4 Місцеві органи виконавчої влади, їх організація та правовий статус

Місцеві органи виконавчої влади забезпечують проведення в життя державної політики у межах певної адміністративно-територіальної одиниці. Ними є: місцеві державні адміністрації і територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (місцеві органи виконавчої влади спеціальної компетенції).

Місцеві державні адміністрації - це єдиноначальні місцеві органи виконавчої влади загальної компетенції, наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені владні рішення на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Їх правовий статус визначається Конституцією України (статті 118 - 120), законами України „Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р., „Про столицю України – місто – герой Київ” від 15 січня 1999р. актами Президента України, Кабінету Міністрів України тощо. Згідно зі ст.118 Конституції України систему місцевих державних адміністрацій створюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеві державні адміністрації діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.

Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій, які призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій набувають повноважень з моменту призначення і формують склад місцевих держадміністрацій. При здійсненні своїх повноважень вони відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації на відповід­ній території забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин — також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Відповідно до Закону України „Про місцеві державні адміністрації” до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань:

- забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;

- соціально-економічного розвитку відповідних територій;

- бюджету, фінансів та обліку;

- управління майном, приватизації та підприємництва;

- промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку;

- науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх;

- використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля;

- зовнішньоекономічної діяльності;

- оборонної роботи та мобілізаційної підготовки;

- соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати.

Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами відповідно до Конституції України та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право:

1) проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій;

2) залучати вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що входять до компетенції місцевих державних адміністрацій;

3) одержувати відповідну статистичну інформацію та інші дані від державних органів і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, політичних партій, громадських і релігійних організацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності;

4) давати згідно з чинним законодавством обов'язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку.

Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.

Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адмі­ністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації. Голови місцевих державних адміністрацій продовжують виконувати свої повноваження до призначення у встановленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій. Ця норма діє у всіх випадках припинення повноважень голови місцевої державної адміністрації, крім випадку його смерті.

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі:

- порушення ними Конституції і законів України;

- втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства;

- визнання судом недієздатним;

- виїзду на проживання в іншу країну;

- набрання законної сили обвинувального вироку суду;

- порушення вимог несумісності;

- за власною ініціативою Президента України з підстав, передбачених законодавством про місцеві державні адміністрації та державну службу.

Голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

Місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами. Кабінет Міністрів України в межах, визначених законами України, може передавати місцевим державним адміністраціям окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня.

В управлінні відповідних місцевих державних адміністрацій перебувають об'єкти державної власності, передані їм в установленому законом порядку.

Територіальні органи центральних органів виконавчої влади (управління, відділи міністерств, державних комітетів, центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом) утворюються, реорганізовуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством. Вони не входять до системи місцевих державних адміністрацій і не підпорядковані їм. Призначен­ня на посаду і звільнення з посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади здійснює у встановленому порядку його керівник.

За загальним правилом, на місцевому рівні органами міністерств, державних комітетів є управління, відділи та інші структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, хоч є і деякі самостійні місцеві органи, що не входять до кладу місцевих державних адміністрацій (наприклад, територіальні органи міністерств внут­рішніх справ, оборони, СБУ, юстиції тощо).

Нормативні акти

1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.

2. Закон України „Про Кабінет Міністрів України” від 12 грудня 2006 р.

3. Закон України „Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20 - 21.

4. Про внесення змін до статті 1 Указу Президента України від 15 грудня 1999 року № 1574. Указ Президента України від 19 грудня 2005 р. // Урядовий кур’єр. – 2006. – 24 січня - № 13.

5. Про внесення змін до Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади. Указ Президента України від 19 грудня 2005 р. // Урядовий кур’єр. – 2006. – 24 січня - № 13.

6. Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі центральних органів виконавчої влади. Указ Президента України від 26 травня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 22.

7. Про загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади. Указ Президента України від 12 березня 1996 р.

// Урядовий кур’єр. – 1996. – 28 березня. – № 58-59.

8. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади. Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. 9. Про систему центральних органів виконавчої влади. Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. 10. Про функціональні повноваження Першого віце-прем’єр-міністра і віце-прем’єр-міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 9. 11. Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні. Указ Президента України від 29 травня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 22. 12. Рішення Конституційного Суду України у справі про повноваження Президента України реорганізовувати центральні органи виконавчої влади від 28 січня 2003 року № 2-рп/2003 // Комп’ютерна БД “Законодавство України”.

Список літератури

1. Конституційне право України: Підручник / За ред. В. Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 2002. – С. 496–548.

2. Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К.: Ін Юре, 2002. – С. 410–426.

3. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – С. 230 – 243.

4. Кравченко В. В. Конституційне право України у визначеннях та схемах: Навчальний посібник. – К: Атіка, 2002. – С. 126–133.

5. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 378–443.

Тестові завдання до теми.

Правильні відповіді визначте „+”, а неправильні „-”.

1 Органами виконавчої влади України є:

а) Кабінет Міністрів України;

б) місцеві державні адміністрації;

в) виконавчий апарат районної, обласної ради;

г) Генеральна прокуратура України;

д) Рада міністрів Автономної Республіки Крим.

2 Вищим органом у системі органів виконавчої влади України є:

а) Президент України;

б) Кабінет Міністрів України;

в)Верховна Рада України;

г) Прем`єр - міністр України;

д) Верховний Суд України;

3 Кабінет Міністрів України у межах своєї компетенції видає: а) декрети;

б) постанови;

в) закони;

г) укази;

д) приймає рішення.

4 Кабінет Міністрів України відповідальний перед:

а) народом України;

б) Верховною Радою України;

в) Президентом України;

г) Прем’єр-міністром України;

д) Генеральною прокуратурою України

5 Центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізову­ються та ліквідовуються відповідно до закону:

а) Президентом України;

б) Кабінетом Міністрів України;

в) Прем’єр – Міністром України;

г) Верховною Радою України;

д) Міністерствами України.

6 Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади є:

а) Кабінет Міністрів України;

б) державний комітет;

в) міністерство;

г) відомство;

д) департамент.

7 Державними комітетами та іншими центральними органами виконавчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України є:

а) Державний комітет статистики України;

б) Державний комітет архівів України;

в) Головне контрольно-ревізійне управління України;

г) Служба безпеки України;

д) Пенсійний фонд України

8 Для здійснення реєстраційно-дозвільних функцій щодо фізичних і юри­дичних осіб, у складі міністерства чи державного комітету утворюються:

а) виконавчі агенції;

б) колегії;

в) служби

г) департаменти

д) інспекції

9 Назвіть органи, які здійснюють виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі:

а) місцеві ради;

б) виконкоми;

в) місцеві державні адміністрації;

г) муніципалітети; д) територіальні громади

10 Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про:

а) недовіру до голови місцевої державної адміністрації;

б) відставку голови місцевої державної адміністрації;

в) звіт голови місцевої державної адміністрації органам виконавчої Ради вищого рівня;

г) надання обґрунтованої відповіді депутатам обласної чи районної ради.