- •Тема 1. Конституційне право як провідна галузь права України. Наука конституційного права
- •1. .Поняття конституційного права як галузі права. Конституційне право як наука і навчальна дисципліна.
- •2 Предмет і метод конституційного права.
- •3 Система галузі конституційного права. Конституційно-правові норми та інститути.
- •4 Джерела конституційного права України. Інші різновиди джерел конституційного права.
- •5. Конституційні правовідносини
- •Теми рефератів:
- •Тема 2 Історичні умови та етапи розвитку конституційного процесу в Україні
- •1. Акти конституційного значення за часів існування перших українських держав.
- •2 Конституція Пилипа Орлика та конституційний процес xviiі - хіх століть.
- •3 Новий етап Українського державотворення (1917 – 1919р.)
- •4 Конституційний процес в Україні за радянські часи.
- •5. Підготовка та прийняття нової Конституції України (1996 р.).
- •Тестові завдання до теми.
- •Тема 3 Поняття та сутність конституції. Конституція України – основне джерело конституційного права
- •1 Поняття й сутність конституції
- •2. Порядок прийняття та внесення змін до конституцій
- •3.Конституція України – основне джерело конституційного права
- •4.Правова охорона Конституції України
- •5. Поняття тлумачення. Види, цілі
- •Тема 4 Засади конституційного ладу України.
- •1 Поняття та загальні засади конституційного ладу.
- •Конституційні основи державного ладу України.
- •3. Сутність суспільного ладу України та його структура.
- •4. Гарантії конституційного ладу України
- •Тема 5 Конституційно правовий статус людини і громадянина в Україні.
- •1 Поняття, принципи та структура правового статусу особи.
- •2 Громадянство України.
- •3 Правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців в Україні
- •Тема 6 Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України
- •1 Поняття, види прав і свобод людини і громадянина.
- •2. Основні гарантії і механізм забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
- •3. Обов'язки людини і громадянина
- •Тема 7 Конституційні основи взаємовідносин держави і громадянського суспільства
- •1 Держава і громадянське суспільство в політичній системі України
- •2 Конституційно-правовий статус об’єднань громадян і принципи їх діяльності
- •3 Конституційно правовий статус релігійних організацій в Україні
- •4 Конституційно - правовий статус засобів масової інформації.
- •3 Обмеження права громадян на об'єднання у політичні партії допускається в інтересах:
- •4 Членами політичних партій не можуть бути:
- •5 Державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють:
- •Тема 8 Всеукраїнський та місцеві референдуми
- •1 Народовладдя. Поняття і загальна характеристика основних форм безпосередньої демократії
- •2 Загальні засади проведення референдумів в Україні
- •3. Порядок призначення референдумів та підготовка до їх проведення
- •4. Організація та проведення голосування і визначення підсумків референдуму
- •Тема 9 Конституційно - правовий статус Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади
- •1 Система органів державної виконавчої влади.
- •Органи виконавчої влади України
- •2 Правовий статус Кабінету Міністрів України
- •3 Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
- •4 Місцеві органи виконавчої влади, їх організація та правовий статус
- •Тема 10 Конституційний статус органів судової влади в Україні.
- •1 Поняття і сутність судової влади.
- •2 Конституційні принципи правосуддя та судочинства
- •3 Судова система України
- •4 Конституційно - правовий статус суддів
- •5 Вища Рада юстиції України та Державна судова адміністрація України
- •Тема 11 Правовий статус Конституційного суду України.
- •1 Основні засади і порядок діяльності Конституційного Суду України.
- •2 Повноваження Конституційного Суду України при розгляді справ Розгляд справ Конституційним Судом України.
- •3. Акти Конституційного Суду України.
- •Тема 12 Прокуратура в системі державного механізму України
- •1 Поняття правового статусу Прокуратури України
- •2 Система і структура органів прокуратури
- •3 Функції і повноваження прокуратури згідно з Конституцією України та в перехідний період
- •4 Акти органів прокуратури
- •Список використаної літератури
2 Конституція Пилипа Орлика та конституційний процес xviiі - хіх століть.
