2 Конституційно-правовий статус об’єднань громадян і принципи їх діяльності

Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, закріпленим Загальною декларацією прав людини, і яке гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єднань. Відповідно до ст. 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії, громадські організації України для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Крім Конституції України, право громадян на свободу об'єднання регулюється Законами „Про об'єднання громадян” від 16 червня 1992 р., „Про благодійництво та благодійні організації” від 16 вересня 1997 р., „Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 12 січня 1998 р., „Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 р., іншими нормативно-правовими актами. Конституційно – правові відносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права України, змістом яких є юридичний зв'язок між його суб’єктами у формі взаємних прав і обов’язків, передбачених відповідною нормою конституційного права.

Закон України „Про об'єднання громадян” дає визначення об'єднання громадян. Це добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав та свобод.

Незалежно від назви об'єднання громадян визнається:

- політичною партією;

- громадською організацією.

Громадські об'єднання розрізняють:

1) за порядком утворення і формами діяльності — громадські організації, політичні партії, органи громадської самодіяльності, громадські рухи;

2) за умовами членства — об'єднання з формально фіксованим (документованим) членством, об'єднання з формально нефіксованим (недокументованим) членством;

3) за кількістю членів — масові й елітарні;

4) за внутрішньою організаційною структурою — централізовані і нецентралізовані;

5) за соціальною сферою діяльності — політичні, економічні, наукові, екологічні та інші;

6) за територією діяльності — місцеві, загальнодержавні, міжнародні;

7) за соціально-правовим статусом — легальні, долегальні, нелегальні;

8) за соціальною значимістю для існування і розвитку суспільства — прогресивні, консервативні, реакційні.

Громадська організація — це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Характерною ознакою сучасних демократичних суспільств є розгалужена мережа громадських неурядових організацій найрізноманітнішого спрямування. На майже одностайну думку політологів, громадські об’єднання як інститути громадянського суспільства виступають єднальною ланкою між суспільством і державною владою, вони є формою інституціоналізації розмаїтих суспільних інтересів та їх захисту на рівні публічно-правових відносин. З цієї точки зору ступінь поширення („щільності”) громадських об’єднань та рівень участі в них громадян може розглядатись як один з основних показників розвиненості громадянського суспільства, хоча, безумовно, не слід шукати якогось однакового для всіх країн математичного значення цього показника.

Класифікація громадських організацій етнічного спрямування ускладнюється ще й тим, що соціальні інтереси, а, відповідно, і форми самоорганізації етносів відрізначаються великою специфікою. Часто етноси мають традиційні форми організації (родового, релігійного, традиційно-правового та іншого характеру), які спроможні пристосовуватися до існуючих правових реалій, тобто набувати офіційного організаційного статусу, зберігаючи при цьому специфічні назви, а головне – специфіку своєї внутрішньої природи, хоча можуть залишатись і неформальними структурами, зберігаючи проте великий вплив на членів етнічної групи.

Закон України „Про об’єднання громадян”ст. 1. вважає таким об’єднанням „добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод” Під це визначення підводяться як політичні партії, так і громадські організації. Громадською організацією у вузькому сенсі закон вважає „об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів” (ст. 3). Крім цього, існують професійні спілки, релігійні, кооперативні організації; об’єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради й комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об’єднання громадян. Все це розмаїття загалом підпадає під категорію об’єднань громадян (хоча, в силу їх специфіки, у правовому відношенні їх діяльність регулюється різними законами).

До громадсько-політичних організацій належать також і рухи, тобто широкі об’єднання громадян різних політичних переконань, спрямовані на досягнення конкретної мети або вирішення конкретної суспільно-політичної проблеми. Від політичних партій вони відрізняються тим, що не мають розгорнутих ідейно спрямованих програм; нефіксованим членством або дозволом подвійного членства; короткочасністю існування; не мають організаційних структур або ці структури аморфні; віддають перевагу тискові на владу, а не прямій участі у владі. Національні рухи – важливий компонент етнополітичної ситуації. Під їх впливом точиться політична боротьба за владу, формуються певні міжетнічні відносини, здійснюється консолідація суспільства або його дезінтеграція (Саюдіс, Крунх, Народний рух України, Пам’ять). Тут необхідно зазначити, що характер інституціалізації етносу залежить, безумовно, від його статусу, тобто місця, яке посідає етнос у певному суспільстві, в системі взаємовідносин. Розрізняють такі види статусу, як демографічний, культурний, правовий, соціально-психологічний та інші. Низький статус обумовлює психологічну вразливість етносу. На цьому ґрунті й виникають масові рухи, які серйозно дестабілізують життя держави, призводять до етнічних конфліктів

Громадська організація - це об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку. Членами громадських організацій, крім дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років. Дія Закону „Про об'єднання громадян” не поширюється на релігійні, кооперативні організації, об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, профспілки, інші об'єднання громадян, порядок створення і діяльності яких визначається відповідним законодавством.

