультативним, коли прийняття рішення про вчинення дій для її охорони передається на розгляд самому суб'єкта, який може їх виконати, а може й утриматися. При цьому за його бездія­льність юридична відповідальність не настає.

Конституційні норми, в тому числі спрямовані на охорону Основного Закону, самі не здатні автоматично забезпечити правову охорону Конституції. Тому захист Конституції є завданням і конституційним обов'язком усіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, громадян, їх об'єднань та юридичних осіб.

У Конституції України від 28 червня 1996 р. (розд. XII) викладені система та статус Конституційного Суду України. Визначено, що Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України й дає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

До повноважень Конституційного Суду України віднесено вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність):

1) законів та інших правових актів Верховної Ради України;

2) актів Президента України;

3) актів Кабінету Міністрів України;

4) правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

З питань, передбачених Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими для виконання на території України, остаточними й такими, які не можуть бути оскаржені. Правову охорону Конституції України Суд забезпечує не лише шляхом вирішення віднесе них до його компетенції питань, але й самим своїм існуванням. Сам факт можливості звернення до Суду з питань конституційності нормативно-правових актів, щодо офіційного тлумачення законів змушує правотворчі і правозастосовчі органи діяти відповідно до Конституції України, запобіжним заходом проти порушення її норм і в кінцевому підсумку сприяє зміцненню конституційної законності.