15.Лейкоз: визначення поняття, принципи класифікації. Патогенез гострого і хронічного лейкозу; типові зміни кісткового мозку, периферичної крові; системні порушення.

Лейкоз – пухлина, що виникає з кровотворних клітин КМ.

Гострий – злояк пухлина, що складається з бластних клітин І,ІІ,ІІІ,ІV класів гемопоезу, що втратили здатність до дозрівання.

Хронічний – пухлина, що складається переважно з дозріваючих і зрілих клітин V,VI класів, оскільки основна маса лейкозних клітин диференціюється до зрілих форм.

Головна риса патогенезу гострих лейкозів – лейк клітини, отримавши здатність до неконтрольованого беззупинного поділу, повністю втратили здатність дозрівати (диференціюватись).

Відбувається пухлинна трансформація кровотворних клітин, гол чином СКК, НСКК, клітин-попередників лімфо-, мфєлопоезу. Наслідок – виникнення пухлин.

Характерне для лейкозу первинне утворення непластичного клону в КМ.

Стадії.

І Моноклонова (відносно доброяк). 1) акт проліферуючі кл утвореного лейкозного клону відзначаються однаковими гено-, фенотипом, однаковими маркерами (АГ, хромосомні, б-х), при хронічній формі – схожі з норм кл крові, при гострому можлива цитохім та імунологічна ідентифікація бластних клітин. 2) відсутність чи знижена здатність лейкозних кл до дозрівання, це зумовлює накопичення пухл клітин, що акт проліферують. Порушення апоптозу – збільшення в клоні довгоживучих кл. Клон пухл кл заповнює КМ, витісняє норм кровотворні кл. 3) лейкозні кл рано метастазують з КМ в кров, поширюються по всій с-мі крові. За її межами інфільтратів нема. 4) крім х-рних гематологічних порушень відсутні значні зміни о-му

ІІ Поліклонова (злояк). Замінює моноклонову внасл пухл прогресії. 1) виникнення спонтанної та індукованої мутації внасл нестабільності геномів пухл кл. Утворення кількох нових клонів. Пухлина – фено-, генотипово неоднорідна. 2) лейк кл стають злоякісними, морф і цитохім недиференц, втрачають ф-ції. Збільш к-ть бластних кл (бластний криз), 3) здійснення добору, внасл якого знищ кл тих клонів, на які діяли ф-ри імунного захисту, гормони, цитостатичні засоби, ІВ. Домінування клонів, найб резистентних до впливів до цих ф-рів. 4) витіснення інтенс проліферуючих лейк кл в КМ норм кровотв кл – пригнічення норм кровотворення та імунної сс.-ми, розв анемічного, гемораг, імунодеф станів. 5) поширення лейк кл за межі с-ми крові з утв лейк інфільтратів у різних о-нах.

Кров. Гострі. 1) мієлобластний: мієлобласти, метамієлоцити, паличкояд, сегментояд л-ц, відсутні перехідні ф-ми л-ц, нема промієлоцитів, мієлоцитів (лейкемічний провал). 2) лімфобластний: лімфобласти, норм клітини крові.

Хронічні. 1) мієлоцитарний: метамієлоцити, промієлоцити, мієлоцити, паличкояд, сегментояд л-ц. 2) лімфоцитарний: 80-90% лімфоцитів, про лімфоцити, тіні Гумпрехта (напівзруйн ядра лімфоцитів)

16.Пухлинна прогресія лейкозу: механізми, клінічні прояви|вияви|. Принципи терапії лейкозу.

Опухолевая прогрессия — лейкозные клетки приобретают большую злокачественность. Они становятся морфологически и цитохимически недифференцируемыми, в кроветворных органах и крови увеличивается количество бластных клеток с дегенеративными изменениями ядра и цитоплазмы. Лейкозные клетки распространяются за пределы кроветворных органов, образуя лейкозные инфильтраты в самых различных органах. Вследствие отбора уничтожаются клетки тех клонов, на которые действовала иммунная система и гормоны организма, цитостатические средства. Доминируют клоны опухолевых клеток, наиболее устойчивых к этим воздействиям.

Клініка.

1) гематологічний синдром. Лейкемічна, суб-, алейкемічна, лейкопенічна ф-ми. Гострий: лейкемічний провал. Хронічний мієло-: збільнення нейтрофільних гранулоцитів, термінальна ст. – бластний криз, хрон лімфолейкоз: лімфоцитом. Гемопоез – поруш норм при всіх. Панцитопенія. Анемія.

2) геморагічний синдром. Тромбоцитопенія, функц неповноцінність лейкозних тр-ц, ураження стінок кров судин лейк інфільтратами.

3) ДВЗ-синдром – наслідок порушень с-ми гемостазу. Лейк кл здатні до синтезу про коагулянтів.

4) синдром імунологічної недостатності та зниж неспецифічної протимікробної резистентності.

5) синдром позакістковомозкових виявів лейкозу.

Лечение. Терапию Задача терапии лейкоза - полная эрадикация лейкозных клеток. Можно выделить четыре основных направления терапии.

• Специфическая химиотерапия, направленная на достижение и закрепление ремиссии заболевания. Состоит из нескольких этапов, различна для лимфобластного и миелобластного лейкозов.

• Сопроводительная поддерживающая терапия, проводимая для снижения интоксикации при лизисе опухолевого субстрата и уменьшения побочных токсических эффектов химиопрепаратов.

• Заместительная терапия, необходимая при угрожающей тромбоцитопении и тяжёлой анемии.

• Трансплантация красного костного мозга и стволовых кроветворных клеток.

Этапы лечения: индукция ремиссии, консолидация ремиссии, поддерживающая терапия.

Профилактика. Первичная профилактика острого лейкоза не разработана. При достижении ремиссии необходима поддерживающая и противорецидивная терапия. Необходим чёткий контроль за показателями крови. Не рекомендуют проводить физиотерапевтические процедуры и изменять климатические условия. Профилактические прививки проводят с учётом эпидемической ситуации по индивидуальному календарю.