Правом громадян на об’єднання в громадські організації є їх можливість створювати громадські організації, вступати в існуючі громадські організації або утримуватися від вступу, брати участь у їх діяльності, виходити з них. Громадська організація – це недержавне, некомерційне, добровільне об’єднання громадян, що створюється ними з метою здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення соціальних, культурних та інших інтересів в порядку, передбаченому Конституцією, законами та нормами цих об’єднань.

Конституційно-правовий статус громадських організацій визначає місце і роль цих організацій в суспільстві і державі відповідно до Конституції і законів України. Основними елементами конституційно-правового статусу громадських організацій є їх правоздатність, дієздатність, права і обов’язки, гарантії діяльності та юридична відповідальність.

Критеріями класифікації громадських організацій виступають їх базові характеристики, а саме: порядок здійснення легалізації; організаційна структура та характер членства; статус та територія дії; суб’єкти діяльності; вид організаційно-правової форми; мотиваційні аспекти створення; сфера суспільного життя, в якій діє відповідна організація; тип та спрямованість діяльності організації. Відповідно до цих критеріїв пропонується розрізняти наступні основні види громадських організацій: за суб’єктом діяльності – молодіжні, дитячі, жіночі організації, об’єднання ветеранів, спілки роботодавців, підприємців та ін.; за видом організаційно-правової форми – громадський рух, спілка, товариство, громадський благодійний фонд, асоціація, конгрес, громадська / благодійна установа, благодійна організація (фундація, місія, ліга тощо); за сферою суспільного життя – культурні, просвітницькі, спортивні, екологічні, творчі та ін.; за типом та спрямованістю діяльності організації щодо суб’єкту, який її утворив – професійні спілки, благодійні організації, правозахисні організації, організації національних меншин, громадсько-політичні рухи та ін.

Функціями громадських організацій є основні напрями та види їх діяльності, що характеризують суть та соціальне призначення організації, визначені її статутними задачами і цілями, та мають недержавну природу. Запропонована класифікація функцій, основними критеріями якої, на думку автора, є основні елементи їх діяльності:

1) об’єкти;

2) суб’єкти;

3) технологія функціонування (способи, засоби і методи діяльності).

У залежності від різних сфер діяльності громадських організацій слід розрізняти наступні об’єктні функції: соціальні, культурні, екологічні, економічні та політичні. Залежно від напряму діяльності організації об’єктні функції поділяються на внутрішні та зовнішні. За суб’єктами, на захист прав та інтересів котрих спрямована діяльність даної організації, визначено функції молодіжних, дитячих, жіночих, авторських, ветеранських, споживацьких організацій та ін. Ще одним критерієм класифікації функцій є сукупність способів, засобів, методів діяльності, яка ведеться громадською організацією. Всі зазначені критерії знаходяться в певній послідовності та є необхідними для реалізації функцій. До таких належать: правозахисні (правоохоронні), соціального контролю, організаційні, бюджетно-фінансові, матеріально-технічні, інформаційні, нормотворчі. Зазначені функції є загальними для всіх видів громадських організацій та тісно пов’язані з об’єктними функціями, реалізація яких може відбуватися тільки завдяки системі технологічних функцій.

Конституційно-правова відповідальність громадських організацій – це виконання ними передбачених чинним законодавством обов’язків (позитивна відповідальність) або застосування щодо них санкцій в разі порушення ними Конституції і законодавства України (ретроспективна відповідальність).

Об'єднання громадян створюються і діють на принципах добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності. Обмеження їх діяльності може встановлюватись тільки Конституцією та законами України.

Не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку, коли їх метою є:

- зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави;

- підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав;

- пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму;

- розпалювання національної та релігійної ворожнечі;

- створення незаконних воєнізованих формувань;

- обмеження загальновизнаних прав людини.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян. Належність чи неналежність до об'єднання громадян не може бути підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг. Вимога про зазначення в офіційних документах щодо членства (участі) у тому чи іншому об'єднанні громадян не допускається, крім випадків, передбачених законами України.

Об'єднання громадян України утворюються і діють зі всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом і підлягають обов'язковій легалізації. Політичні партії в Україні утворюються і діють тільки з всеукраїнським статусом.

Назва об'єднання громадян повинна складатися з двох частин - загальної та індивідуальної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, спілка, об'єднання, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо) може бути однаковою у різних об'єднань громадян. Індивідуальна назва об'єднання громадян є обов'язковою і повинна бути суттєво відмінною від індивідуальних назв, зареєстрованих в установленому порядку об'єднань громадян з такою самою загальною назвою.

