3 Правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців в Україні

Поряд з громадянами у державі можуть проживати іноземці та особи без громадянства. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Законом України „ Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”

Цей Закон визначає правовий статус, закріплює основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і визначає порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України. Стаття 1 названого Закону дає таке визначення іноземців та осіб без громадянства:

Іноземець — особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Особа без громадянства — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Вони мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Серед них - право на: відпочинок; охорону здоров'я; житло, участь в об'єднаннях громадян, звернення до суду, інших державних органів для захисту особистих майнових і немайнових прав тощо.

Разом з тим, зазначена категорія осіб у порівнянні з громадянами України обмежені у деяких правах та обов'язках (наприклад, вони позбавлені виборчих прав, не можуть брати участь у референдумах, на них не покладається військовий обов'язок). Для співробітників дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав в Україні чинне законодавство встановлює відповідні привілеї та імунітети

Здійснення іноземцями та особами без громадянства своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну. Визначення умов і порядку імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України „Про імміграцію”.

Імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.

Посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування.

Відповідно до Конституції та законодавства України іноземцям та особам без громадянства може надаватися притулок, можливість натуралізації, а також надаватися статус біженця в Україні.

Закон України „Про біженців” визначає правовий статус біженця в Україні, порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, встановлює державні гарантії захисту біженців.

Біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Статус біженця не надається особі:

- яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;

- яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;

яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;

- стосовно якої встановлено, що умови для отримання статусу біженця, передбачені Законом України „Про біженців”, відсутні;

- яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні;

- яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Це не поширюється на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків).

Статус біженця втрачається, якщо особа:

1) добровільно знову скористалася захистом країни громадянської належності (підданства);

2) набула громадянство України або добровільно набула громадянство, яке мала раніше, або набула громадянство іншої держави і користується її захистом;

3) добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

4) будучи особою без громадянства може повернутися в країну свого попереднього постійного проживання, оскільки обставини, за яких було надано статус біженця, більше не існують;

5) отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій країні;

6) не може більше відмовлятися від користування захистом країни своєї громадянської належності, оскільки обставини, на підставі яких особі було надано статус біженця, більше не існують.

Список джерел для самостійної роботи.

Законодавство

1 Конституція України. прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. 2 Закон України „Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004.

3 Закон України „Про біженців” від 21 червня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 250.

4 Закон України „Про громадянство України” від 18 січня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13.

5 Закон України „Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23.

6 Закон України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11 грудня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 1.

Література

1. Конституційне право України: Підручник / За ред. В. Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 1999. – С. 237– 267.

2. Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К.: Ін Юре, 2002. – С.96 –116.

3. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – С. 73 - 89.

4. Кравченко В. В. Конституційне право України у визначеннях та схемах: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – С. 41 –52.

5. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. С. 116 - 160.

Тести.

Правильні відповіді визначте „+”, а неправильні „-”.

1 Фізична особа, яка перебуває у певному правовому зв'язку з суспільством, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язків, — це:

а) людина;

в) особистість;

б) юридична особа;

г) громадянин.

2 Структура правового статусу особи складається з:

а) суб'єктивного права;

б) об’єктивного права;

в) юридичного обов'язку;

г) юридичного факту;

д) певних правовідносин.

3 Законодавство Україні визначає:

а) єдине громадянство;

б) подвійне громадянство;

в) громадянство двох або більше держав;

г) принцип космополітизму;

д) принцип громадянства не визначено Конституцією України

4 Документами, які підтверджують громадянство України, є:

а) проїзний документ дитини;

б) свідоцтво про належність до громадянства України;

в) свідоцтво про народження дитини;

г) посвідчення особи моряка;

д) посвідчення особи військовослужбовця;

5 Особа, яка має право на набуття громадянства України за народ­женням, є громадянином України з:

а) моменту народження;

б) часу отримання свідоцтва про народження;

в) часу отримання паспорту громадянина України;

г) часу отримання свідоцтва про належність до громадянства України;

д) досягнення повноліття.

6 Громадянина України може бути позбавлено гро­мадянства поза його волі:

а) за вчинення тяжкого злочину;

б) за державну зраду;

в) у разі укладення шлюбу з особою без громадянства;

г) у разі довгого проживання за межами України;

д) не може бути позбавлений громадянства

7 Громадянство України припиняється:

а) внаслідок позбавлення громадянства;

б) внаслідок виходу з громадянства України;

в)внаслідок втрати громадянства України;

г) внаслідок отримання статусу біженця в іншій країні;

д) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

8 У вирішенні питань громадянства беруть участь державні органи:

а) Президент України ;

б) Конституційний Суд України;

в) Комісія при Президентові України з питань громадянства;

г) Кабінет Міністрів України;

д) консульські установи України.

9 Особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином:

а) особа без громадянства;

б) іноземець;

в) біженець;

г) іммігрант;

д) біпатрид.

10 Згідно з чинним законодавством особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право:

а) на відпочинок;

б) на охорону здоров'я;

в) на безоплатну освіту;

г) на участь в об'єднаннях громадян;

б) брати участь у референдумах.