7.8. Суд і право на західноукраїнських землях (друга половина XVII ст. - друга половина XVIII ст.)

У часи перебування західноукраїнських земель у складі Польщі, Молдови та Угорщини наявні суди мали чітко визначений стано­вий характер. Так, у Польщі судами першої інстанції, що обиралися шляхтою кожного повіту, були: гродські, чи замкові суди (роз­глядали кримінальні справи), земські суди, або шляхетські трибунали (цивільні справи), підкоморські суди (земельні спори) Скарги на їхні рішення розглядав коронний трибунал, де засідали представники шляхти (27 осіб), яких обирали сеймики, а також депутати від духовенства (6 осіб).

Сейм на своїх засіданнях також міг розглядати судові справи як у першій, так і в апеляційній інстанції. Функціонував ще асесорськнь суд (апеляційна інстанція для королівських міст) на чолі з канцлером і маршалківські суди. На період, коли королівський престол за лишався вакантним, створювалися так звані "каптурові" суди.

У приватновласницьких містах і селах судові справи розгляда ли домініальні (вотчинні) суди, тобто суди поміщиків, а в корол і в ських маєтках і в малих державних містах - суди старост. У міст з магдебурзьким правом цивільні справи розглядала міськараОй а кримінальні - судлавників на чолі з війтом або його заступнико ленвійтом.

18

На Буковині суддею для селян був ворник, для бояр - староста чи справник, для духовенства—єпископ. Незгодний з їхнім рішенням міг апелювати до воєводи, але якщо останній залишав попереднє рішення в силі, то винний сплачував у подвійному розмірі судові витрати та карався биттям батогами.

На Закарпатті основними судовими органами були: верховні суди, районні палати, комітатські суди, міські суди, сільські суди, земські суди.

Джерелами права на західноукраїнських землях були звичаї, пристосовані для потреб феодального суспільства, нормативні акти у формі привілеїв, інші акти центральної влади, збірники магдебурзького права та ін.

Тема 8.

Державний лад і право України після ліквідації її державності (перша половина XIX ст.)

8.1. Територіальний і суспільний устрій

Територіальний і суспільний устрій України першої половини XIX ст. характеризувався тим, що тоді майже всі українські землі (крім Галичини, Буковини, Закарпаття) входили до складу Росій­ської імперії. Територія України за російським зразком була поділена на дев'ять губерній, що обєднувалися у три генерал-губернаторства: на Лівобережжі - Полтавська, Слобідсько-Українська, Чернігів­ська (Малоросійське генерал-губернаторство); на Правобережжі -Київська, Подільська, Волинська (Київське генерал-губернаторство); на Півдні - Катеринославська, Херсонська, Таврійська (Новоросій-сько-Бесарабське генерал-губернаторство). Цей поділ надалі майже не змінювався, лише з русифікаторських міркувань у 1835 р. Слобідсько-Українську губернію було перейменовано на Харківську.

Губернії поділялися на повіти, яких в Україні налічувалося 85. Перша половина XIX ст. для України, як і для Росії, характеризувала­ся кризою феодальної системи та формуванням капіталістичного ладу.

Швидкими темпами розвивається промисловість. Мануфактурне виробництво поступово перетворюється на фабрично-заводське Чітко виділяються три економічні райони: Лівобережжя, Південі і Правобережжя. Основними верствами українського суспільств; на цей час були: дворянство, буржуазія, духовенство, селянство наймані робітники. їхнє правове становище значно різнилося.