Об'єднання громадян діє на основі статуту або положення, які не повинні суперечити законодавству України.

Для реєстрації об'єднань громадян його засновники подають заяву. Заява про реєстрацію політичної партії повинна бути підтримана підписами не менш ніж однієї тисячі громадян України, які мають виборче право. Заява про реєстрацію розглядається в двомісячний строк з дня надходження документів. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строк. У реєстрації об'єднанню громадян може бути відмовлено, якщо його назва, статутний або інші документи, подані для реєстрації об'єднання, суперечать вимогам законодавства України. Припинення діяльності об'єднання громадян може бути проведено шляхом його реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску). Держава забезпечує додержання прав і законних інтересів об'єднань громадян. За порушення законодавства до об'єднань громадян можуть бути застосовані такі стягнення:

- попередження;

- штраф (в разі грубого або систематичного вчинення правопорушень);

- тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності або діяльності в цілому (до трьох місяців, а суд може продовжити цей строк до шести місяців);

- примусовий розпуск.

Згідно з законом України „Про політичні партії в Україні” політична партія - це зареєстроване згідно з законом добро­вільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональ­ної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. Забороняється створення і діяльність політичних партій, керівні органи чи структурні осередки яких знаходяться за межами України, а також будь-яких структурних осередків політичних партій в органах виконавчої та судової влади, у Збройних силах та Державній прикордонній службі України, на державних підприємствах, в установах і організаціях, державних навчальних закладах.

Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягли 18-річного віку. Громадянин України може перебувати одночасно лише в одній політичній партії. Порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній визначається статутом політичної партії. Членство в політичній партії є фіксованим. Членами політичних партій не можуть бути:

- судді;

- працівники прокуратури;

- працівники органів внутрішніх справ;

- співробітники Служби безпеки України;

- військовослужбовці.

Політичною партією є об'єднання громадян — прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого і регіонального самоврядування та представництво в їхньому складі. Партії поділяються: 1) за соціальною спрямованістю програми і діяльності на: ліберальні, демократичні, комуністичні, соціалістичні; 2) за соціальною базою: партії, які виражають інтереси певного класу; певної національної чи етнічної групи; прихильників певного релігійного чи іншого понаднаціонального світогляду. 3) за методом здійснення своєї програми: реформаторські, революційні; 4) за представництвом у вищих органах влади: правлячі й опозиційні. Функції партій: представницька — виявлення, відображення й обгрунтування інтересів певної частини суспільства; програмна — формування, відповідно до цих інтересів, політичної програми розвитку суспільства; ідеологічна — формування, розвиток і впровадження у суспільну свідомість своєї ідеології, вплив на громадську думку; владно-конкурентна — участь у політичній боротьбі за здобуття й утримання державної влади; владно-практична — реалізація і захист через державну політику інтересів відповідної частини населення; владно-кадрова — підготовка, добір, висування кандидатів для державного апарату.

Держава гарантує політичним партіям право на кошти та інше майно для здійснення своїх статутних завдань. В той самий час закон „Про політичні партії в Україні” встановив деякі обмеження щодо фінансування політичних партій.

Державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють:

- Міністерство юстиції України - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії;

- Центральна виборча комісія та окружні виборчі комісії - за додержанням політичною партією порядку участі політичних партій у виборчому процесі. У разі порушення політичними партіями Конституції України та законів України до них можуть бути вжиті такі заходи:

- попередження про недопущення незаконної діяльності;

- заборона політичної партії.

Правове регулювання діяльності благодійних організацій здійснюється у відповідності до закону „Про благодійництво та благодійні організації”.

Благодійна організація - недержавна організація, головною ме­тою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб. Засновниками благодійних організацій можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності. Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом і поділяються за своїм статусом на всеукраїнські, місцеві та міжнародні.

Порядок утворення та діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій регулює закон „Про молодіжні та дитячі громадські організації”.

Молодіжні громадські організації - об'єднання громадян віком від 14 до 28 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів.

Дитячими громадськими організаціями є об'єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на реалізацію та захист своїх прав і свобод, творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать законодавству, та соціальне становлення як повноправних членів суспільства.

Членами молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути: громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах.

Членами молодіжних громадських організацій можуть бути особи віком від 14 до 28 років, членами дитячих громадських організацій - особи віком від 6 до 18 років. Вступ неповнолітніх віком до 10 років до дитячих громадських організацій здійснюється за письмовою згодою батьків, усиновителів, опікунів або піклувальників.