3 Обмеження права гро­мадян на об'єднання у по­літичні партії допускається в інтересах:

а) громадської безпеки;

б) національної безпеки;

в) громадського порядку;

г) охорони здоров'я насе­лення;

д) охорони довкілля.

4 Членами політичних партій не можуть бути:

а) працівники суду;

б) працівники прокурату­ри;

в) державні службовці;

г) співробітники Служби безпеки України;

д) військовослужбовці.

5 Державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють:

а) Міністерство юстиції;

б) Генеральна прокуратура;

в) Конституційний суд;

г) Центральна виборча комісія;

г) окружні виборчі комісії.

6 У разі порушення пол­ітичними партіями Консти­туції та законів України до них можуть бути застосовані такі заходи:

а) штраф;

б) призупинення діяльності на термін до 1 року;

в) попередження про не­допущення незаконної діяльності;

г) заборона політичної партії;

д) примусовий розпуск.

7 Існують наступні спо­соби припинення діяльності політичної партії:

а) реорганізація;

б) ліквідація;

в) заборона діяльності партії;

г) анулювання реєстрацій­ного свідоцтва.

д) консолідація.

8 Релігійними організаціями в Україні є:

а) церкви;

б) секти;

в) релігійні конфесії;

г) монастирі;

д) релігійні братства.

9 Не є аудіовізуальними засобами масової інформації :

а) радіомовлення;

б) преса;

в) кіно;

г) те­лебачення;

д) відеозапис.

10 За режимом доступу інформація поділяється на:

а) статистичну інформацію;

б) відкриту інформацію;

в) адміністративну інформацію;

г) інформацію з обмеженим доступом;

д) правову інформацію.

Тема 8 Всеукраїнський та місцеві референдуми

Питання теми

1 Народовладдя. Поняття і загальна характеристика основних форм безпосередньої демократії.

2 Загальні засади проведення референдумів в Україні.

3 Порядок призначення референдумів та підготовка до їх проведення.

4 Організація та проведення голосування і визначення підсумків референдуму

Основні терміни теми: народовладдя, безпосередня демократія, референдум, плебісцит, представницька демократія, вибори, всеукраїнський референдум, місцевий референдум, консультативний референдум, опитування громадської думки, дільниці для голосування, комісії з референдуму.

1 Народовладдя. Поняття і загальна характеристика основних форм безпосередньої демократії

Демократична держава всебічно і повно виражає волю народу, а її організація і діяльність відповідають волі народу.

Демократія - форма державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність, добробут усіх людей, що населяють певну державу.

Народовладдя - належність усієї суспільної влади, в тому числі державної, народові, вільне здійснення народом цієї влади відповідно до його суверенної волі в інтересах як всього суспільства, так і кожної людини.

На основі ст. 69 Конституції України, залежно від форми волевиявлення народу, народовладдя в Україні реалізується через форми безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії.

Участь народу в управлінні державними і суспільними справами (народовладдя) — здійснюється у двох формах: прямій та непрямій:

Пряма — представницька демократія - форма народовладдя, при якій влада здійснюється через виявлення волі представників народу у виборних органах (парламенти, органи місцевого самоврядування).

Непряма — безпосередня демократія - форма народовладдя, при якій влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі народу чи певни соціальних групп (референдум,вибори).

Представницька демократія - засіб реалізації волі народу через обраних ним представників в органи влади - насамперед, народних депутатів, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, Президента України. Формою їх обрання є вибори.

Безпосередня (пряма) демократія - це пряме здійснення влади народом у загальнодержавному або місцевих масштабах.

Характерними рисами безпосередньої демократії обов’язково мають бути:

- пряме волевиявлення народу, тобто участь громадян у прийнятті рішень, здійсненні влади від його імені;

- прийняття рішення обов’язкового, імперативного характеру.

До форм безпосередньої демократії, які забезпечують прийняття державного рішення прямим волевиявлен­ням народу, відносять:

- референдум;

- обговорення проектів нормативних актів;

- участь у виборах органів державної влади;

- збори трудових колективів;

- загальні збори громадян;

- звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням;

- проведення походів, мітингів та демонстрацій.

- звернення громадян.

Найважливішими із них є вибори та референдум.

Вибори - це голосування громадян, які проживають на певних територіях за кандидатур, що висунуті до складу представницького органу або на заміщення певної посади.

Референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. Прийнято вважати, що перший в історії людства референдум був проведений у Швейцари ще у 1439 p. Нині інститут референдуму законодавчо закріплений в конституціях та інших нормативно-правових актах багатьох країн: Швейцарії, Франції, ФРН, США, Данії, Італії, Іспанії, Швеції, Норвегії та ін. Роль референдумів в регулюванні суспільних відносин визначається з огляду на їхні основні соціальні функції. По-перше, референдум є одним із основних інструментів реалізації права народного суверенітету і легітимізації владних рішень. Легітимізація рішень здійснюється як шляхом прийняття закону або рішення під час референдуму, так і шляхом підтвердження рішень органів державної влади з питань, що належать до виняткової компетенції референдумів через надання вищої юридичної сили в обох випадках законам та рішенням. Певний рівень легітимізації прийнятих рішень витримується і при проведенні консультативних референдумів, оскільки, за законом, їхні результати розгляда­ються і враховуються державними органами. По-друге, референдум є однією з основних форм реалізації права національного суверенітету, оскільки, за умов виконання певної конституційної процедури щодо всеукраїнського референдуму і виконання вимог закону щодо місцевих референдумів, громадяни України, представники певної нації і народності нашої країни можуть ініціювати проведення того чи іншого референдуму з питань, пов'язаних з конституційним чи законодавчим регулюванням їхніх національних прав і свобод. По-третє, референдум є одним із способів формування громадської думки. По-четверте, за умов демократичного суспільства референдум може бути використаний народом як противага рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, що не задовольняють інтереси громадян. Запровадження в Україні порядку проведення референдумів за народною ініціативою створює правові гарантії здійснення прямого народовладдя.

У теорії конституційного права розрізняють такі види референдумів:

- імперативний - рішення, винесене імперативним референдумом, має загальнообов'язкове значення і не потребує жодного затвердження;

- консультативний - результати консультативного референдуму юридичної сили не мають, його призначення полягає в установленні думки голосуючих щодо певного пи­тання;

- конституційний - внаслідок конституційного рефе­рендуму змінюється, приймається або відхиляється Консти­туція України;

- законодавчий - рішення законодавчого референдуму змінює, приймає або відхиляє звичайні закони;

- обов'язковий - це референдум, проведення якого є обов'язковим для вирішення визначених Конституцією України проблем (територіальні зміни, затвердження статусів автономних територій, затвердження Конституції);

- факультативний - один із можливих, але не обов'язковий спосіб вирішення певних питань (затвердження законів, міжнародних угод).

Референдум і вибори мають загальний метод здійснення голосування, але різняться своїм предметом. Вибори проводяться для визначення особи, яка, на думку більшості виборців, найбільш гідна обіймати виборну посаду. Завданням референдуму є вирішення важливих питань, не пов'язаних із наданням юридичної сили мандатам певних осіб.

У правовій літературі та в законотворчій практиці поряд із терміном "референдум" інколи застосовується термін "плебісцит". Під плебісцитом розуміється всенародне опитування, виявлення думки населення щодо найважливіших питань суспільного і державного життя, зміни державної території. У багатьох випадках їх зміст рівнозначний. Але між ними вбачають і різницю, яка полягає в тому, що референдум регламентується нормами конституційного права певної держави і його предметом може бути досить широке коло питань. Підстави й порядок проведення плебісциту в основному врегульовуються міжнародно-правовими актами, і його предметом у більшості випадків е вирішення територіальних суперечок між різними державами.

З метою виявлення волі громадян при вирішенні важливих питань загальнодержавного та місцевого значення поряд з референдумами можуть проводитись всеукраїнські та місцеві дорадчі опитування громадян України (консультативні референдуми). Рішення дорадчого опитування не є обов’язковими. Вони розглядаються і враховуються лише при прийнятті рішень відповідними державними органами.

Якщо проекти законів, інших рішень Верховної Ради України або рішень місцевої ради не відповідають результатам всеукраїнського або відповідного місцевого дорадчого опитування, такі закони, рішення можуть бути прийняті лише більшістю не менш ніж дві третини від загальної кількості народних депутатів України або депутатів відповідної місцевої ради.

Опитування громадської думки, що проводяться з питань, які відповідно до законодавства не можуть виноситися на всеукраїнський та місцевий референдуми, не мають статусу дорадчого опитування громадян України (консультативного референдуму) і правових наслідків, що з цього випливають.