- •Тема 1. Конституційне право як провідна галузь права України. Наука конституційного права
- •1. .Поняття конституційного права як галузі права. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна.
- •2 Предмет і метод конституційного права.
- •3 Система галузі конституційного права. Конституційно-правові норми та інститути.
- •4 Джерела конституційного права України. Інші різновиди джерел конституційного права.
- •5. Конституційні правовідносини
- •Теми рефератів:
- •Тема 2 Історичні умови та етапи розвитку конституційного процесу в Україні
- •1. Акти конституційного значення за часів існування перших українських держав.
- •2 Конституція Пилипа Орлика та конституційний процес xviiі - хіх століть.
- •3 Новий етап Українського державотворення (1917 – 1919р.)
- •4 Конституційний процес в Україні за радянські часи.
- •5. Підготовка та прийняття нової Конституції України (1996 р.).
- •Тестові завдання до теми.
- •Тема 3 Поняття та сутність конституції. Конституція України – основне джерело конституційного права
- •1 Поняття й сутність конституції
- •2. Порядок прийняття та внесення змін до конституцій
- •3.Конституція України – основне джерело конституційного права
- •4.Правова охорона Конституції України
- •5. Поняття тлумачення. Види, цілі
- •Тема 4 Засади конституційного ладу України.
- •1 Поняття та загальні засади конституційного ладу.
- •Конституційні основи державного ладу України.
- •3. Сутність суспільного ладу України та його структура.
- •4. Гарантії конституційного ладу України
- •Тема 5 Конституційно правовий статус людини і громадянина в Україні.
- •1 Поняття, принципи та структура правового статусу особи.
- •2 Громадянство України.
- •3 Правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців в Україні
- •Тема 6 Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України
- •1 Поняття, види прав і свобод людини і громадянина.
- •2. Основні гарантії і механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
- •3. Обов'язки людини і громадянина
- •Тема 7 Конституційні основи взаємовідносин держави і громадянського суспільства
- •1 Держава і громадянське суспільство в політичній системі України
- •2 Конституційно-правовий статус об’єднань громадян і принципи їх діяльності
- •3 Конституційно правовий статус релігійних організацій в Україні
- •4 Конституційно - правовий статус засобів масової інформації.
- •3 Обмеження права громадян на об'єднання у політичні партії допускається в інтересах:
- •4 Членами політичних партій не можуть бути:
- •5 Державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють:
- •Тема 8 Всеукраїнський та місцеві референдуми
- •1 Народовладдя. Поняття і загальна характеристика основних форм безпосередньої демократії
- •2 Загальні засади проведення референдумів в Україні
- •3. Порядок призначення референдумів та підготовка до їх проведення
- •4. Організація та проведення голосування і визначення підсумків референдуму
- •Тема 9 Конституційно - правовий статус Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади
- •1 Система органів державної виконавчої влади.
- •Органи виконавчої влади України
- •2 Правовий статус Кабінету Міністрів України
- •3 Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
- •4 Місцеві органи виконавчої влади, їх організація та правовий статус
- •Тема 10 Конституційний статус органів судової влади в Україні.
- •1 Поняття і сутність судової влади.
- •2 Конституційні принципи правосуддя та судочинства
- •3 Судова система України
- •4 Конституційно - правовий статус суддів
- •5 Вища Рада юстиції України та Державна судова адміністрація України
- •Тема 11 Правовий статус Конституційного суду України.
- •1 Основні засади і порядок діяльності Конституційного Суду України.
- •2 Повноваження Конституційного Суду України при розгляді справ Розгляд справ Конституційним Судом України.
- •3. Акти Конституційного Суду України.
- •Тема 12 Прокуратура в системі державного механізму України
- •1 Поняття правового статусу Прокуратури України
- •2 Система і структура органів прокуратури
- •3 Функції і повноваження прокуратури згідно з Конституцією України та в перехідний період
- •4 Акти органів прокуратури
- •Список використаної літератури
3 Конституційно правовий статус релігійних організацій в Україні
Одним із безперечних завоювань Української держави є зміна поглядів на здійснення державної політики щодо релігії і церкви. Необхідні умови для повернення церкві і релігії належного їм місця в суспільстві, для прискореного релігійного відродження були започатковані зі здобуттям Україною незалежності. З перших днів наша держава стала на захист прав та свобод людини і громадянина, свободи совісті та вросповідання, свободи церкви, проголосила рівність усіх релігійних організацій перед законом, сприяла виконанню ними своєї духовної місії. Етапною віхою, що активізувала і прискорила цей процес, було прийняття у червні 1999 року Заяви Президента України про морально-політичну реабілітацію Церкви. Вона дала поштовх не лише масштабним практичним заходам, а й остаточному зламу психологічних стереотипів, які впродовж багатьох десятиліть насаджувалися у людській свідомості. Однією з головних проблем у взаємовідносинах Української держави і церкви залишається реституція майнових прав релігійних організацій. Тобто, повернення релігійним організаціям того, що було відібрано у них в перші роки радянської влади. Згідно з графіком, складеним на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р., віруючим має бути повернуто 120 культових будівель, що не використовуються або використовуються не за призначенням. Сьогодні церкви повертаються у суспільний простір, з якого їх було колись виштовхнуто. Вони становляться повноправними суб'єктами новітньої української історії, важливим і органічним чинником та учасником процесу національно-культурного і духовного відродження. Проте забезпечення культовими спорудами залишається однією із найгостріших проблем релігійного життя в Україні.