Першою спробою створити конституцію української держави було підписання 5 квітня 1710р в м. Бендерах договору під назвою „Конституція прав і свобод Запорізького війська” (Конституція Пилипа Орлика). Даний документ вважається безпосереднім початком історії українських конституцій, який хоч і не розглядав Україну як цілком самостійну державу, водночас установлював низку демократичних для тієї доби державних інститутів.
Конституція Пилипа Орлика написана під впливом передових на той час західноєвропейських наукових доктрин (природного права, поділу влади тощо) і складається з преамбули та 16 параграфів, де сформульовані головні принципи побудови держави. Вона передбачала створення незалежної української держави в межах етнографічної національної території, держави, яка визнає право міст на самоврядування та державу, певною мірою також і соціальну, оскільки були окремі приписи щодо соціального захисту малоімущих, визнавала непорушність трьох складових частин правового суспільства законодавчої (Генеральна Рада), виконавчої (гетьман та його уряд) і судової (Генеральний Суд) влади. Ця Конституція після свого прийняття діяла декілька років на Правобережній Україні (до 1714 р.).
Після об'єднання з Росією на Лівобережній Україні формально була збережена вся попередня правова система, що вбирала в себе норми Литовського статуту, магдебурзького права, актів гетьманської влади, звичаєвого права тощо. Така правова система мала багато внутрішніх суперечностей, прогалин у регулюванні та інших недоліків. До того ж вона погано відповідала тим феодально-кріпосницьким відносинам, які все більше утверджувалися в Україні. У зв'язку з цим виникла потреба у кодифікації українського права. Складений у 1743 р. спеціальною кодифікаційною комісією збірник норм феодального права дістав назву „Права, за якими судиться малоросійський народ”. Це був оригінальний і досить детальний документ, який складався з передмови і 30 розділів. Провідною його ідеєю є захист феодального ладу, юридичне закріплення панівного становища нової української еліти. Водночас обґрунтовувалося право Лівобережної України на самоврядування, що суперечило тогочасній російській політиці і тому він не був затверджений царським урядом.
У ХІХ – на початку ХХ ст. в Україні оприлюднюються програми українських політичних партій, які стояли на позиціях державотворення. Це такі конституційні проекти, як „Начерки Конституції Республіки” та більш докладний проект Конституції України під назвою „Вольный союз” („Вільна спілка”), який розробив у 1884 р. український вчений і політичний діяч Михайло Драгоманов. У проекті Конституції пропонується реорганізувати царську Росію у федеративну республіку, де громадянам були б забезпечені широкі особисті та політичні права, реально створено інститут народовладдя, враховуючи як систему вищих представницьких органів, так і органів регіонального та місцевого самоврядування. Конституційно-правові традиції, закладені М.Драгомановим, продовжив Михайло Грушевський, ідеї якого щодо майбутнього конституційного ладу в Росії були викладені в статті "Конституційне питання і українство в Росії” (1905р.). В статті він пропонував свій варіант механізму національно-територіальної децентралізації Російської імперії, в т.ч. зосереджував увагу на переносі прямих виборів до всеросійського парламенту у національні (обласні) сейми, депутати яких вже згодом сформують цю структуру представницької влади. Також, як і Драгоманов, Грушевський значну увагу приділяв правам регіонів — областей, кожним з яких повинний був управляти обраний сейм, причому більша національна територія обумовлювала більші повноваження сейму.
Більш прогресивний проект Конституції України представлено Миколою Міхновським ("Основний Закон самостійної України — Спілки народу українського", 1905 р.) Цей проект передбачав вже повну самостійність України з республіканською формою правління, з оригінальною системою територіального устрою (9 земель), з інститутом Президента України як керівника держави і голови виконавчої влади.