Безповоротно відійшли у минуле характеристики релігії як опіуму для народу, а церкви - як темної і знову ж таки антинародної сили. Сьогодні є всі підстави говорити про значне розширення сфери партнерства між державою і релігійними організаціями, про сталу тенденцію гармонізації їхніх відносин. В Україні у 10 разів збільшилася кількість релігійних братств, у 5 - духовних місій, у 4 - навчальних закладів, у 3 рази - монастирів. В Україні представлені 52 віросповідання, в межах яких діють понад 27 тисяч релігійних організацій, 90-та конфесій, течій та напрямків.
Діяльність Церков і релігійних організацій, міжконфесійні та церковно-державні відносини регулюються ст.35 Конституції України та Законом України „Про свободу совісті та релігійні організації”, Указом Президента України „Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР щодо релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій” від 21 березня 2002 року та іншими нормативно – правовими актами.
Чинне законодавство в цілому має демократичний характер і відповідає нормам міжнародного права, зокрема, Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакту про громадянські та політичні права, рекомендаціям Парламентської Асамблеї Ради Європи № 190 (1995 р.).
Право громадян на свободу світогляду і віросповідання закріплене у ст. 35 Конституції України і враховує свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
В Україні здійснення державної політики щодо релігії і церкви визначається принципом відокремлення церкви від держави і школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова. Конституція підкреслює, що ніхто не може бути увільнений від виконання своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, його виконання повинно бути замінене альтернативною (невійськовою) службою, порядок проходження якої регламентується законом „Про альтернативну (невійськову) службу” від 12 грудня 1991 р. Разом з тим, принцип відокремлення церкви від держави жодною мірою не суперечить і не заважає зміцненню та поглибленню їх партнерства. Суспільству доводиться здійснювати це різними, властивими державі і церкві формами та засобами.
Завданнями закону „Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1999р. є:
1) гарантування права на свободу совісті громадянам України та можливостей реалізації цього права;
2) забезпечення відповідно до Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та норм міжнародного права, визнаних Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян незалежно від їх ставлення до релігії;
3) визначення обов'язків релігійних організацій перед державою і суспільством;
4) подолання негативних наслідків попередньої державної політики щодо релігії і церкви;
5) гарантування сприятливих умов для розвитку суспільної моралі і гуманізму, громадянської злагоди і співробітництва людей, незалежно від їх світогляду чи віросповідання.
Законом визначено право свободи совісті, яке враховує свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, підправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду.
Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії. Батьки або особи, які їх замінюють, за взаємною згодою мають право виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії. Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає пише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки ні порядку, життя, здоров'я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов'язанням України. Ніхто не має права вимагати від священнослужителів відомостей, одержаних ними при сповіді віруючих.
В Україні існують релігійні організації, права і законні інтереси яких захищає держава але при цьому не втручається у їх законну діяльність. Релігійні організації не виконують державних функцій, не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають їм фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади. При цьому священнослужителі мають право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами. Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями в Україні є:
- релігійні громади;
- управління і центри;
- монастирі;
- релігійні братства;
- місіонерські товариства (місії) ;
- духовні навчальні заклади.
Найпоширенішими релігійними організаціями є релігійні громади.
Релігійні громади - місцеві релігійні організації віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Релігійні організації діють на підставі своїх статутів або положень, які не можуть суперечити чинному законодавству.
Державний контроль за додержанням законодавства України про свободу совісті та релігійні організації здійснюють Державний Комітет України у справах релігій, місцеві Ради народних депутатів та їх виконавчі комітети.
Службові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про свободу совісті та релігійні організації, несуть відповідальність, встановлену законодавством України.